9 хв читання
Відносини між Україною та Польщею як сусідніми державами набули стратегічного характеру від часу незалежності України. Європейська інтеграція України та російська агресія проти неї у 2014 і 2022 роках перетворили ці відносини на тісне стратегічне партнерство. Однак, попри близькість цих зв’язків, знову постали кілька питань, які на початку повномасштабного вторгнення Росії були відсунуті на другий план.
Отже, Україна нині стикається з давніми викликами у відносинах із Польщею, зокрема історичними розбіжностями щодо трактування Волинської трагедії, а також із новими проблемами — аграрним спором і погіршенням ставлення до українських біженців у Польщі. Вони ускладнюють українсько-польські відносини як на двосторонньому рівні, так і в ширшому контексті європейської інтеграції.
З огляду на рішучість України продовжувати шлях до повної інтеграції в ЄС та важливість союзників у Союзі для сприяння цьому процесу, необхідно докладніше розглянути проблемні питання українсько-польських відносин і окреслити перспективи їхнього розв’язання.
З рухом України до Європейського Союзу Польща стала одним із її ключових партнерів на цьому шляху. Після обрання Україною європейського курсу у 2014 році Польща позиціонувала себе одним із найактивніших прихильників поглиблення інтеграції України до ЄС, активно просуваючи це питання в Союзі.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Польща стала одним із головних партнерів України, надаючи всебічну гуманітарну, економічну та військову допомогу. Водночас Польща й надалі твердо підтримує прагнення України до членства в ЄС, виступаючи за подальшу інтеграцію на міжнародній арені.
Однак у цій атмосфері союзницьких відносин почали знову проявлятися старі проблеми. Це стало очевидним із вимог Польщі та ще чотирьох європейських країн запровадити обмеження на експорт української аграрної продукції до ЄС після введення Союзом торговельних преференцій для Києва у 2022 році.
Після відмови Європейської комісії виконати ці вимоги та незгоди України з таким рішенням відносини між Україною і Польщею загострилися. Ситуацію додатково погіршили блокування польськими фермерами українського кордону та взаємна критика президентів України й Польщі під час 78-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.
Напруження посилилося й через повернення історичних суперечок щодо Волинської трагедії, що вплинули на двосторонні відносини. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск наголосив: без врегулювання з Польщею цих чутливих історичних питань Україна не зможе вступити до ЄС.
Однією з перших проблем між Україною та Польщею після повномасштабного вторгнення Росії став майже необмежений експорт української аграрної продукції до ЄС. Європейська комісія відхилила вимогу польського уряду запровадити обмеження на експорт української аграрної продукції до ЄС, що викликало публічне невдоволення з українського боку. Напруга зросла, коли польські фермери почали блокувати пункти пропуску на українсько-польському кордоні, чинячи додатковий тиск на польську владу. До закликів заборонити імпорт українського зерна приєдналися Угорщина, Румунія, Словаччина та Болгарія.
Ця раптова ескалація у вигляді блокад кордону негативно позначилася і на українському бізнесі, для якого ця проблема певний час затьмарювала занепокоєння щодо корупції та нестачі робочої сили, і на польських компаніях, понад 3 500 з яких зазнали збитків. Зрештою Європейська комісія пішла на поступки: у травні 2023 року тимчасово заборонила експорт українського зерна до п’яти країн ЄС, які вимагали ембарго, а у вересні 2023 року скасувала заборону за умови, що Україна запровадить дієвий контроль експорту чотирьох груп товарів, аби запобігти порушенням ринків сусідніх країн.
На початку 2024 року новообраний уряд Польщі спершу вагався скасувати ембарго й навіть погрожував розширити його, якщо ЄС не знайде ефективніших засобів захисту польського та європейського ринків. Однак із початком міжурядових консультацій між Україною та Польщею щодо обмежень на експорт української аграрної продукції до Польщі напруга дещо послабилася (подібні консультації також розпочалися з урядами сусідніх країн). Обсяг критики України з боку польської влади зменшився, а Україна тимчасово призупинила подання скарг до СОТ щодо дій урядів Польщі, Угорщини та Словаччини, які порушили норми Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (GATT) та Угоди про сільське господарство, обов’язкових для членів СОТ. Хоча консультації залишаються напруженими, українські переговорники повідомляють про прогрес у скасуванні обмежень на експорт і транзит деяких видів української аграрної продукції та про продовження консультацій щодо інших. До кінця квітня 2024 року блокаду польсько-українського кордону було знято.
Ще однією перешкодою в українсько-польських відносинах стали історичні розбіжності, насамперед щодо трактування Волинської трагедії 1943 року та практичних наслідків цих суперечок. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну питання історичних розбіжностей тимчасово відклали. Проте коли ситуація на війні стабілізувалася, а Україна просунулася у виконанні вимог для вступу до ЄС, це питання постало знову.
Польська сторона наполягає, щоб Україна скасувала запроваджений у 2017 році «мораторій», який обмежує дозволи на пошукові та ексгумаційні роботи, пов’язані з Волинською трагедією, а також ухвалила переглянуту історичну інтерпретацію цих подій.
Українська сторона стверджує, що «мораторію» на пошукові та ексгумаційні роботи немає, натомість вона застосовує вибірковий підхід до надання дозволів (зокрема, голова Українського інституту національної пам’яті повідомив, що у 2019 році Польщі було надано три дозволи). Україна також звертає увагу на спільну заяву парламентів України та Польщі 2003 року, яка засудила злочини, що призвели до Волинської трагедії, і наголошує, що спільне історичне трактування мають виробити експертні українсько-польські групи істориків, а не політики.
Обидві країни й нині дотримуються цих позицій. Україна сподівалася, що новообраний польський уряд займе поступливішу позицію щодо історичних питань, розглядаючи польську позицію як політичний маневр у виборчій кампанії. Однак ці очікування не справдилися, про що свідчать заяви чинного прем’єр-міністра Польщі. Це підкреслює системність питання та його глибоку важливість для польського суспільства загалом, а не лише для окремих політичних партій.
Згадані розбіжності між Україною та Польщею вплинули й на їхню ширшу стратегічну співпрацю. У вересні 2023 року прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що Польща припинить передавати Україні зброю, оскільки зосереджується на модернізації власного війська. Після суспільного обурення Президент Польщі Анджей Дуда уточнив, що слова прем’єра неправильно зрозуміли: сучасне озброєння залишатиметься в Польщі, а старіші західні та радянські зразки й надалі постачатимуть Україні. Ця заява пролунала лише через день після публічного обміну репліками між президентами Польщі та України на 78-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, на тлі закликів деяких західних сусідів, зокрема Польщі, до Європейської комісії продовжити заборону на імпорт українського зерна.
Очевидною перешкодою для постачання Україні зброї та гуманітарної допомоги стала блокада кордону польськими фермерами. Тому на початку 2024 року прем’єр-міністр Дональд Туск відніс пункти пропуску з Україною та окремі ділянки автошляхів і залізниць до критичної інфраструктури, щоб забезпечити безперешкодне надходження в Україну зброї й гуманітарної допомоги.
Ще одним помітним чинником є поступове зниження підтримки прийняття українських біженців серед поляків: у жовтні 2024 року вона становила 52% — найнижчий рівень від лютого 2022 року. Хоча більшість поляків досі підтримує допомогу українцям у Польщі, ця негативна тенденція може вплинути на українсько-польські відносини в майбутньому, особливо якщо приплив біженців зросте.
Попри певне послаблення аграрних суперечок після зміни польського уряду восени 2023 року та початку міжурядових консультацій, конфлікт засвідчує, що аграрні питання, ймовірно, будуть однією з найскладніших сфер українсько-польських відносин під час переговорів про вступ України до ЄС.
Восени 2023 року міністр сільського господарства Польщі Роберт Телус зазначив в інтерв’ю, що Польща підтримує членство України в ЄС, але за певних умов. Він нагадав: коли Польща рухалася до членства в ЄС, вона мала виконати суворі умови тодішніх держав-членів, особливо щодо сільського господарства. Хоча згодом це виявилося корисним, бо дозволило Польщі вступити до ЄС і отримувати компенсаційні субсидії, тоді ці умови сприймалися як болючі.
З огляду на те, що сільське господарство сьогодні ще важливіше для економіки України, ніж для Польщі понад 20 років тому, Телус наголосив: Україні, ймовірно, доведеться пройти подібний процес. На відміну від аграрних питань, які Україна обговорюватиме з Польщею та іншими країнами ЄС у межах переговорів про вступ, історичні суперечки потребуватимуть двостороннього діалогу з Польщею.
Для таких рішень є прецеденти. Наприклад, міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський розповів в інтерв’ю, що під час переговорів Польщі про вступ до ЄС Польща та Німеччина створили спільну комісію з підручників історії, де історичні факти узгоджував експертний комітет істориків обох країн.
Щодо дозволів на ексгумаційні та пошукові роботи в місцях Волинської трагедії, з огляду на важливість цього питання для Польщі — як для влади, так і для опозиції, — Україні, можливо, доведеться піти на певні поступки, щоб відновити діалог із Польщею про подолання історичних розбіжностей. «Вам будуть потрібні друзі. Вони потрібні вам зараз. І будуть потрібні в процесі вступу до ЄС», — наголосив Сікорський.
Підсумовуючи, Польща була й залишається одним із ключових партнерів України в протидії російській агресії, а також активно відстоює членство України в Європейському Союзі.
У врегулюванні аграрного конфлікту між Україною та Польщею досягнуто прогресу. Парламентські вибори в Польщі та подальша зміна уряду пом’якшили переговорну позицію країни, уможлививши певні компроміси. Проте напруженість залишається високою, а переговори — складними; оскільки переговори про вступ до ЄС уже розпочалися, обом країнам доведеться розв’язувати ширші аграрні питання, що виходять за межі чинних заборон на імпорт окремих українських товарів.
Періодичні погрози блокування кордону польськими фермерами є окремою проблемою. Втім технічні заходи польського уряду з розблокування польсько-українського кордону забезпечили безперервне надходження життєво необхідної гуманітарної та військової допомоги Україні, зменшуючи можливий негативний вплив майбутніх блокад порівняно з попередніми перебоями.
Питання історичних розбіжностей між Україною та Польщею може виявитися не менш складним, ніж аграрне. Воно стосується і двосторонніх українсько-польських відносин, і процесу вступу до ЄС. Польські посадовці неодноразово наголошували, що без розв’язання цих питань шлях України до членства в ЄС може зіткнутися з перешкодами — це однозначний сигнал польської сторони. Український уряд певною мірою намагався обійти цю тему, висуваючи на перший план політичні та економічні розбіжності, однак під час закриття розділів переговорів про вступ до ЄС це питання, якщо вірити польській стороні, неминуче знову постане.
Отже, наявність серйозних історичних та економічних суперечок із ключовим партнером підкреслює потребу України в ретельній дипломатичній роботі й готовності до компромісів, щоб успішно завершити переговори про вступ до ЄС.
Застереження: погляди, думки та оцінки, викладені в матеріалах цього сайту, належать виключно авторам і не обов’язково відображають позицію Transatlantic Dialogue Center, його комітетів чи афілійованих організацій. Матеріали покликані стимулювати діалог і дискусію та не становлять офіційних політичних позицій Transatlantic Dialogue Center або інших організацій, з якими можуть бути пов’язані автори.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
