9 хв читання
Із січня 2024 року Україна істотно активізувала удари по російських НПЗ. За різними джерелами, Україна могла пошкодити від 10 до 15% російських нафтопереробних потужностей. Однією з причин цього стало нарощування внутрішнього виробництва окремих видів озброєння, передусім далекобійних дронів. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров повідомив, що у 2024 році країна вдесятеро збільшила виробництво далекобійних ударних дронів. «Більшість дронів, що атакували російські НПЗ, мають дальність від 700 до 1,000 кілометрів, але тепер є моделі, здатні літати на відстань понад 1,000 кілометрів», — сказав Федоров. Крім того, Україну підтримали партнери, зокрема Велика Британія, яка зобов’язалася виділити щонайменше $250 мільйонів на швидке придбання, виробництво та постачання Україні 1000 ударних дронів одноразового застосування.
Наразі підхід України зосереджений на російських НПЗ, а не на об’єктах видобутку сирої нафти чи експортній інфраструктурі Росії. Тому ця стратегія негативно впливає на російський внутрішній ринок нафтопродуктів, водночас значною мірою не зачіпаючи російський експорт. До того ж дрон не здатен знищити весь НПЗ, і, як свідчать попередні приклади, пошкоджені об’єкти відновлювали роботу через кілька тижнів після атаки. Менше половини щоденного обсягу переробки Росії, який становить 5.5 мільйона барелів, припадає на внутрішнє споживання. Країна виробляє вдвічі більше дизельного пального, ніж споживає, і є значним експортером палива. Нові українські засоби ураження не можуть досягти 40% російських НПЗ, розташованих переважно на Уралі та в Сибіру, тож країна має достатньо дизельного, суднового пального та мазуту для забезпечення ключових галузей, сільського господарства й збройних сил, а також для підтримання експорту на звичному рівні.
Отже, хоча від початку року через українські атаки внутрішні ціни на дизельне пальне зросли більш ніж на 20%, Росія не зазнала суттєвого впливу й навіть у найгіршому сценарії — втрати до 30% потужностей із переробки нафти — все ще зможе впоратися з дефіцитом нафтопродуктів. Однак якщо атаки українських дронів триватимуть темпами березня, переробні потужності Росії зрештою можуть дещо скоротитися, оскільки Україна безперервно пошкоджуватиме НПЗ швидше, ніж їх встигатимуть ремонтувати.
Водночас важливо зазначити, що західні санкції суттєво вплинули на спроможність Росії усувати пошкодження, завдані ударами дронів. Російські НПЗ, збудовані в часи холодної війни, значною мірою виграли від доступу до західних технологій після розпаду Радянського Союзу. Російські компанії інвестували мільярди в модернізацію своїх підприємств. Проте від початку повномасштабного вторгнення ця залежність від західних технологій стала серйозною проблемою. За даними Reuters, спеціалізоване обладнання, необхідне цим НПЗ, є досить рідкісним, а санкції, запроваджені після ескалації бойових дій, ще більше загострили ситуацію. За оцінкою британської розвідки, «санкції з високою ймовірністю збільшать час і вартість пошуку обладнання на заміну. Ці удари створюють для Росії фінансові витрати та впливають на внутрішній ринок пального».
Хоча це не стало стратегічним переломом у війні, для України важливі будь-які чинники, здатні потенційно послабити російські спроможності на полі бою.
Чи справді Україна отримує користь від обстрілів російських НПЗ, попри те що це створює напруженість у її відносинах зі США? Так, і ось чому.
Як уже зазначалося, Україна переважно завдає ударів по НПЗ, продукція яких здебільшого спрямовується на внутрішній ринок Росії. Минулої осені Росія зазнала значного дефіциту пального на внутрішньому ринку, що спонукало уряд тимчасово заборонити експорт дизельного пального й бензину та збільшити субсидії для бізнесу. Безперервні українські атаки дронами можуть спричинити подібну ситуацію. Крім того, ефективна робота НПЗ критично важлива для підтримання боєздатності російського війська, яке значною мірою залежить від дизельного пального та бензину. Головні цілі України — ускладнити постачання пального на передову, посилити тиск на російські системи ППО та символічно продемонструвати здатність наблизити війну до Москви. Також загальновизнано, що Україна має законне право відповідати Росії, особливо з огляду на те, що Росія пошкодила приблизно 60% енергетичної інфраструктури України, намагаючись дестабілізувати життя по всій країні.
Крім того, історичні приклади підкреслюють важливість таких дій у формуванні перебігу війни. Наприклад, під час Другої світової війни повітряні сили США та Великої Британії провели кампанію стратегічних бомбардувань енергетичної інфраструктури нацистської Німеччини, а саме об’єктів постачання нафтопродуктів, нафти й мастильних матеріалів (POL), що суттєво сприяло її поразці. Хоча важливо визнати, що російсько-українську війну не варто порівнювати з іншими конфліктами, залежність Росії від енергоресурсів на полі бою свідчить: уроки минулих воєн можуть допомогти формувати сучасні стратегії.
Сполучені Штати
Реакція союзників України була різною, особливо після повідомлення Financial Times про те, що Вашингтон кілька разів застерігав Київ щодо українських атак. Зокрема, під час Мюнхенської безпекової конференції на приватній зустрічі з Володимиром Зеленським віцепрезидентка Камала Гарріс виклала позицію Білого дому та порадила не завдавати ударів по російських НПЗ.
У наступні тижні Вашингтон підкріпив ці застереження численними розмовами з Києвом, зокрема березневим візитом до української столиці радника з національної безпеки та інших високопосадовців США у сфері оборони й розвідки.
Крім того, під час візиту держсекретаря Ентоні Блінкена до Парижа у квітні 2024 року він сказав таке: «Від першого дня наша позиція та політика щодо України полягали в тому, щоб робити все можливе для допомоги Україні в захисті від російської агресії. Водночас ми не підтримували й не сприяли ударам України за межами її території».
За повідомленнями, Вашингтон попросив Україну припинити удари дронами по російських НПЗ, побоюючись стрибка цін на сиру нафту та можливої відповіді Росії.
Попри західні санкції проти її нафтогазової галузі, Росія залишається одним із провідних світових експортерів енергоносіїв. Цього року ціни на нафту зросли приблизно на 15%, досягнувши $85 за барель. З погляду адміністрації Байдена головною загрозою тут є зростання цін на пальне у виборчий рік. Будь-яке невдоволення через дорожнечу може негативно вплинути на осінні вибори та шанси чинного президента на переобрання. Проте, попри застереження США, схоже, Україна не відмовилася від кампанії ударів по російських НПЗ.
Europe[1]
На відміну від США, Європа зайняла менш критичну позицію. Як зазначалося вище, Велика Британія пообіцяла поставити Україні 1000 ударних дронів. Тим часом прем’єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон заявив, що Україна має право застосовувати надану Лондоном зброю для ударів по об’єктах у Росії, а рішення про це залишається за Києвом. Це докорінно відрізняється від позиції США.
«Український народ діє в порядку самооборони, а Росію ми вважаємо агресором», — заявив міністр закордонних справ Франції Стефан Сежурне під час візиту Ентоні Блінкена до Парижа.
Після тривалої російської атаки на енергетичну інфраструктуру, яка у квітні знищила найбільшу київську електростанцію, міністр оборони Естонії Ханно Певкур сказав журналістам: «Українці мають право робити те саме». Крім того, представник МЗС Латвії підтвердив, що «Україна має право завдавати ударів по військових цілях на території Росії».
Загалом найбільше дії України підтримують держави Центральної та Східної Європи. Речник МЗС Польщі переконаний, що удари України по «всіх цілях агресора» є виправданими, якщо ці дії не суперечать міжнародному праву.
Наведене вище свідчить, що головним занепокоєнням США щодо підтримки ударів України по російській нафтопереробній інфраструктурі є можливий вплив на стабільність світового нафтового ринку. У 2024 році адміністрація США, ймовірно, уникатиме непередбачуваних сценаріїв, які можуть негативно позначитися на рейтингах схвалення президента Джо Байдена. Натомість європейські країни не зазнають негативного впливу цих подій. Ба більше, вони вважають дії України цілком законною та необхідною відповіддю на триваючі російські бомбардування, що ґрунтується на праві України на самооборону.
Думки експертів щодо ефективності ударів українських дронів по російських НПЗ розділилися: одні радять Україні зважати на можливі наслідки для світових цін на нафту, інші вважають це логічним кроком, хоча й малоймовірним чинником значних стратегічних змін на фронті. Втім Україна має використати кожну можливість послабити спроможність Російської Федерації вести воєнні дії та підтримувати внутрішню стабільність.
Аналіз Center for Strategic and International Studies наводить переконливі аргументи на користь важливості українських ударів дронами як частини ширшої стратегії колективного Заходу, спрямованої на довгострокове зменшення глобального впливу Росії, особливо в енергетичному секторі. По-перше, санкції та цінова стеля для експорту російської нафти не завдали її енергетичному сектору суттєвої шкоди: країна зуміла подолати більшість наслідків. Більше того, оскільки Китай та Індія стали головними імпортерами російських енергоресурсів, доходи Росії у 2023 році різко зросли й сягнули піку в $320 мільярдів. Третина цих коштів витрачається на фінансування війни проти України.
Отже, якщо колективний Захід прагне обмежити спроможності Росії, він має посилити тиск на стратегічно найважливіші джерела її доходів. Світова економічна ситуація відносно стабільна, а інфляція у світі нижча, ніж у 2022 та 2023 роках, що робить міжнародний ринок стійкішим до наслідків жорсткішого тиску на Росію. Внутрішній видобуток нафти у США зріс від початку російської війни проти України, створивши альтернативу російським енергоносіям, особливо для європейських держав.
Забезпечення тривалого й більш руйнівного впливу на російську економіку та обмеження її здатності фінансувати війну проти України є критично важливими, особливо у 2025 році, коли Україна може готуватися до нового контрнаступу. Удари України по НПЗ мають ключове значення для тиску на Росію. Зростання цін на пальне й інфляції на російському внутрішньому ринку можуть суттєво дестабілізувати внутрішню ситуацію. Внаслідок цього Кремль змушений вдаватися до різних заходів: запроваджувати тимчасові обмеження експорту окремих нафтопродуктів, виділяти додаткові фінансові ресурси та миритися зі втратою прибутків. Наприклад, Росія вже заборонила експорт бензину на шість місяців, починаючи з 1 березня.
Підсумовуючи, стратегічні удари України по російських НПЗ переслідують кілька цілей, впливаючи на внутрішню стабільність Росії та її військові спроможності. Використовуючи залежність Росії від власних НПЗ і історичні стратегії виведення з ладу енергетичної інфраструктури противника, Україна не лише знижує оперативну ефективність російських військ, а й спричиняє економічні наслідки всередині Росії.
Міжнародна реакція, зокрема розбіжність між обережністю США та підтримкою Європи, висвітлює геополітичні складнощі й відмінні стратегічні інтереси. Поки США остерігаються зростання світових цін на нафту, європейські держави з огляду на географічну близькість і безпосередні безпекові загрози більше підтримують дії України. Чимало експертів вважають, що США та Європа мають скористатися цією можливістю, аби ще більше послабити Росію, якій попри західні санкції вдалося зберегти внутрішню стабільність і торгівлю. Вважається, що західні економіки, здатні легше витримати наслідки зростання світових цін на нафту, мають сприятливі умови для вжиття таких заходів. Продовження української кампанії ударів по російських НПЗ також вважають стратегічно важливим у довгостроковій перспективі як для України, так і для Заходу, який має поставити за мету поступове послаблення Росії та підрив її домінування в енергетичному секторі.
Зрештою, посилення Україною ударів дронами по російських НПЗ, хоча й не змінює стратегічного балансу війни відразу, сприяє тривалому послабленню військової та економічної могутності Росії. Цей підхід не лише втілює право України захищати свій суверенітет, а й посилює тиск на внутрішню ситуацію в Росії, збільшуючи тягар війни.
[1] Станом на час публікації до переліку держав, які офіційно заявили про дозвіл використовувати зброю власного виробництва на території Російської Федерації, входять Швеція, Фінляндія, Польща, Франція, Нідерланди, Канада, Данія, Німеччина, Норвегія, США. Проти виступають Італія та Бельгія. США змінили політику щодо ударів України по Росії, однак це не стосується ракет ATACMS.
Disclaimer: The views, thoughts, and opinions expressed in the papers published on this site belong solely to the authors and not necessarily to the Transatlantic Dialogue Center, its committees, or its affiliated organizations. The papers are intended to stimulate dialogue and discussion and do not represent official policy positions of the Transatlantic Dialogue Center or any other organizations the authors may be associated with.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
