Зображення обкладинки

Серія інтерв’ю «Сили майбутнього» України: безпілотні наземні транспортні засоби для оборони України (частина 3)

Clock Icon 2 хв читання
Квітень 28, 2026

Зміст

28 квітня 2026 року, Максим Чеботарьов, координатор Програми партнерства США–Україна в Transatlantic Dialogue Center, провів інтерв’ю з Василем Арбузовим, стратегом із комунікацій, консультантом із PR та GR у Defense Robotics UA.

Defence Robotics UA — українська неприбуткова організація та благодійний фонд, що пришвидшує інтеграцію роботизованих систем — насамперед UGVs — до Збройних сил України , поєднуючи розробників і виробників із бойовими підрозділами та підтримуючи швидке тестування, адаптацію, навчання й розгортання технологій, що рятують життя, а також сприяючи формуванню ширшої екосистеми та просуваючи регуляторні зміни, які пришвидшують їхнє впровадження на передовій.

Зміст

Зображення обкладинки
  • Дефіцит платформ проти інновацій: Хоча Україна є піонером роботизованої війни, головною проблемою є критична нестача самих платформ, а не брак концепцій їх застосування.
  • Необхідність «зони ураження»: UGVs найнагальніше потрібні для операцій у «зоні ураження» — районах під цілковитим наглядом противника, де військовослужбовцям фізично неможливо безпечно перебувати.
  • Проактивне перенесення ризиків: Щоб максимально зберегти життя, військові прагнуть передавати роботизованим системам усі можливі завдання, які виконують люди, у міру наближення до небезпечної лінії зіткнення.
  • Залежність логістики від людей: Наразі повністю виключити людей із процесу неможливо, адже вантажі все ще потрібно вручну передавати між різними платформами, наприклад із наземного робота на повітряний дрон.
  • Поточні пріоритетні завдання: Наразі Збройні сили передусім використовують UGVs для логістики (доставки боєприпасів і постачання) та евакуації, тоді як їх застосування для розвідки чи як ударних платформ залишається менш поширеним.
  • Масштабування бойових операцій: Нечасте використання UGVs для ведення прямого вогню або місій типу «камікадзе» зумовлене їхньою обмеженою кількістю, а не концептуальним небажанням; більша кількість дала б змогу ширше застосовувати їх в ударних і розвідувальних ролях.
  • Розширення тактичних ролей: За наявності більшої кількості систем UGVs могли б виконувати спеціалізовані завдання, зокрема розгортати мережі зв’язку та ретранслятори сигналу безпосередньо в зонах високого ризику.
  • Стратегічна стійкість війська: UGVs є вкрай важливими для довгострокової стійкості війська, оскільки дають змогу продовжувати операції, водночас суттєво зменшуючи втрати особового складу у війні високої інтенсивності.
  • Системне перенесення ризиків: Основна стратегія полягає в поступовому перенесенні найнебезпечніших бойових функцій із військовослужбовців на машини, що докорінно змінює структуру війська.

Якщо ви бажаєте підтримати Defence Robotics UA, скористайтеся офіційною сторінкою для пожертв.


Погляди, думки та позиції, висловлені в інтерв’ю й опубліковані на цьому сайті, належать виключно спікерам і не обов’язково відображають погляди Transatlantic Dialogue Center, його комітетів чи афілійованих організацій. Основні висновки наведено для інформування дискусії й вони не є офіційними політичними позиціями.

Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську