5 хв читанняДо кінця вересня 2022 року Російська Федерація анексувала п’ять українських регіонів: Луганську, Донецьку, Запорізьку, Херсонську області та Автономну Республіку Крим. Херсонську область було анексовано разом із містом Херсон, яке є обласним центром; це єдиний обласний центр, який російській армії вдалося захопити з 24 лютого, коли Росія розпочала повномасштабне військове вторгнення в Україну. Військовий спротив був мінімальним, і область швидко окупували з причин, які досі залишаються незрозумілими.
Однак нещодавно російська окупаційна влада наказала евакуювати цивільне населення, а штаб було перенесено з Херсона до Скадовська. На початку листопада 2022 року Росія оголосила про рішення вивести свої сили з правобережної частини Херсонської області, нібито щоб зберегти життя військових і вивільнити війська для подальших наступів на інших напрямках.
Сергій Суровікін, командувач так званої спеціальної військової операції, заявив, що Росія відступає через нібито загрозу затоплення з боку України шляхом скидання води з прилеглих водосховищ або обстрілу величезної Новокаховської дамби, яка досі перебуває під російським контролем. Україна, зі свого боку, звинувачує Росію в намірі підірвати Каховську дамбу, а згодом покласти відповідальність за можливі збитки на офіційний Київ.
Після відступу російських військ із Херсона 11 листопада українська армія увійшла до міста й розпочала стабілізаційні заходи в районах Херсона та інших деокупованих населених пунктах області.
Різні медіа наголошують на важливості звільнення частини Херсонської області та самого Херсона через їхнє стратегічне значення для кампанії України з повернення територій на півдні країни. Наприклад, радник з національної безпеки Джейк Салліван заявив журналістам у суботу під час спільної з президентом США Джо Байденом поїздки до Камбоджі, що виведення російських військ мало «ширші стратегічні наслідки».
Стратегічне значення Херсона насамперед полягає в його географічному розташуванні.
Херсонська область розташована на півдні України, в басейні нижньої течії Дніпра в межах Причорноморської низовини; її омивають Чорне й Азовське моря.
Херсонська область межує із Запорізькою областю на сході, Миколаївською — на північному заході, Дніпропетровською — на півночі та Автономною Республікою Крим по Сивашу й Перекопському перешийку на півдні. У Херсоні розташований найстаріший морський порт на українському узбережжі Чорного моря. Тут були збудовані перші військові кораблі російського Чорноморського флоту. Ще з радянських часів Херсон спеціалізується на будівництві цивільних вантажних суден, зокрема танкерів.
Херсонська область має стратегічне значення через свою близькість до анексованого Криму та життєво важливого Чорного моря. Крім того, єдине суходільне сполучення з Кримом проходить через Херсонську область. Це сполучення слугує шляхом на півострів, який Росія анексувала у 2014 році. Під час російського вторгнення ці ворота залишалися переважно відкритими. Для зупинення наступу не було підірвано жодного мосту. Унаслідок цього великі російські угруповання просунулися з Криму на сотні кілометрів на північ.
Північнокримський канал, який починається в Новій Каховці приблизно за 80 кілометрів на схід від Херсона та закінчується в Керчі в Криму, був найважливішою ціллю Росії.
Через дефіцит води ще з радянських часів півострів забезпечували прісною водою з Дніпра через цей канал. Північнокримський канал забезпечував 85% потреб Криму в прісній воді до 2014 року. Коли Росія окупувала Крим у березні 2014 року, Україна перекрила водопостачання зі свого боку та спорудила кілька дамб. Брак прісної води завдав значної шкоди окупованому півострову, зокрема сільському господарству.
Очевидно, відновлення водопостачання Криму було однією з головних цілей росіян, коли вони розпочали повномасштабне вторгнення в Україну. У перші дні війни окупанти підірвали й пошкодили кілька дамб на Північнокримському каналі, і вода з Каховського водосховища потекла до окупованого Криму.
Окупацію та контроль над усією Херсонською областю в майбутньому могли використати для просування на захід до портового міста Одеса. Це також давало змогу готувати наступ у напрямку Миколаєва, Кривого Рогу та Запоріжжя для подальшої окупації української території. Звільнення Херсона має тактичний і стратегічний характер, адже загарбники тепер повністю втрачають контроль над правобережжям України.
За допомогою західного далекобійного озброєння наприкінці літа українські військові поступово розпочали кампанію, щоб ізолювати російські сили на правому березі Дніпра. Цього було досягнуто обстрілами мостів, якими Росія постачала свої сили в місті. Наприклад, Антонівський міст використовувався для забезпечення російського угруповання в Херсоні та західній частині області. Водночас українські бронетанкові й артилерійські підрозділи розпочали запеклий наступ на місто з півночі, заходу та півдня.
Проте географічне розташування та кліматичні умови уповільнили український наступ. Зокрема, завдяки широким відкритим полям області, пересіченим зрошувальними каналами, ворог зміг зайняти вигідні оборонні позиції. Прихід осені також перетворив значну частину землі на багнюку. Слід додати, що до цього регіону було перекинуто найдосвідченіших бійців, накопичено боєприпаси та інші запаси, що також ускладнило наступ.
Перехід контролю над містом до України справді є значною подією, яка підвищить моральний дух військових і населення, а також мотивуватиме західних партнерів України й надалі допомагати їй звільняти свої території. Для Росії це стало підривом державного авторитету та своєрідною політичною поразкою, оскільки вона не змогла забезпечити безпеку частини новоанексованої території.
За даними Ośrodek Studiów Wschodnich, рішення про відведення військ із військового погляду слід вважати доречним у цій ситуації. Росіянам не вдалося належно прикрити переправи через Дніпро від артилерійського вогню української армії (передусім систем HIMARS), а отже, вони не змогли вчасно доставляти матеріально-технічні засоби бойовим підрозділам. Попри те, що росіянам неодноразово вдавалося відбивати атаки, утримання військ у цьому районі призводило до втрат для загарбника.
Переміщення лінії фронту на Херсонщині до Дніпра означає, що будь-які майбутні наступальні операції будь-якої зі сторін передбачатимуть форсування річки. Однак ані українські, ані російські війська наразі не мають спроможності провести масштабну десантну операцію. У випадку України її здійснення цілком залежить від готовності Заходу надати всі необхідні ресурси. Тож слід припускати, що лінія Дніпра стане «довгостроковим тимчасовим» кордоном окупованої Росією території.
Росія також, найімовірніше, намагатиметься досягти успіхів на інших напрямках, щоб компенсувати відступ із Херсона. Підрозділи, виведені з Херсонського фронту, можуть перекинути на схід України, аби зосередити якомога більше сил для завершення окупації Донецької та Луганської областей. Унаслідок цього Україні слід готуватися до ескалації на Донбасі найближчими тижнями. Відповіддю Росії на поразку в Херсоні також може стати хвиля масованих повітряних ударів по українській цивільній інфраструктурі.
Тому важливо пам’ятати: хоча звільнення частини Херсонської області та міста Херсон є стратегічним успіхом, це далеко не повна перемога. Адже Росія досі контролює узбережжя від Азовського моря до Маріуполя, а також морські шляхи в Чорному морі й території семи українських областей.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
