11 хв читання
Відтоді як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2024 року, безпековий ландшафт Європи зазнав докорінних змін. ЄС швидко усвідомив потребу розвивати інструментарій Спільної політики безпеки й оборони, щоб ефективно протистояти безпековій загрозі агресивної зовнішньої політики Москви. Попри окремі затримки, до 2024 року держави-члени ЄС та США спромоглися надати Україні значний обсяг фінансової й військової допомоги.
Однак після обрання Дональда Трампа президентом США в листопаді минулого року європейська безпека знову зазнає масштабних потрясінь. Від 24 лютого 2022 року США надали Україні $66.5 млрд військової допомоги, тоді як ЄС мобілізував для Києва €49.3 млрд. Це означає, що якщо адміністрація Трампа припинить усю військову допомогу, ЄС доведеться подвоїти її обсяг, аби зберегти попередні темпи, що суттєво обтяжить економіку ЄС.
Крім того, за даними Кільського інституту, США у середньому передали від однієї третини до двох третин різних видів озброєнь у доларовому вимірі (див. таблицю 1). Тож, оскільки російсько-українська війна лишається неврегульованою попри переговори в Саудівській Аравії, ЄС має знайти альтернативне джерело імпорту озброєнь, щоб гарантувати безперервні поставки Україні та поповнити власні запаси. Адже якщо Україна в безпеці, решта Європи також поза небезпекою.
| Допомога | Сполучені Штати | Європа | Частка США в загальній допомозі США та Європи |
| Загальна військова допомога | $66.5 млрд | $53.3 млрд (ЄС) | 55.5% |
| Танки (вартість) | $634 млн | $1.815 млрд (Польща, Німеччина, Велика Британія, Австралія, Чехія, Нідерланди, Швеція, Данія, Іспанія, Португалія, Словенія, Хорватія, Канада, Норвегія) | 25.88% |
| Системи протиповітряної оборони (вартість) | $1.513 млрд | $7.620 млрд (Німеччина, Румунія, Італія, Чехія, Іспанія, Словаччина, Канада, Франція) | 16.57% |
| Гаубиці (вартість) | $977 млн | $3.476 млрд (Велика Британія, Німеччина, Італія, Франція, Данія, Норвегія, Естонія, Нідерланди, Польща, Чехія, Швеція, Австралія, Латвія, Канада, Люксембург) | 21.93% |
| Бойові машини піхоти (вартість) | $669 млн | $1.386 млрд (Нідерланди, Німеччина, Чехія, Данія, Швеція, Греція, Польща, Словенія, Хорватія, Словаччина) | 32.57% |
| Реактивні системи залпового вогню (вартість) | $588 млн | $269 млн (Чехія, Норвегія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія) | 68.64% |
Хоча президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн уже запропонувала ініціативу ReArm, покликану мобілізувати близько €800 млрд для збільшення оборонних витрат, зміцнення безпекових партнерств з іншими союзниками залишається вкрай важливим. У цьому контексті Південна Корея постає партнером-однодумцем. Насамперед договірна база двосторонніх відносин уже добре розвинена. Відносини між ЄС і Кореєю не лише набули рівня стратегічного партнерства у 2010 році — у листопаді 2024 року сторони також підписали нову угоду у сфері безпеки й оборони.
Крім того, нещодавні геополітичні потрясіння також зумовлюють необхідність співпраці. Через залучення північнокорейських військ до російсько-української війни на боці Москви восени 2024 року загроза безпеці Південної Кореї ще більше зросла. Північна Корея вже здобула репутацію вкрай непередбачуваної держави через неодноразові запуски балістичних ракет у море поблизу Сеула та Японії. Після розгортання в Росії її солдати безпосередньо набувають бойового досвіду, який ця ядерна держава може використати деінде, а може й не використати. До того ж, за повідомленнями, в обмін на свій внесок Пхеньян отримує від Москви продовольчу допомогу, фінансові ресурси та, можливо, передові військові технології — усе це потенційно може бути використано для потреб його армії.
По той бік Тихого океану побоювання також викликає зовнішньополітична риторика Трампа. З огляду на те, що президент, імовірно, віддалятиметься від європейських союзників, немає гарантії, що він і надалі підтримуватиме партнерів у Східній Азії в межах усталених багатосторонніх механізмів. Оскільки ЄС також непокоять північнокорейські солдати на фронті та політика Трампа, Сеул і Брюссель нині мають ще більше спільних приводів для занепокоєння, які можуть стати підґрунтям для зміцнення зв’язків.
Широка двостороння основа співпраці з Євросоюзом та успішні приклади співпраці Сеула з окремими європейськими країнами свідчать про потенціал для значного розвитку відносин між ЄС і Кореєю вже найближчим часом.
Щодо зв’язків ЄС і Кореї, стратегічне партнерство між ними було встановлено в жовтні 2010 року, коли сторони підписали переглянуту Рамкову угоду та Угоду про вільну торгівлю. Три роки по тому ЄС і Республіка Корея (РК) започаткували ще одне «Партнерство, орієнтоване на майбутнє». Крім того, Сеул долучився до Спільної політики безпеки й оборони ЄС (CSDP). Після набуття чинності у 2016 році Рамковою угодою про участь в операціях ЄС із кризового управління Корея розгорнула підрозділ Cheonghae для боротьби з піратством у межах військово-морської операції ЄС «Аталанта».
Успішними прикладами військової співпраці з європейськими країнами є Польща та Чехія. Зокрема, уряд Чехії обрав Korea Hydro & Nuclear Power Company (KHNP) для будівництва двох додаткових блоків АЕС «Дуковани». Варшава також налагодила зв’язки з KHNP і пішла ще далі, провівши кілька оборонних зустрічей із РК. Крім того, після візиту польських оборонних посадовців до Сеула у квітні 2024 року Польща оголосила про плани придбати корейське озброєння, зокрема танки K2 Black Panther, самохідні гаубиці K9 Thunder, легкі бойові літаки FA-50 та реактивні системи залпового вогню Chunmoo.
На додачу Республіка Корея має давні відносини з НАТО, які посилилися після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Заходи після 2022 року включають створення дипломатичної місії Кореї при НАТО, підписання угоди про взаємне визнання сертифікації військової льотної придатності та участь у самітах НАТО. Раніше Сеул безпосередньо долучався до військових зусиль Альянсу, очолюючи інтегровану цивільно-військову Групу відновлення провінції (близько 470 осіб) у провінції Парван, Афганістан, і розгортаючи військово-морські сили для боротьби з піратством в Аденській затоці.
Після розгортання північнокорейських військ на фронті російсько-української війни Сеул також демонструє перші ознаки готовності співпрацювати з Києвом. Зокрема, посол України в Сеулі заявив, що участь КНДР у російсько-українській війні підштовхне Південну Корею наростити військову допомогу Україні та поглибити військово-технічну співпрацю. Раніше Сеул допомагав Україні лише фінансовими пакетами й уникав прямого постачання зброї. У 2023 році він обрав компромісний крок, надіславши США 300,000 артилерійських снарядів калібру 155 mm за умови, що Вашингтон самостійно передасть ці запаси Україні.
Однак, окрім обережних кроків, конкретних дій для поглиблення співпраці досі не вжито. У грудні, підтвердивши, що Україна захопила північнокорейського солдата, Південна Корея продемонструвала «обмін інформацією в режимі реального часу з розвідувальною організацією дружньої країни». Крім того, зовсім недавно, у березні 2025 року, відбулися телефонні розмови між Сеулом і Києвом щодо репатріації захоплених північнокорейських військовослужбовців.
Спираючись на цей досвід, Європейський Союз також міг би ініціювати глибшу військову співпрацю з Республікою Корея. Це можна зробити, наприклад, закуповуючи корейське озброєння, обмінюючись розвідувальними даними або запроваджуючи спільні оборонні форуми для напрацювання способів спільної протидії агресивній політиці Росії та Північної Кореї.
Що стосується озброєнь, Південна Корея дає Євросоюзу чудову можливість диверсифікувати оборонний імпорт і знайти нових надійних постачальників. Сеул не лише входить до двадцятки найуспішніших економік світу загалом, а й суттєво наростив потужності своєї оборонної промисловості за останні кілька років. Експорт озброєнь і боєприпасів зріс приблизно на 40% із 2013 до 2019 року (див. таблицю 2), тоді як загальний оборонний експорт стрімко зріс із $2.97 млрд у 2020 році до $14 млрд у 2023 році (див. зображення 1).
| Рік | Обсяг торгівлі (дол. США) |
| 2019 | $547,450,930 |
| 2015 | $437,201,544 |
| 2013 | $390,208,376 |
Медіа називають цей успіх феноменом «K-Defence». Звісно, Південна Корея не може самотужки замінити США в цьому питанні. Хоча її частка у світовому експорті зброї зросла з 2.1% до 2.2%, частка Вашингтона становить 43%. Утім, як один із десяти найбільших експортерів зброї, РК залишається достатньо важливою для ЄС, щоб розглянути придбання більшої кількості її оборонного обладнання.
Дані Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру щодо експорту зброї США та Південною Кореєю показують: хоча РК значно поступається США в експорті броньованих машин і систем протиповітряної оборони, її постачання артилерії є досить перспективним. У 2022-2024 роках Сеул надав утричі більше артилерійських систем, ніж Вашингтон (див. таблицю 3).
| Тип озброєння | Експортоване озброєння у 2022-2024 роках (TIVs) | Відсоток від загального обсягу експортованого озброєння | ||
| Країна | Сполучені Штати | Південна Корея | Сполучені Штати | Південна Корея |
| Артилерія | 245 | 735 | 0.6% | 40% |
| Броньовані машини | 4039 | 455 | 10% | 10% |
| Системи протиповітряної оборони | 1006 | 60 | 2.5% | 3.3% |
США раніше надавали Україні 68.64% усіх реактивних систем залпового вогню (MLRS), тож ЄС міг би серйозно розглянути нарощування корейського експорту MLRS, щоб компенсувати цю частку. Фактично деякі держави-члени ЄС уже розглядали такий варіант. Так, придбання південнокорейської K239 Chunmoo — реактивної системи залпового вогню, розробленої Hanwha Aerospace, — розглядають в Естонії, а Польща вже придбала цю систему після того, як затримки з постачанням HIMARS почали викликати занепокоєння. Цю систему не лише постачають швидше — вона також дешевша, що робить її повноцінною альтернативою.
З іншого боку, торгівля зброєю з Європою також є для РК добрим способом розширити й диверсифікувати власний оборонний експорт, посилюючи геополітичний вплив. Одним з інструментів може бути передання технологій і налагодження виробництва за кордоном — так зазвичай діють оборонні підприємства Сеула з країнами-одержувачами під час укладення торговельних угод. Наприклад, Сеул домовився про спільне виробництво військово-транспортного літака з еміратською Tawazun. Якщо він укладе подібні угоди з ЄС, безсумнівно, обидві сторони матимуть зиск.
Утім, розробляючи стратегію співпраці з Кореєю, європейським політикам варто врахувати нещодавню політичну кризу в країні та її можливі наслідки.
У грудні 2024 року Юн Сок Йоль, тодішній президент Південної Кореї, оголосив воєнний стан під час неанонсованої пресконференції, пояснивши це необхідністю «захистити Республіку Корея від загроз північнокорейських комуністичних сил» і боротися з «пропхеньянськими антидержавними силами». Невдовзі військові, залучені до забезпечення воєнного стану, проникли до Національної асамблеї через вікно, а командувач воєнного стану й начальник штабу армії Пак Ан Су оголосив, що вся «політична діяльність» Національної асамблеї заборонена.
Парламент сприйняв це як спробу захопити контроль над демократичними інституціями та проголосував за імпічмент політика. Отже, Юн не міг виконувати свої обов’язки. Проте формально він залишався на посаді, доки щонайменше шість із восьми суддів конституційного суду не схвалили імпічмент. Хоча розгляд справи завершився 25 лютого, суд підтвердив усунення Юна лише 4 квітня, після місяців протестів по всій країні.
Зовнішньополітична стратегія Юна багато в чому відрізнялася від підходів його попередників. Однією із запроваджених ним новацій був підхід до європейської безпеки. Лідер вирішив посилити роль Сеула в регіоні, уперше відвідавши саміт НАТО в Іспанії у червні 2022 року. Пізніше він також їздив на саміти у 2023 та 2024 роках. Крім того, він зайняв насторожену позицію щодо Китаю, як і щодо Росії, натомість дорікаючи Токіо.
Напередодні нових президентських виборів незрозуміло, яку стратегію обере переможець. У 2022 році лідер Демократичної партії (DP) Лі Чже Мьон лише з невеликим відривом програв Юн Сок Йолю, а DP перемогла на парламентських виборах 2024 року. Тому Лі, ймовірно, знову балотуватиметься в президенти. У лютому 2025 року його партія оголосила про створення комітету з питань миру та співпраці в Північно-Східній Азії для формування дипломатії на засадах прагматичного підходу. Як пояснили в партії, це передбачатиме посилення тристоронньої безпекової співпраці між Сеулом, Вашингтоном і Токіо.
Поки тривала політична криза в Південній Кореї, зовнішня політика закономірно відійшла на другий план. Це може частково пояснювати, чому Республіка Корея не надто поспішала взаємодіяти з Україною навіть після того, як північнокорейські війська приєдналися до російських сил на фронті. Однак уже зараз ЄС має готуватися до можливих наслідків виборів у Південній Кореї 2025 року.
Водночас, оскільки союз Північної Кореї з Росією посилив північнокорейську загрозу, вкрай малоймовірно, що Сеул цілковито відмовиться від співпраці з Європою. За нинішніх обставин єдиний логічний курс дій для Євросоюзу — попри все виступати за співпрацю та прагнути укладення угод, вигідних обом сторонам.
Висновки
Отже, військова співпраця з Південною Кореєю нині є вкрай актуальною та вигідною для Європейського Союзу. Насамперед безпекова ситуація в Європі дуже нестабільна й непередбачувана. Північна Корея приєдналася до Росії в її агресивній війні проти України, тоді як Трамп відмовляється озброювати Європу й тисне на Київ, щоб той підписав «мирну угоду». У світлі цих подій ЄС гостро потребує надійних безпекових союзників, і Південна Корея могла б стати одним із них.
Зважаючи на те, що Сеул уже продавав озброєння Польщі та співпрацював із Чехією у сфері ядерної енергетики, Союз також має наслідувати цей приклад і налагодити військову співпрацю із Сеулом. Придбання корейського озброєння було б особливо корисним, адже Європі потрібно терміново диверсифікувати оборонний імпорт після того, як Трамп згорнув підтримку регіону. Для Південної Кореї така торгівля також була б дуже вигідною. Вона дала б Сеулу змогу розширити геополітичний вплив, посилити свою роль постачальника безпеки в Європі та наростити оборонний експорт.
Єдиною перешкодою, що заважає швидкому розвитку військового союзу ЄС і Кореї, є політична криза в Південній Кореї, яка тривала місяцями після імпічменту колишнього президента Юна. Поки вся увага населення була прикута до конституційного суду, який із лютого відкладав рішення про схвалення або відхилення імпічменту, зовнішня політика, вочевидь, не була пріоритетом для уряду. Нині важливе питання полягає в тому, чи займе кандидат, обраний на майбутніх президентських виборах на заміну Юну, жорстку позицію щодо Росії та чи продовжить співпрацю з Європою.
Звісно, ЄС також має розуміти, що ані Південна Корея, ані будь-яка інша держава не здатні самотужки замінити оборонну підтримку з боку Вашингтона. Відступ Трампа від Європи та глобальне зростання ультраправих і проросійських рухів свідчать, що подібні політичні зсуви можуть відбутися в будь-якій країні. Саме тому ЄС не повинен прагнути одним махом замінити США, а натомість зосередитися на диверсифікації безпекових партнерств і джерел імпорту озброєнь. Водночас Південну Корею не можна недооцінювати. Завдяки високорозвиненій оборонній промисловості та сильній економіці вона є стратегічним безпековим партнером, від якого ЄС може суттєво виграти.
Застереження: погляди, думки та оцінки, викладені в матеріалах цього сайту, належать виключно авторам і не обов’язково відображають позицію Transatlantic Dialogue Center, його комітетів чи афілійованих організацій. Матеріали покликані стимулювати діалог і дискусію та не становлять офіційних політичних позицій Transatlantic Dialogue Center або інших організацій, з якими можуть бути пов’язані автори.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
