10 хв читання
Сучасна Росія є головною загрозою не лише для України, а й для глобальної безпеки. Вона легітимізує безкарну агресію, підриває усталені норми міжнародного права та зміцнює вісь автократій, ізольованих санкціями. Нині Північна Корея постачає щонайменше 70% російської артилерії, а також частину балістичних ракет і військовослужбовців. Іран систематично постачає ударні дрони, Білорусь надає свою територію, а Китай забезпечує економічну стабільність Росії, допомагаючи обходити західні санкції та розширюючи військово-технологічне співробітництво.
Від самого початку неспровокованого вторгнення в Україну Росія систематично вдається до ядерного шантажу західних країн. Останній приклад був у листопаді 2024 року, коли Москва погрожувала застосувати міжконтинентальну ракету «Орешник» проти Великої Британії, Німеччини та інших країн. Водночас Кремль не демонструє жодного інтересу до мирних переговорів чи компромісу. Навіть на тлі мирних пропозицій Дональда Трампа Росія не змінила свою риторику, продовжує висувати вимоги, рівнозначні капітуляції, і не зменшила інтенсивності бойових дій на полі бою.
У 2025 році військові видатки сягнули рекордних 33% річного бюджету, що чітко свідчить про нарощування військової спроможності замість підготовки до миру. За даними Служби військової розвідки Данії, Росія готується до війни з НАТО й протягом наступних п’яти років може стати екзистенційною загрозою для Європи.
Тому, якщо російська «спеціальна військова операція» в Україні матиме успіх, пряме зіткнення з НАТО стане дуже ймовірним. Насправді в Альянсі вже обговорюють і готуються до потенційного російського вторгнення в країни Балтії та Польщу. Країни регіону активно готуються до такого сценарію: зміцнюють державні кордони, накопичують зброю, збільшують військові видатки до 3% ВВП, посилюють системи протиповітряної оборони й навіть презентують плани евакуації цивільного населення.
Очевидно, санкції не є основним інструментом зупинення російської агресії, проте вони відіграють вирішальну роль у послабленні військового потенціалу Росії — що критично важливо і для результату війни в Україні, і для запобігання майбутній війні в Європі. Санкції поступово ускладнюють для Росії ведення війни, роблять її виснажливішою та зменшують привабливість співпраці з Кремлем для третіх країн. Обмежуючи фінансові потоки й доступ до критично важливих технологій, вони посилюють стратегічний тиск і змушують Росію платити вищу ціну за продовження війни.
Сьогодні Російська Федерація є абсолютним світовим лідером серед держав, проти яких запроваджено санкції, випереджаючи Іран, що посідає друге місце, на 323.4% (див. зображення). Хоча частину санкцій було запроваджено ще до повномасштабного вторгнення у відповідь на окупацію Донбасу й Криму, більшість із них почали вводити з 2022 року. Перші заходи після 24 лютого були спрямовані на фінансову систему Росії: ЄС, США, Велика Британія, Канада та інші партнери заморозили активи російських банків, а також золоті й валютні резерви Центрального банку, відключили російські банки від SWIFT і запровадили персональні санкції проти високопосадовців та олігархів, зокрема Лаврова, ключових фігур військово-промислового комплексу та самого Путіна.
Водночас було запроваджено обмеження на експорт технологій, необхідних для російської економіки, передусім її військового сектору. США, Японія та інші партнери встановили контроль за постачанням високотехнологічного обладнання, напівпровідників, авіаційних деталей і програмного забезпечення. Наступним кроком стало запровадження секторальних санкцій, головно спрямованих проти енергетичного сектору Росії. У 2022 році Сполучені Штати та Велика Британія першими запровадили повне ембарго на російські нафту й газ. Поступово до цих заходів приєднався ЄС, ухваливши рішення обмежити імпорт російської нафти, встановити граничну ціну та запровадити санкції проти російських енергетичних компаній. До 2023 року санкції поширилися на обмеження щодо російських металів, вугілля, діамантів та інших стратегічних ресурсів.
За даними Міністерства фінансів України, станом на лютий 2024 року Росія втратила через санкції приблизно $400 млрд. Однак з огляду на адаптацію Росії до санкційного режиму у 2023-2024 роках санкційна коаліція змістила фокус на протидію обходу санкцій, запровадивши вторинні санкції та заходи проти так званого «тіньового флоту» Росії.
Попри попередні прогнози, які передбачали неминучий економічний колапс через санкції, російська економіка продемонструвала відносну стабільність. У 2022 році ВВП скоротився лише на -1.2%, тоді як у 2024 році зріс на +3.6%. МВФ прогнозує зростання на 1.4% у 2025 році, що порушує питання: чому санкції не мали більш руйнівного ефекту?
Ключовим чинником, що підтримує економіку, є величезні пов’язані з війною видатки. Зростання ВВП значною мірою забезпечене збільшенням військового виробництва на 60%, а не органічним економічним зростанням. Однак ця стимулююча модель має побічні ефекти, що свідчать про перегрів економіки.
По-перше, Росія стикається з гострим дефіцитом робочої сили, спричиненим сукупністю чинників: мобілізацією, відтоком трудових мігрантів через санкції на банківські перекази, еміграцією населення та демографічним спадом. Рівень безробіття знизився до рекордних 2.6% — найнижчого показника з радянських часів. Це означає, що ринок праці працює на повну потужність, змушуючи бізнес підвищувати зарплати лише для утримання працівників. Хоча це штучно стимулює споживчий попит, це також підживлює інфляційний тиск. Станом на лютий 2025 року інфляція сягнула 14% і, ймовірно, продовжить зростати через збільшення військових видатків і фінансові стимули для мобілізації — передусім високу оплату військової служби.
Тим часом уряд активно виснажує свої резерви. Фонд національного добробуту скоротився зі $113.5 млрд у 2021 році до $55 млрд у 2024 році, що свідчить про поступове вичерпання фінансових буферів.
Залежність від експорту енергоносіїв залишається критичною слабкістю. Попри санкції Росія продовжує продавати нафту альтернативними каналами постачання. Однак її економічна стабільність залишається вкрай вразливою до коливань світових цін на нафту й газ. Різке падіння цін або суворіше забезпечення виконання санкцій можуть суттєво обмежити її здатність фінансувати війну.
Очікувалося, що санкції обмежать доступ Росії до критично важливих товарів і технологій для її військово-промислового комплексу та водночас підірвуть її економічну стабільність. Однак Кремль розробив ефективні механізми обходу експортних та імпортних обмежень, що дозволяють йому продовжувати виробляти зброю, підтримувати воєнні зусилля та утримувати економіку на плаву.
Основними методами обходу санкцій є «паралельна торгівля» через треті країни та переорієнтація на альтернативні ринки. Примітно, що навіть країни G7 певною мірою опосередковано залучені до цих схем.
Паралельна торгівля — це механізм, за якого підсанкційні товари спочатку відправляють до країн-посередників, а потім перенаправляють до Росії. Провідну роль транзитних хабів відіграють держави Центральної Азії — Казахстан, Киргизстан, Вірменія, Узбекистан, Грузія, — а також Туреччина, Індія та Китай. Наприклад, російські підприємці укладають угоди з вірменськими партнерами, які своєю чергою замовляють електроніку в Німеччині й постачають її до Росії. Водночас російські товари експортують до Вірменії, де їх згодом продають на європейському ринку під фальшивим маркуванням. Показовим є те, що німецький експорт до Вірменії зріс із $0.5 млн до $4–6 млн на місяць, що переконливо свідчить про реекспорт значної частини цих товарів до Росії.
Різке зростання торгівлі між G7 і країнами-посередниками підтверджує масштаби обходу санкцій. Хоча точний обсяг цих «тіньових» потоків оцінити складно, випадок Казахстану є особливо показовим. У 2023 році, порівняно з 2021 роком, загальний експорт Казахстану збільшився на €24 млрд, а імпорт — на €15 млрд, без істотних структурних змін у торгівлі чи зростання доходів громадян. Лише імпорт ЄС із Казахстану зріс із €17 млрд у 2021 році до €30 млрд у 2023 році, що переконливо вказує на його роль транзитного хабу для реекспорту до Росії.
Подібні торговельні моделі спостерігаються і в інших країнах:
Водночас переорієнтація торгівлі Росії на країни, що не запровадили санкцій, суттєво послаблює ефективність західного тиску. Хоча експорт із країн, які запровадили санкції, до Росії скоротився з $10.5 млрд на місяць до $4.6 млрд у 2023 році, Москва частково компенсувала ці втрати, наростивши торгівлю з країнами, що не приєдналися до санкцій. Експорт із Китаю, Індії, Туреччини та Казахстану до Росії зріс із $5.5 млрд на місяць до $9.7 млрд.
Критичною проблемою є не лише порушення санкцій, а й те, що західні компоненти продовжують використовуватися в російській військовій техніці. Серед уламків російської зброї в Україні виявлено майже 2,800 іноземних компонентів — близько 95% із них вироблені компаніями, штаб-квартири яких розташовані в країнах санкційної коаліції.
Росія покладається на треті країни для закупівлі критично важливих військових технологій і технологій подвійного призначення. Наприклад, 75% американських мікрочипів надходять до Росії через Гонконг і Китай. У 2023 році ЄС експортував до країн, залучених до схем реекспорту, мікрочипи, виробниче обладнання та товари подвійного призначення на суму понад $14 млрд. Це дозволило Росії підтримувати й ремонтувати свій авіаційний флот: лише у 2022 році вона імпортувала через Китай і Туреччину авіаційні деталі американського виробництва на $14 млн.
Фінансування війни проти України залишається головним пріоритетом Росії, про що свідчать її рекордні військові видатки. Згідно із затвердженим бюджетом на 2025 рік, на військові потреби виділено $126 млрд — найбільшу суму з радянських часів. Це становить 32.5% усього бюджету (на 25% більше, ніж у 2024 році) і перевищує сукупні видатки на освіту, охорону здоров’я, соціальну політику та національну економіку. Крім того, за оцінкою експерта Крейга Кеннеді, щороку через тіньові фінансові операції спрямовується ще $87 млрд, унаслідок чого загальні оцінені військові видатки на 2025 рік сягають приблизно $232 млрд.
Основним джерелом доходів бюджету Росії є продаж природних ресурсів, передусім нафти, газу та вугілля, які традиційно забезпечують 40–50% державних надходжень. Від початку повномасштабного вторгнення Росія заробила на експорті енергоносіїв понад €816 млрд: 68% — від нафти, 21% — від газу і 11% — від вугілля. У 2025 році очікується, що нафтогазові доходи становитимуть 5% ВВП, тоді як воєнні видатки сягнуть 6.31% ВВП — прогноз ґрунтується на середній ціні нафти $70 за барель.
Після обмежень ЄС Росія переорієнтувала свій енергетичний експорт: у 2023 році 82% її експорту припадало на Азійсько-Тихоокеанський регіон. Китай імпортував російських енергоресурсів на €230 млрд, Індія — на €122 млрд, а Туреччина — на €94 млрд.
Найбільші імпортери викопного палива з Росії: з 1 січня 2023 року до 08 квітня 2025 року
Одним із ключових механізмів обходу санкцій щодо російського експорту енергоносіїв є використання так званого «тіньового флоту» — мережі танкерів, зареєстрованих у третіх країнах, які перевозять російську нафту за цінами, що перевищують встановлену Заходом граничну ціну.
Найпоширеніші схеми передбачають використання «сірого флоту» та «темного флоту». Сірий флот формально діє в межах правил, але застосовує сумнівні методи, наприклад ходить під іноземними прапорами (Панама, Ліберія, Маршаллові Острови, Мальта). Це дозволило Росії збільшити обсяги перевезення нафти на 111% від початку вторгнення. Темний флот, зі свого боку, повністю приховує свою діяльність: судна вимикають Автоматичну ідентифікаційну систему (AIS), маніпулюють даними про місцезнаходження та застосовують інші методи маскування.
Росія почала купувати танкери для обходу санкцій одразу після запровадження у 2022 році граничної ціни $60 за барель. Від початку повномасштабного вторгнення судновласники з 21 із 35 країн, що запровадили санкції, продали тіньовому флоту Росії щонайменше 230 танкерів — переважно через угоди з грецькими, британськими та німецькими компаніями. За оцінками, від 2022 року Росія витратила на цей флот понад $10 млрд.
Санкційний тиск поступово посилювався. Спочатку ЄС установив граничну ціну $60 на сиру нафту, у 2023 році поширив її на нафтопродукти, а у 2024 році запровадив підтвердження для кожного рейсу, що вимагають перевірки ціни кожної партії, а також суворішу звітність про витрати. Тим часом країни G7 посилили прямі дії проти тіньового флоту:
Окрім заходів проти окремих суден, нові санкції США безпрецедентно вдарили по ключових російських виробниках нафти. Уперше під блокувальні обмеження потрапили Gazprom Neft і Surgutneftegaz. Крім того, США заборонили надавати російським компаніям американські нафтосервісні послуги, що ускладнить і видобуток, і експорт. Уперше санкції також поширилися на нафтових трейдерів і посередників в Азії та на Близькому Сході, зокрема на великі компанії в ОАЕ та Гонконгу, залучені до перепродажу російської нафти.
Країни G7 запровадили значну кількість жорстких санкцій. Однак лазівки в їх виконанні дозволяють Москві підтримувати воєнну машину, переважно завдяки альтернативним ринкам в Азії та тіньовому флоту. Без суворіших заходів контролю ефективність санкцій залишається обмеженою.
Щоб закрити ці прогалини, необхідні такі заходи:
Навіть у разі припинення вогню санкційний тиск має тривати, оскільки Росія залишається довгостроковою загрозою безпеці Європи, а її економіка, орієнтована на війну, вимагає тривалої фінансової та технологічної ізоляції. Лише скоординоване, систематичне посилення санкцій може ефективно підірвати здатність Росії фінансувати свою агресію.
Disclaimer: The views, thoughts, and opinions expressed in the papers published on this site belong solely to the authors and not necessarily to the Transatlantic Dialogue Center, its committees, or its affiliated organizations. The papers are intended to stimulate dialogue and discussion and do not represent official policy positions of the Transatlantic Dialogue Center or any other organizations the authors may be associated with.
This publication was compiled with the support of the International Renaissance Foundation. It’s content is the exclusive responsibility of the authors and does not necessarily reflect the views of the International Renaissance Foundation.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
