2 хв читанняВійна, що триває, суттєво змінила внутрішнє та міжнародне становище Росії, однак її повоєнне майбутнє залишається вкрай невизначеним. Чи стабілізується Росія за дедалі репресивнішого режиму, чи зазнає економічного краху, чи перетвориться на ще агресивнішу ультранаціоналістичну державу? Для України перемога має вирішальне значення для її суверенітету та довгострокової безпеки. Для Росії війна стала випробуванням виживання режиму, а її результат визначатиме політичний та ідеологічний напрям держави.
У цій роботі подано всебічний аналіз майбутнього курсу Росії та його наслідків для геополітичної стабільності, політики безпеки та змін у співвідношенні сил між глобальними акторами. У ньому розглянуто чотири ключові напрями: Росію, Захід, незахідних акторів і глобальні інституції. Перший том присвячений Росії та Заходу.
Розділ про Росію аналізує її внутрішні політичні, економічні та соціальні трансформації. Стійка підтримка режиму Путіна, що ґрунтується на ультранаціоналізмі та уявленні про екзистенційну боротьбу проти західного впливу, зміцнює стабільність режиму. Крім того, посилення провоєнних угруповань у Росії свідчить про зростання попиту на жорсткіші заходи, історичний ревізіонізм і територіальну експансію.
Розділ про Захід розглядає реакції США, НАТО та Європейського Союзу на російську агресію. Хоча вторгнення Росії в Україну поглибило напруженість, засади відносин із Росією не змінилися, так само як і механізми політики США щодо Росії та загрози, яку вона становить для Заходу. Адміністрація Байдена проводила обережну політику щодо Росії, значною мірою під впливом ядерного залякування Кремля та так званих «червоних ліній». Однак дедалі тісніше зближення Росії з Китаєм, її рішучість підірвати європейську безпеку та постійний виклик світовому порядку на чолі зі США свідчать, що зміна американської стратегії може стати неминучою.
Що стосується НАТО, роки недостатнього фінансування та залежності від американської військової присутності в Європі зробили Альянс вразливим перед російською загрозою. Попри впровадження нових стратегій, збільшення оборонних інвестицій і зміцнення східного флангу, членам НАТО ще належить розв’язати проблеми промислових спроможностей, внутрішньої згуртованості та готовності до тривалої нестабільності. Ворожість до Альянсу, сформована російським режимом, може пережити свого творця й змусити держави-члени озброюватися як ніколи раніше.
Тим часом війна спонукала Європейський Союз зайняти рішучішу геополітичну позицію та мобілізувати безпрецедентну підтримку України. Водночас вона висвітлила сталі проблеми з ухваленням рішень у ЄС та його здатністю діяти як єдиний геополітичний актор. Надалі підхід ЄС до Росії та його ширша геополітична стратегія залежатимуть від спроможності інтегрувати регіональних акторів, які не входять до ЄС, у стабільну систему безпеки й посилити свій глобальний вплив. Це спонукає замислитися не лише над майбутнім відносин між ЄС і Росією, а й над еволюцією самого європейського проєкту.
Україна та її західні союзники мають готуватися до майбутнього, у якому Росія залишатиметься тривалою загрозою. Цей аналіз має на меті відповісти на ці запитання та надати необхідну основу для розуміння того, чому повоєнна Росія, імовірно, продовжить агресивну політику, як вона підтримує свою воєнну економіку та чому чинні західні стратегії потребують коригування.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
