11 хв читання
Панамський канал і сьогодні залишається життєво важливим геостратегічним вузлом у центрі суперництва між США та Китаєм, що посилюється. Його значення виходить за межі економічної та стратегічної сфер, охоплюючи безпекові й геополітичні виміри, що робить його об’єктом особливої уваги обох країн. Канал є критично важливим елементом глобальної інфраструктури: через нього проходить понад 5–6% світової морської торгівлі.
Стратегічна цінність каналу для світової торгівлі суттєво зросла 2016 року, коли його розширення дало змогу проходити більшим суднам, зокрема класу Neopanamax. Канал залишається важливим для світових торговельних маршрутів, оскільки сполучає Атлантичний і Тихий океани, особливо для перевезень промислових товарів та сировини. Хоча контроль над Панамським каналом було офіційно передано Панамі 1999 року відповідно до договорів Торріхоса—Картера, його головним користувачем залишаються США. Щороку каналом проходить понад 40% контейнерних перевезень США, а приблизно 70% товарів, що транспортуються ним, походять з американських портів або прямують до них.
Повернення адміністрації Трампа до влади у США помітно вплинуло на зовнішньополітичний курс Панами. На початку січня 2025 року президент Трамп заявив, що Китай «контролює» Панамський канал і що США мають «повернути його собі». Ця риторика відображає посилення стратегічної напруженості в регіоні.
Останніми роками Китай активізував зусилля зі зміцнення своєї присутності в Латинській Америці, зокрема через ініціативу «Один пояс, один шлях» (BRI), що передбачає значні регіональні інвестиції. Наполегливий підхід Пекіна посилив занепокоєння щодо китайської експансії в Латинській Америці та її можливих довгострокових стратегічних наслідків. У відповідь США активізували дипломатичну взаємодію, щоб посилити свої позиції в Панамі та протидіяти китайському впливу. У 2025 році новопризначений посол США в Панамі Кевін Кабрера окреслив пріоритети адміністрації в регіоні: поглиблення зв’язків із Панамою та протидія згубному китайському впливу. Ця заява стала відкритою ескалацією суперництва США і Китаю в країні.
Напруженість ще більше зросла після різких заяв міністра оборони США Піта Гегсета, який попередив про китайську загрозу для Панамського каналу, згадавши порти Бальбоа і Крістобаль на обох кінцях каналу, якими управляє консорціум із Гонконгу. Ці заяви зазнали жорсткої критики з боку китайського уряду.
Після заяв Трампа та візиту до Панами державного секретаря Марко Рубіо, який закликав панамську владу переглянути зв’язки з Китаєм, Панама невдовзі оголосила про рішення не поновлювати меморандум про взаєморозуміння щодо китайської ініціативи BRI. Цей крок широко сприйняли як відповідь на посилення геополітичного тиску з боку Вашингтона; він відображає стратегічну зміну зовнішньополітичної орієнтації Панами. Рішення Панами вийти з BRI підкреслює обмежену автономію країни в регіонах геостратегічного суперництва великих держав.
У межах зусиль США з відновлення впливу на Панамський канал у березні 2025 року американська інвестиційна компанія BlackRock у партнерстві з консорціумом інших інвесторів оголосила про придбання 80% акцій Hutchison Port Holdings. Ця компанія із Гонконгу управляє портами Бальбоа та Крістобаль. Трамп назвав угоду на $22.8 млрд «знаковою угодою, що дає американському консорціуму контроль над ключами до Панамського каналу та забирає його з китайських рук». Придбання є вагомим економічним важелем геополітичного впливу США, спрямованим на витіснення Китаю з цього критично важливого логістичного вузла, і демонструє застосування фінансових інструментів у ширшій стратегії регіонального домінування.
Зміна зовнішньополітичного курсу Панами після повернення Трампа до влади ілюструє використання США економічних важелів для відновлення регіонального впливу. Панама, перша латиноамериканська країна, що долучилася до BRI, стала також першою, яка офіційно вийшла з ініціативи, — крок, що свідчить про перегляд її стратегічних пріоритетів. Цей маневр також може бути реакцією на послаблення динаміки BRI, про яке свідчать скорочення кількості регіональних проєктів і зменшення фінансових зобов’язань Китаю.
Однак наполеглива політика Вашингтона в регіоні викликала неоднозначну реакцію. Під час візиту до Китаю в травні 2025 року президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва підтвердив відданість своєї країни поглибленню економічних зв’язків із Пекіном. Колумбія, попри історичну орієнтацію на Вашингтон, також вирішила зміцнити зв’язки з Китаєм, приєднавшись до BRI. Дії США дедалі частіше сприймають як відродження дипломатії «великого кийка», що спонукає багато латиноамериканських держав посилювати взаємодію з Пекіном.
Китай методично розширює свою присутність у Панамі від запуску ініціативи «Один пояс, один шлях» (BRI) у 2017 році. Це розширення характеризується значними інвестиціями, великими інфраструктурними проєктами та стратегічними дипломатичними зусиллями. У 2023 році китайські інвестиції в Панамі сягнули $1.4 млрд — учетверо більше, ніж на початку BRI, тоді як інвестиції США, хоча історично й вищі, за цей самий період скоротилися.
Хоча США залишаються головним інвестором Панами та основним користувачем Панамського каналу, вплив Пекіна на розвиток інфраструктури стає дедалі вагомішим. Дані свідчать, що китайські інвестиції в інфраструктуру мають на меті заповнити стратегічні прогалини, залишені США в регіоні. Яскравим прикладом такого підходу є круїзний термінал Амадор, збудований China Harbour Engineering Co. Ltd. на острові Періко поблизу тихоокеанського входу до Панамського каналу, який офіційно відкрили в березні 2024 року.
Запропоновані Китаєм інфраструктурні ініціативи в районі Панамського каналу передбачають будівництво контейнерного порту в районі Колон, здатного обробляти скраплений природний газ, розвиток 400-кілометрової залізничної лінії між містом Панама й провінцією Чирикі, а також 250-мильної високошвидкісної залізниці від міста Панама до західного кордону з Коста-Рикою.
Попри місцевий опір і геополітичний тиск з боку США, Китай досяг значного поступу в реалізації цих проєктів. Станом на 2024 рік, за даними Китайського банку розвитку, Китай надав близько $160 млрд фінансової підтримки для понад 250 проєктів у 21 країні Латинської Америки, що суттєво посприяло їхньому економічному та соціальному розвитку. Така прагматична співпраця охоплює енергетику, видобувну промисловість, виробництво, електрогенерацію та телекомунікації.
Важливою дипломатичною віхою став 2017 рік, коли Панама офіційно розірвала дипломатичні відносини з Тайванем — самоврядним островом, на який заявляє права Китай, — та зміцнила зв’язки з Пекіном. Відтоді Китай активно розвиває дипломатичну взаємодію з Панамою, організовуючи форуми й саміти за участю лідерів Латинської Америки та Карибського басейну для посилення співпраці й просування BRI. Серед ключових ініціатив — Форум Китай—CELAC та створення Фонду співробітництва Китаю з Латинською Америкою і Карибським басейном.
Крім того, Китай посилив свою присутність у сфері м’якої сили, заснувавши в Панамі Інститут Конфуція для популяризації китайської мови та культури, а також надаючи гуманітарну допомогу, зокрема передаючи медичні товари під час пандемії COVID-19. Ці соціальні та гуманітарні ініціативи стали центральними елементами китайської стратегії зміцнення дипломатичного впливу в регіоні.
Отже, на тлі посилення геополітичного суперництва й дедалі рішучіших намірів Вашингтона витіснити Китай із латиноамериканського простору Пекін реалізував системну стратегію зміцнення своїх позицій у Панамі, використовуючи фінансові інструменти, масштабні інфраструктурні ініціативи й дипломатичні засоби впливу. У цьому контексті підхід Китаю ґрунтувався на заповненні інституційних прогалин, залишених США. Присутність Китаю, що виявляється в гуманітарних ініціативах і тривалій економічній взаємодії, перетворила Пекін на помітного й впливового учасника стратегічного середовища Панамського каналу. Це, своєю чергою, змусило Вашингтон ґрунтовно переглянути свою політику у відповідь на розширення присутності Китаю в цьому морському коридорі.
Зростання впливу Китаю в Панамі посилило тиск США на країну з метою віддалити її від Пекіна. Після відходу колишнього лідера Панами Хуана Карлоса Варели його наступник Лаурентіно Кортісо зупинив запропонований залізничний проєкт. Торговельні переговори зайшли в глухий кут. У 2021 році уряд Панами відкликав права Landbridge на проєкт контейнерного порту після того, як аудит виявив порушення компанією умов контракту: вона недоінвестувала та найняла менше місцевих працівників, ніж обіцяла. Ці події закономірно поставили під сумнів надійність і ефективність китайських інвестицій.
Економічні міркування та розчарування китайськими проєктами призвели до припинення ключового партнерства Панами з ініціативою «Один пояс, один шлях» (BRI), викликавши різку критику китайських посадовців. Речник МЗС Китаю охарактеризував цей крок як примусову тактику США, покликану дискредитувати й підірвати співпрацю в межах BRI. Посадовець наголосив, що Панамі варто врахувати ширший спектр китайсько-панамських відносин і протистояти зовнішньому втручанню.
Однак угода з BlackRock, що надала американському фінансовому консорціуму доступ до портової інфраструктури, стала переломним моментом у стратегічній переорієнтації Панами. Цей крок не лише звузив простір для економічного маневру Китаю, а й спонукав переглянути архітектуру контролю над ланцюгами постачання в Центральній Америці.
Унаслідок цього згортання китайських інфраструктурних ініціатив та призупинення масштабних проєктів позбавили Пекін критично важливих важелів впливу. Для США це стало своєчасною нагодою запропонувати альтернативу — надійнішу й стратегічно мотивовану форму співпраці, втілену в угоді з BlackRock. Ця угода засвідчила зміну зовнішньополітичної орієнтації Панами та позначила новий етап боротьби за домінування над життєво важливою логістичною артерією.
Окремий вимір китайсько-американської напруженості пов’язаний із заявами колишнього президента Трампа про «повернення» контролю над Панамським каналом Сполученим Штатам і протидію китайським спробам управляти та використовувати цей морський вузол. Також лунали натяки на можливе застосування військової сили для досягнення цієї мети, зокрема на передислокацію американських військ до Панами для захисту стратегічно важливого каналу. Така риторика відображає радикалізацію зовнішньополітичної позиції США у відповідь на зростання китайського впливу. Вона є частиною ширшої стратегії, спрямованої на відновлення американської гегемонії в регіонах, які традиційно вважаються сферою її впливу.
Президент Панами Хосе Рауль Муліно відкинув твердження Трампа, наголосивши на суверенітеті Панами над каналом. Панамський уряд звернувся до ООН, висловивши занепокоєння, що риторика Трампа порушує принципи Статуту ООН. Окрім загальної атмосфери конфронтації та регіональної поляризації, Панама нині постає перед дилемою стратегічної лояльності між двома світовими державами.
Відповідь Китаю на звинувачення Трампа озвучив міністр закордонних справ, який запевнив, що Китай ніколи не брав участі в управлінні чи експлуатації каналу, поважає суверенітет Панами й визнає канал постійно нейтральним міжнародним водним шляхом. Китайські посадовці назвали заяви Трампа провокаційними, безпідставними та такими, що нагадують ментальність холодної війни. У березні 2025 року китайське державне медіа Ta Kung Pao опублікувало серію різких статей із засудженням CK Hutchison Holdings на тлі її планів продати панамські портові активи очолюваному США консорціуму BlackRock. Передрук цих статей на офіційних порталах Управління у справах Гонконгу й Макао Китаю підкреслив невдоволення Пекіна.
Наслідки такої риторики вийшли далеко за межі суто політичних реакцій. Зокрема, жорстка позиція Вашингтона та подальші дії Панами завдали китайській стороні значних економічних збитків, що найвиразніше проявилося в стрімкому падінні вартості акцій CK Hutchison — компанії, яка управляє ключовими портовими об’єктами поблизу каналу. Угода CK Hutchison Holdings про продаж контрольного пакета панамських портових активів очолюваному BlackRock консорціуму спричинила безпрецедентну реакцію ринку: акції гонконзької компанії за один день впали на 6.7% — це найбільше падіння за п’ять років. Цей різкий розпродаж і обвал ринку підкреслили втягнутість компанії в геополітичне протистояння між США та Китаєм, що посилюється. Продаж портових активів під тиском геополітичних обставин ще більше підірвав довіру до довгострокової життєздатності та стабільності китайських інвестицій у Латинській Америці.
Угоду BlackRock, укладену після суперечливих заяв Трампа, можна розглядати як прямий наслідок цієї риторики та геоекономічний інструмент американського впливу. Хоча CK Hutchison заперечувала, що політичний тиск був мотивом, і представляла операцію як суто комерційну, час укладення угоди збігається з посиленням тиску США та зусиллями обмежити присутність Китаю в стратегічно важливому регіоні. Отже, угоду можна тлумачити не лише як фінансову операцію, а й як політичну декларацію, що сигналізує про відновлення американського контролю над критично важливими логістичними активами поблизу Панамського каналу.
У стратегічному сенсі США фактично повернули під свій контроль інфраструктуру, що потрапила у сферу впливу Китаю, використавши приватний сектор як засіб просування свого геополітичного порядку денного.
У квітні 2025 року США та Панама підписали угоду про співпрацю у сфері безпеки, що надала американському військовому персоналу доступ до окремих панамських об’єктів. Це спричинило хвилю протестів у країні: панамці висловили незгоду з поглибленням військової співпраці під час масштабних демонстрацій у столиці.
Ці реакції частково були зумовлені історичними образами, насамперед колективною пам’яттю про вторгнення США 1989 року, яке усунуло режим Нор’єги, залишило тривалий слід і породило стійку недовіру до американської військової присутності. Протестувальники побоювалися, що посилена співпраця може підірвати суверенітет Панами, що викликало занепокоєння щодо надмірного іноземного втручання.
У ширшому вимірі угоду можна тлумачити як крок до формування нової архітектури безпеки в Центральній Америці. Вона також є чітким сигналом Пекіну про готовність Вашингтона підкріпити свій економічний вплив військово-стратегічною присутністю.
Унаслідок цього регіональний баланс сил змінюється не на користь Китаю: США посилюють стримування експансії Пекіна, а панамсько-американське партнерство може закласти підґрунтя для нових регіональних альянсів.
Однак оголошувати про повне відродження впливу США в Латинській Америці передчасно. Дії Вашингтона, зокрема його опора на приватний сектор і наголос на безпекових партнерствах без відкритого розгортання військ, вказують на поступовий гібридний підхід. Хоча ці заходи не мають формальної політичної рамки, вони безсумнівно вписуються в ширший контекст стратегічного суперництва США та Китаю. Можна стверджувати, що це дипломатично завуальоване відновлення впливу США, побудоване на тріаді фінансів, політики та оборони.
Риторика Трампа підкреслює стійке прагнення відновити домінування США в регіоні — підхід, який спонукав Китай закликати CK Hutchison переглянути свою позицію щодо продажу контрольного пакета американським інвесторам. Попри стриманий дипломатичний тон Пекіна, це попередження відображає глибоке занепокоєння та явне небажання допустити подальше зміщення регіонального балансу на шкоду китайським інтересам.
Як і очікувалося, Панамський канал як критично важливий морський вузол набуватиме дедалі більшого геополітичного значення й стане осередком напруженості між США та Китаєм. Поштовхом до нового утвердження американського «домінування» стали угода з BlackRock та посилення військово-політичної співпраці між Панамою і США. Однак Вашингтон не має наміру діяти відверто радикально, натомість обираючи гнучкі стратегії, що включають економічне проникнення через приватні структури та політичну риторику без формальних доктрин.
Відповідно, Китай буде змушений переглянути свої інвестиційні стратегії в Латинській Америці, хоча навряд чи припинить фінансові операції. Падіння вартості акцій CK Hutchison і політичний резонанс довкола угоди BlackRock, яку, хоч і мовчазно прийнято, широко розглядають як прояв політичного тиску США, змушують Пекін визнати межі свого впливу в регіоні. Для Китаю це підкреслює потребу зміцнювати присутність через економічні, гуманітарні, освітні та культурні ініціативи.
Ця ситуація створює для Панами довгострокову стратегічну дилему щодо лояльності. Опинившись між дедалі сильнішим тиском обох держав, країна прагнутиме врівноважити політичний нейтралітет та економічну залежність. Партнерство зі США відкриває шлях до масштабних інвестицій, проєктів і безпекових гарантій. Водночас зв’язки з Китаєм забезпечують надійну фінансову опору, яка залишається однією з найважливіших у регіоні.
Отже, суперництво Вашингтона й Пекіна в Панамі постає як тривала боротьба за нормативний контроль та інституційну присутність. Воно формує нову геостратегічну реальність, у якій контроль над критично важливим логістичним вузлом означає не лише економічний престиж, а й стратегічну перевагу у глобальному балансі сил.
Disclaimer: The views, thoughts, and opinions expressed in the papers published on this site belong solely to the authors and not necessarily to the Transatlantic Dialogue Center, its committees, or its affiliated organizations. The papers are intended to stimulate dialogue and discussion and do not represent official policy positions of the Transatlantic Dialogue Center or any other organizations with which the authors may be associated.
This publication was compiled with the support of the International Renaissance Foundation. It’s content is the exclusive responsibility of the authors and does not necessarily reflect the views of the International Renaissance Foundation.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
