12 хв читання
Цього року в США знову розпочався сезон праймеріз. Щоб здобути партійних делегатів і взяти участь у листопадових виборах, кандидатам потрібно перемагати або демонструвати хороші результати на праймеріз чи кокусах у кожному штаті.
Хоча праймеріз триватимуть пів року, до кінця березня буде обрано понад 70% делегатів. Штати все ще можуть змінювати дати та правила виборів, додаючи змаганню непередбачуваності й змушуючи кандидатів бути активними.
Спочатку серед республіканців лідирували Ніккі Гейлі, Рон Десантіс, Вівек Рамасвамі та Дональд Трамп. Однак згодом двоє кандидатів вибули, а Гейлі знялася з перегонів після поразки у власному штаті та на загальнонаціональному рівні.
Отже, залишився лише один кандидат-республіканець, який отримав найбільшу підтримку виборців, — Дональд Трамп. Наразі він має лише одного опонента, здатного завадити його планам на перемогу.
Найпопулярнішим кандидатом від демократів є Джо Байден, який, як і Трамп, має шанс піти на другий термін.
Але чи справді це так? Чи зможе Трамп, якого, схоже, підтримує багато людей, усе ж перемогти, чи Джо Байден зможе зберегти лідерство ще на чотири роки?
У цій статті наведено огляд виборчих кампаній кандидатів у президенти, проаналізовано основні причини їхньої непопулярності серед ширшого електорату та перспективи досягнення успішних результатів.
Першим штатом, який привернув загальну увагу, стала Айова. 15 січня там офіційно розпочався сезон і відбулися перші праймеріз. На них Трамп здобув беззаперечну перемогу, отримавши голоси 20 із 40 делегатів. На всіх подальших праймеріз і партійних кокусах (у Нью-Гемпширі, Неваді, на Віргінських островах та ще у 15 штатах у Супервівторок), що вже відбулися до 11 лютого, Трамп також переміг із суттєвим відривом, залишивши конкурентів позаду.
Така «очевидність» результатів від самого початку змусила багатьох кандидатів зійти з дистанції в перші місяці.
Однак з огляду на величезну кількість суперечностей і фатальних помилок навколо головного фаворита виборців Республіканської партії виникає певний дисонанс. Щоб зрозуміти причини його величезної підтримки, потрібно розглянути його підхід до виборів 2016 року, згадати поразку 2020 року та порівняти це із ситуацією, яку ми бачимо сьогодні.
У червні 2015 року Трамп оголосив про висування в президенти, використовуючи на червоних кепках гасло «Make America Great Again», яке стало культовим. Він обіцяв створити робочі місця, скасувати Закон про доступну медичну допомогу (Obamacare), збільшити видобуток вугілля, зменшити вплив лобістів, вийти з Паризької угоди, запровадити мита на імпорт, збудувати стіну на кордоні та заборонити мусульманську імміграцію.
Позиціонуючи себе як аутсайдера, Трамп заручився підтримкою консерваторів, зокрема руху Tea Party. Під час його кампанії опоненти наголошували на численних суперечностях, спричинених, на їхню думку, провокаційними висловлюваннями. Вони підкреслювали, що його заяви часто сприймалися як расистські та сексистські, і критикували небажання засуджувати такі групи, як Ку-клукс-клан. Це посилило занепокоєння багатьох його позицією щодо рівності та справедливості.
Попри критику, він здобув номінацію від Республіканської партії, різко атакуючи свою опонентку Гілларі Клінтон. Погроза Трампа ув'язнити Клінтон у разі перемоги на виборах була безпрецедентною в політичній історії США.
І хоча за Клінтон проголосувало більше людей (65.8 мільйона голосів), через виборчу систему США Трамп (62.9 мільйона голосів) переміг на виборах 2016 року.
У 2020 році Трамп здобув номінацію без значної конкуренції, а партія вирішила повторно використати свою платформу 2016 року. Він вів кампанію на обіцянках щодо створення робочих місць, розробки вакцини від COVID-19 та імміграційної реформи й критикував політику кандидата від демократів Джо Байдена.
Після вкрай суперечливих виборів чинний кандидат поставив під сумнів легітимність результатів. Це спричинило низку судових оскаржень — загалом 60 позовів — з вимогою переглянути результати виборів. Також робилися спроби залучити до перегляду процесу вищі судові інстанції, зокрема Верховний суд. Під час масштабного мітингу 6 січня, на якому були присутні представники різних груп, Трамп знову висловив занепокоєння щодо чесності виборів. Ця подія збіглася зі зростанням напруження, що зрештою призвело до проникнення в будівлю Конгресу.
За кілька днів Палата представників оголосила Трампу імпічмент за «підбурювання до повстання», і він став першим президентом США, якому двічі оголошували імпічмент (уперше — у 2019 році). Однак Трампа виправдали, оскільки Сенат не набрав необхідної більшості у дві третини голосів для засудження.
Стратегія кампанії Трампа охоплює політику, що викликала пильну увагу, особливо щодо прав меншин і дотримання міжнародних угод. Його риторику часто характеризували як сміливу, і вона спричинила широке обговорення. Постійним елементом була критика представників Демократичної партії поряд із наполегливим підходом до виборчого процесу. Кампанія також активно домагалася судового перегляду результатів виборів і взаємодіяла з аудиторією так, що дехто вважає це рішучим заохоченням до активізму.
Важливо також згадати судові справи, у яких колишній президент є головним обвинуваченим. Сьогодні Дональд Трамп став першим президентом США, якого коли-небудь притягнули до кримінальної відповідальності. Негативні новини зі згадкою імені колишнього президента з’являються з вражаючою регулярністю. Тому рейтинги можуть знижуватися, а не зростати чи залишатися стабільними, якщо він не навчиться використовувати залу суду як PR-майданчик.
Згідно з нещодавніми опитуваннями (2–4 березня), Трампа підтримують 79% членів Республіканської партії. Цей показник залишався стабільним протягом минулого року попри активні кримінальні розслідування та сумнівні заяви про НАТО й Україну, які Трамп зробив 10 лютого.
Однак лише 43% американських виборців (дані за 24–26 березня) ставляться до Трампа позитивно. Також явна більшість американців (66%) вважає, що Дональд Трамп не повинен мати імунітету від кримінального переслідування за дії, вчинені під час президентства. До речі, нещодавно такого самого висновку дійшов федеральний апеляційний суд.
Погляди на спроби Трампа залишитися президентом після виборів 2020 року практично не змінилися порівняно з тим, якими вони були півтора року тому під час публічних слухань щодо нападу на Капітолій США 6 січня 2021 року: 45% вважають, що він діяв незаконно, 32% — неетично, а 23% — що він не зробив нічого поганого.
Щодо цього самого питання близько половини республіканців (49%) стверджують, що після останніх президентських виборів Трамп не зробив нічого поганого, 40% вважають його дії неетичними, і лише 11% — незаконними.
Американці загалом погоджуються щодо того, чого очікувати від Трампа після цьогорічних загальних виборів, незалежно від того, завершаться вони його перемогою чи поразкою. Якщо Республіканська партія висуне Трампа і він програє, більшість вважає, що він знову відмовиться визнати поразку. А якщо він переможе, багато хто очікує, що він може спробувати використати повноваження Білого дому для здійснення певних кроків. Зокрема, він може шукати способи самопомилування в разі обвинувальних вироків за федеральними справами, ініціювати федеральні розслідування проти політичних опонентів і запровадити низку змін у політиці. Серед імовірних змін — урегулювання статусу мільйонів незадокументованих іммігрантів, перегляд Закону про доступну медичну допомогу (Obamacare) та потенційна зміна штату федеральних установ відповідно до його політичного порядку денного.
Серед прихильників Трампа близько половини американців (48%) кажуть, що підтримують його спробу масово депортувати незадокументованих іммігрантів, тоді як 39% підтримують скасування та заміну Obamacare. Близько третини хочуть, щоб він звільнив федеральних працівників, які виступають проти його політики (34%), доручив Міністерству юстиції розслідувати конкурентів (31%), помилував засуджених за події 6 січня (31%) або помилував себе (28%).
У Республіканській партії ці ідеї популярніші: більшість підтримує використання Трампом президентської посади для самопомилування та розслідування його конкурентів. 78% республіканців і незалежних виборців, схильних до Республіканської партії, підтримують депортацію Трампом мільйонів незадокументованих іммігрантів, 68% — скасування та заміну Obamacare, а 62% — звільнення ним федеральних працівників. Інші підтримують самопомилування Трампа (54%), помилування учасників нападів 6 січня (54%) або ініціювання розслідувань щодо його опонентів (51%).
Загалом можна зробити три припущення:
Трамп користується економічною ностальгією певних груп, зокрема молоді, виборців-латиноамериканців і американців робітничого класу. Попри зусилля нинішньої адміністрації висвітлювати позитивні економічні показники, багато хто з цих виборців вважає, що за Трампа економіка була сильнішою, а його політика більше відповідала їхнім інтересам.
Прихильне ставлення до Трампа також відновлюється завдяки його радикальним заявам на болючі для республіканських виборців теми, такі як міграція та військова допомога країнам, що воюють.
Покращення позицій Трампа, серед іншого, можна пояснити спокійнішою кампанією, стриманішим висвітленням у медіа та загальною відстороненістю суспільства. На відміну від попередніх кампаній, нинішня боротьба Трампа за президентство привертає відносно менше уваги, а суперечливі заяви й мітинги рідше домінують у новинному циклі. Крім того, порівняно з попередніми виборчими циклами менше американців уважно стежать за політичними новинами, що потенційно сприяє прихильнішому сприйняттю Трампа.
Прихід Байдена до влади можна назвати доволі успішним. Він був головним фаворитом на виборах 2019 року, а демократи змогли здобути величезну підтримку в Палаті представників і Сенаті.
Однак чи залишається він фаворитом зараз?
Порівнюючи рейтинги схвалення двох президентів, у Байдена на 164-му тижні терміну він становив 40% — на 0.1 відсоткового пункту менше, ніж попереднього тижня; у Трампа на тому самому етапі терміну — 44.8%, на 0.2 відсоткового пункту менше.
Середній рейтинг схвалення президента Байдена за весь термін становить 43.9%, а щотижневі показники коливалися від 38.4% до 54.4%. За президентства Трампа його середній рейтинг за весь термін становив 42.2%, а щотижневі показники — від 37.3% до 45.9%.
За нещодавніми опитуваннями (24–26 березня) простежується така динаміка: схвалення американцями ефективності президента Джо Байдена коливається в межах 40–42%, що нижче порога 50%, який зазвичай забезпечує переобрання чинних президентів.
Крім того, Байден має низькі рейтинги схвалення щодо п'яти ключових проблем США, зокрема новий мінімум 28% щодо імміграції та від 30% до 40% щодо ситуації на Близькому Сході між Ізраїлем і ХАМАС, зовнішньої політики, економіки та ситуації в Україні.
Схвалення того, як Байден керує економікою, серед дорослих американців із листопада помірно зросло на чотири пункти, тоді як його рейтинги з інших питань не зазнали істотних змін порівняно з листопадом (а щодо імміграції — із серпнем). Під час опитування Gallup з 1 до 20 лютого у США тривали позитивні економічні тенденції: низьке безробіття, низька інфляція та рекордні ціни на фондовому ринку.
Виборці-демократи переважно схвалюють те, як Байден керує економікою (75%), реагує на ситуацію в Україні (72%) та веде зовнішню політику (69%). Близько половини демократів схвалюють рішення президента щодо імміграції (55%) і ситуації на Близькому Сході (51%). Однак рівень схвалення Байдена знизився щодо ситуації на Близькому Сході (-9 пунктів), в Україні (-6 пунктів), а також щодо імміграції (-7 пунктів).
Небагато республіканців схвалюють дії Байдена з будь-якого з опитаних питань: найгірші показники — щодо імміграції (3%) та економіки (4%), а найкращі — щодо ситуації на Близькому Сході (17%) та в Україні (16%). Рейтинг схвалення республіканцями того, як Байден розв’язує проблему імміграції, з серпня впав на шість пунктів. Нещодавнє опитування Gallup показало, що саме імміграція є однією з головних причин, через які ті, хто не схвалює Байдена, негативно оцінюють його роботу.
Але чому підтримка виборців поступово зменшується й утримується на відносно низькому рівні?
Однією з проблем Байдена є його вік (81 рік станом на 20 листопада), а також те, що американська громадськість низько оцінює його роботу як президента з окремих питань.
Щодо першого, це дає опонентам можливість нагадувати виборцям про слабке здоров'я та вік Байдена. «Якщо ви надто старі, щоб постати перед судом, то ви надто старі, щоб бути президентом», — сказав один із радників Дональда Трампа Алекс Пфайффер після прочитання звіту спеціального прокурора Роберта Гора, у якому докладно описано численні провали в пам'яті Джо Байдена.
Щодо невдоволення його політикою, останніми роками можна виокремити такі «претензії»: поглиблення кризи догляду за дітьми, посилення залежності США від російського урану, спроби обійти рішення Верховного суду щодо списання студентських позик, нездатність ефективно протидіяти антисемітизму та надати Україні чіткий шлях до членства в НАТО.
Байдена також критикують за бездіяльність щодо китайського дрона-шпигуна, який тиждень перебував у повітряному просторі США, і за неспроможність належно відповісти на атаки проіранських груп проти американських військ. Окрема критика спрямована на неефективну імміграційну політику, що призвела до рекордної кількості незаконних перетинів південного кордону.
Значну увагу приділено призупиненому постачанню Україні критично важливого озброєння для протидії російській агресії, зокрема танків, далекобійних ракет, літаків і систем протиповітряної оборони.
Загалом ці чинники разом зі спробами республіканців заплямувати репутацію Байдена, особливо приблизно за шість місяців до виборів (як-от спроба оголосити президенту імпічмент), спричинили негативні оцінки та зниження симпатій виборців.
Після республіканських праймеріз не дивно, що Дональд Трамп зображає себе тимчасово усуненим чинним президентом. Наприклад, у 2016 році його опоненти зазнали невдачі перед його навмисними (та ідеологічно неортодоксальними) заявами. Його контроль над Республіканською партією, як і раніше, залишається сильним.
Однак ця ілюзія влади й самовпевненість, яку вона породжує, стануть викликом для кандидата-республіканця. Електоральні перегрупування, що відвернули частину виборців з етнічних меншин від Демократичної партії, ускладнюють ситуацію в обох напрямах, а юридичні проблеми Трампа відштовхують американців із вищою освітою.
Демократи розраховують на резонансні помилки Республіканської партії, щоб забезпечити своєму кандидату — з майже таким самим рейтингом, як у Трампа, — другий термін.
З іншого боку, Джо Байден досягає певних успіхів у відновленні свого колишнього іміджу, однак тривала інфляція та війна в Газі з інших причин налаштовують проти нього значну частину виборців-демократів. Нині сили в перегонах дуже врівноважені.
Також, за даними опитування Bloomberg/Morning Consult, проведеного 23 березня, президент Джо Байден зміцнив позиції у штатах, що вагаються, заручившись підтримкою у шести з семи. Однак ці штати настільки мінливі, що ситуація може змінитися протягом наступних семи місяців.
Отже, наразі бачимо, що обидва кандидати недосконалі й мають перелік негативних чинників, які можуть вплинути на їхні результати в листопаді. Їхні рейтинги також неоднозначні: відсоток підтримки Трампа надто низький для перемоги, а показник Байдена недостатній для переобрання (у більшості випадків для цього потрібно понад 50%).
Тому дуже важко остаточно сказати, хто здобуде симпатії виборців. Якщо не станеться якоїсь надто радикальної події, здатної схилити шальки терезів в один бік, робити близькі до істини прогнози буде майже неможливо.
Майбутні вибори за участю кандидатів Дональда Трампа та Джо Байдена є ключовим моментом в американській політиці, який визначить подальший курс керівництва країни та її зовнішню політику. Через непохитні й багато в чому поляризовані позиції кандидатів вибори обіцяють стати полем боротьби протилежних бачень двох найбільших політичних сил США.
Підсумовуючи аналіз виборчої кампанії 2024 року та шансів двох головних претендентів на посаду президента США, можна зробити кілька ключових висновків. По-перше, попри беззаперечне лідерство Дональда Трампа серед кандидатів Республіканської партії та високий рівень підтримки членів партії, його рейтинги серед усього електорату залишаються відносно низькими. Це зумовлено численними судовими процесами щодо колишнього президента, його часто сумнівною риторикою та постійними звинуваченнями у спробах перешкодити демократичному виборчому процесу.
По-друге, хоча з кампанією президента Байдена не пов'язано багато скандалів, його рейтинги підтримки залишаються відносно низькими. Причинами є вік і стан здоров'я президента, а також невдоволення частини виборців його політикою в різних сферах, зокрема міграції, допомоги Україні та економічного розвитку країни. Водночас певна частина населення й надалі підтримує Байдена, зокрема через його прогресивні ідеї та стабільність, яку він прагне забезпечити.
Важливо зазначити, що передвиборчі рейтинги не завжди є точними прогнозами результатів голосування. Ситуація може змінитися за кілька місяців через непередбачені події або ефективні виборчі кампанії кандидатів. Тому робити остаточні висновки про майбутнього переможця на підставі нинішніх даних було б передчасно.
Загалом президентські перегони 2024 року обіцяють бути напруженими та конкурентними. Обидва кандидати мають сильні й слабкі сторони, а також суттєву опозицію в суспільстві. Вирішальними чинниками можуть стати ефективність виборчих кампаній, здатність кандидатів об'єднати виборців навколо своїх ідей і уникнення гучних скандалів та юридичних проблем. Остаточний вибір залишиться за американським електоратом, який матиме можливість оцінити платформи кандидатів і їхні плани на наступний президентський термін.
Disclaimer: The views, thoughts, and opinions expressed in the papers published on this site belong solely to the authors and not necessarily to the Transatlantic Dialogue Center, its committees, or its affiliated organizations. The papers are intended to stimulate dialogue and discussion and do not represent official policy positions of the Transatlantic Dialogue Center or any other organizations the authors may be associated with
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
