2 хв читанняКонкурентні наративи: як висвітлюють Україну (і подають про неї викривлену інформацію) у Латинській Америці? — аналітичний посібник, у якому ґрунтовно досліджено інформаційний вимір війни Росії проти України в медіаландшафті Латинської Америки. Документ ґрунтується на усвідомленні того, що конфлікт точиться не лише на полі бою, а й у символічній та комунікаційній сферах, де різні наративи змагаються за вплив на громадську думку в регіоні з високим рівнем цифровізації, політичною поляризацією та вразливістю до дезінформації.
Посібник пропонує ґрунтовну теоретичну основу, у якій точно визначено ключові поняття, зокрема дезінформацію, пропаганду, маніпуляцію, фейкові новини та викривлення інформації, необхідні для розуміння комунікаційних стратегій, що їх застосовують державні й медійні суб’єкти в іспаномовній екосистемі.
Одним із центральних здобутків роботи є мапування медіаекосистеми Латинської Америки, для якої характерні помітне зниження довіри до традиційних медіа та дедалі важливіша роль соціальних мереж як основного джерела міжнародної інформації. У цьому алгоритмічному, фрагментованому та вкрай емоційному середовищі, як показує дослідження, посилюються ефекти ехокамер і бульбашок фільтрів та дедалі активніше циркулює спрощений або маніпульований контент, що сприяє поширенню дезінформаційних наративів, зокрема тих, які просуває російська іспаномовна медіаінфраструктура.
Посібник системно аналізує російську та українську інформаційну присутність у регіоні, виявляючи значну історичну асиметрію. Тоді як Росія має усталену, централізовану комунікаційну стратегію, адаптовану до особливостей сприйняття латиноамериканської аудиторії та побудовану на антизахідних концептуальних рамках, геополітичному дискурсі й апелюванні до емоцій, Україна була змушена швидко вибудовувати власну інформаційну присутність після вторгнення 2022 року. Ця українська комунікація, більш децентралізована й підтримувана посольствами, цифровими медіа та дипломатичними речниками, прагне пояснити конфлікт, утвердити легітимність своєї оборони та протидіяти викривленим наративам у культурно віддаленому середовищі.
Порівняльний контент-аналіз виявляє суттєві відмінності в тематичному доборі, тональності, риториці та використанні емоційних і візуальних ресурсів російськими та українськими джерелами. Дослідження також містить компонент, присвячений громадському сприйняттю, який дає змогу зіставити медійні наративи з переважними настроями, рівнем поінформованості та інтерпретаційними рамками латиноамериканської аудиторії.
Його внесок полягає в тому, що він висвітлює, як Латинська Америка стала важливою ареною глобальної інформаційної боротьби, і підкреслює значення критичної медіаграмотності в умовах складних міжнародних конфліктів.
