12 хв читання
Поки Україна витримує невпинний натиск війни, стійкість нації проявляється в її рішучих зусиллях з відбудови. У цій статті розглянуто різні моделі відбудови України, наголошено на її критичній необхідності та багатогранному підході, обраному у відповідь на кризу.
За даними Київської школи економіки, станом на 1 вересня 2023 року війна завдала інфраструктурі країни приголомшливих прямих збитків на $151.2 млрд, а найбільших втрат зазнав житловий сектор. Від початку осені 2023 року було зруйновано або пошкоджено понад 167,200 житлових об’єктів, що свідчить про глибокий вплив на економічну систему та суспільну тканину України.
Ці руйнування спонукали українську владу шукати глобальної підтримки, зосереджуючись на відновленні критичної та соціальної інфраструктури. Допомога західних країн, особливо європейських держав і США, відіграла вирішальну роль у зміцненні обороноздатності України та підтриманні економічної стабільності. Втім, відбудова не обмежується простим ремонтом інфраструктури. Вона охоплює комплексну стратегію підтримки системи соціального захисту, яка значно постраждала від війни.
За цих обставин українські активісти та місцеві громади відіграють ключову роль. Вони не лише виступають за західну допомогу для потреб України, а й активно залучені до відбудови. Волонтерський рух посилився: з’явилося багато ініціатив і благодійних фондів, що підтримують урбанізацію та відновлення важливих для громад послуг, зокрема дитячих садків, шкіл і укриттів.
Крім того, післявоєнна відбудова України потребує особливої уваги Заходу, адже країна долає людські втрати війни. Від початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року понад 2.4 млн українців були змушені виїхати за кордон і не повернулися в Україну. Одна з головних цілей моделей відбудови України — сприяти поверненню цих біженців. Завдяки цим узгодженим зусиллям Україна прагне не лише відновити фізичну інфраструктуру, а й відродити суспільну тканину.
Одним із ключових проєктів післявоєнної відбудови України стала запропонована Президентом Володимиром Зеленським модель патронату. Її головною метою було об’єднати країни світу задля допомоги Україні. Нова концепція Зеленського передбачала, що кожна країна-партнер або приватна структура сприятиме відновленню конкретного міста, регіону чи галузі.
Ідея патронату президента не обмежується фінансуванням проєктів відбудови інфраструктури та житла. Очікувалося, що іноземці ділитимуться у цій справі своїми знаннями та досвідом. Країни-партнери самостійно обиратимуть зручний формат співпраці.
«Цей проєкт має стати найбільшим проєктом нашого часу — економічним, технологічним, національним і, що найважливіше, світоглядним. У кожного міста, кожної громади й кожної галузі, які буде відбудовано, в історії залишаться імена тих, хто допоміг», – пояснив Зеленський.
Після заклику президента до відновлення України у 2022 році близько трьох десятків країн заявили про бажання долучитися та відповіли на пропозицію Зеленського взяти «шефство» або «патронат» над окремими областями (регіонами) України. Данія заявила про намір обрати південну Миколаївську область і її обласний центр, Латвія та Франція — зосередитися на центральній Черкаській області, Естонія — на північній Житомирській області, а Велика Британія — взяти під опіку серце України, Київську область. Більшість країн мають намір долучитися після завершення конфлікту, щоб допомогти відбудові. Проте вже сьогодні кілька країн розпочали цей процес і успішно мобілізують свої ресурси.
Данія належить до лідерів за обсягом підтримки Миколаївської області. Російське вторгнення спричинило масштабні руйнування в регіоні. Приблизно 10,000 мирних жителів загинули або постраждали, а 250 комунальних установ було зруйновано чи пошкоджено. Постраждали дитячі садки, навчальні заклади, лікарні та інші об’єкти, але найкритичнішою проблемою стало руйнування централізованого водопостачання. Це обмежило доступ населення до ресурсів прісної води та поставило життя людей під загрозу взимку (в Україні для підтримання вищої температури в оселях громадян використовується централізована система опалення). Через свою критичність ця проблема стала для Данії пріоритетною.
Скандинавська країна висловила глибоку солідарність із Миколаєвом та областю, що зазнали руйнівних обстрілів і часткової окупації. За словами посла Данії в Україні Оле Егберга Міккельсена, Королівство рішуче підтримує Україну, бо відчуває спорідненість і схожість.
«…Ми поділяємо ті самі фундаментальні цінності: демократію, свободу, волю та верховенство права. Саме це нас об’єднує. … Від першого дня всі розуміли, що під атакою була не лише Україна, а й уся Європа. … Данці бачать кадри з Бучі, Ірпеня, Бородянки, Харкова та з усіх куточків України й бачать міста, більш чи менш схожі на наші».
У 2023 році Данія заснувала Фонд підтримки України, який інвестує в допомогу військовим, цивільним і бізнес-ініціативам. Королівство постачає воду, тепло й енергію, очищує воду та активно долучається до відновлення будівель, дренажних систем та інших критично важливих об’єктів. Крім того, через пошкодження інфраструктури Данія чітко визначила пріоритетом забезпечення теплом людей, які взимку живуть у багатоповерхових і приватних будинках.
«Ми отримали 700 генераторів, 300 насосів для “Mykolaiv Vodokanal” (комунального підприємства водопостачання) та теплопостачального й енергетичного комунального підприємства “Mykolaivvoblteploenergo”, понад 50 кілометрів труб, побутову техніку для місць компактного проживання внутрішньо переміщених осіб, обладнання для очищення води», — каже Микола Марінов, заступник начальника Миколаївської обласної військової адміністрації.
«Данія відбудовує Україну вже зараз, не чекаючи завершення війни», — заявило Посольство Королівства Данія в Україні. Така позиція щодо негайної підтримки відновлення регіону зробила Данію прикладом для наслідування в системі патронату Зеленського.
Естонський уряд обрав подібний підхід. Країна також зробила значний внесок у відновлення України. Своїм пріоритетним регіоном вона обрала Житомирську область на півночі країни. Там Естонія зосередилася на відбудові інфраструктури, пошкодженої або зруйнованої внаслідок російського нападу.
Арсеній Пушкаренко, керівник Житомирської обласної організації партії «Слуга народу», заявив, що цілі відбудови вже погоджено: вони включають відновлення мосту, реконструкцію пошкодженої школи та розвиток центру зайнятості.
Естонія також гарантує додаткові 10 млн євро у межах «Фонду ЄС для України» Європейського інвестиційного банку. Міністр фінансів Естонії Март Війрлаев заявив, що надані Україні кошти є інвестицією у розвиток демократії та європейської економіки загалом. Він наголосив, що Україна не може самотужки впоратися з наслідками воєнних дій Росії та потребує допомоги. Міністр закликав до спільних зусиль, щоб допомогти українському народу чинити опір вторгненню й відновити свою державу.
Фонд ЄС для України є частиною ширшої Ініціативи ЄС для України, яка має стати новою схемою фінансування відновлення та відбудови України. Його фінансують десять європейських країн: Бельгія, Кіпр, Данія, Естонія, Франція, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди та Іспанія. Головна мета — фінансувати масштабні державні й приватні кампанії з відновлення та відбудови в Україні. Крім того, фонд сприяє доступу українських підприємців до фінансування. Наразі він отримав приблизно 400 млн євро обов’язкових внесків від більшості держав-членів Європейського Союзу. 18 березня 2024 року Комітет інвесторів схвалив нові проєкти на $90 млн для відбудови пошкоджених житлових будинків в Україні та поліпшення ключових експортних маршрутів для аграрного експорту до країн ЄС.
Ця ініціатива є добрим прикладом того, як допомогу різних країн-донорів можна синхронізувати й інституціоналізувати під спільною парасолькою цілей і принципів. Такий крок можна назвати еволюційним, адже об’єднання зусиль сприятиме більш поступовому й скоординованому підходу до відбудови. Водночас він може розмити національний внесок і зв’язок конкретної держави з регіоном, містом чи установою, яким надається допомога.
Найбільші донори оборонної підтримки та допомоги Україні також долучилися до процесу її відновлення. Щоб посилити координацію між усіма ключовими учасниками, які надають коротко- й довгострокову фінансову підтримку, та уникнути дублювання, ЄС, країни G7 і великі фінансові установи (зокрема ЄІБ, ЄБРР, МВФ і Світовий банк) створили Міжвідомчу координаційну платформу донорів. Окрім нагальних потреб, платформа прагне спрямовувати ресурси так, щоб підтримати стале, життєстійке, інклюзивне та зелене економічне відновлення. Як зазначається, таке відновлення має зміцнити демократичні інституції, верховенство права та антикорупційні заходи. Механізм став продовженням зусиль, докладених на конференціях у Лугано, Берліні та Парижі, щоб подолати розрив між потребами й ресурсами. Він також тісно співпрацює з українською владою, визначаючи, пріоритизуючи та впорядковуючи стратегічні потреби у процесі відновлення. Наразі завдяки спільним зусиллям партнери визначили пріоритетні потреби відновлення та відбудови в енергетиці, транспорті, житлово-комунальному господарстві, соціальній інфраструктурі, промисловості та міжсекторальних напрямах (розмінування, телекомунікації тощо).
Деякі партнери, зокрема ЄС, уже почали мобілізувати ресурси й зацікавлені сторони для інвестування у відновлення України, запустивши Інвестиційну рамку для України. Ця рамка є ключовою складовою Ukraine Facility обсягом €50 млрд, спрямованої на стимулювання державних і приватних інвестицій у відновлення та відбудову України. Рамка забезпечена €9.3 млрд, з яких €7.8 млрд становлять кредитні гарантії, а €1.51 млрд — змішане фінансування, і має на меті залучити до €40 млрд інвестицій у найближчі роки. Очікується, що перші інвестиційні програми буде підписано на Конференції з відновлення України 11-12 червня у Берліні.
Під час зустрічі в Києві восени 2022 року Президент України Володимир Зеленський і Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр домовилися про символічний німецький патронат над розвитком і відновленням Чернігівської області. Вважалося, що цей крок дасть Німеччині змогу налагодити нові громадські та муніципальні партнерства з Україною, сприяючи економічній взаємодії та стратегічним інвестиціям у регіоні.
Через рік після того, як Президент Зеленський оголосив нову модель відновлення України, державний секретар Міністерства економіки Німеччини Йохен Фласбарт заявив, що німецький уряд вважає неефективним зосереджуватися винятково на конкретних регіонах, секторах економіки чи галузях. Тож Берлін відмовився від концепції, яку раніше просував український уряд. Натомість Фласбарт наголосив на потребі гнучко реагувати на нагальні гуманітарні запити. У жовтні 2023 року Йохен Фласбарт повідомив, що уряд Німеччини перерахує 200 млн євро Україні на освіту, охорону здоров’я, водопостачання та відбудову міст.
Країна також підтримує ініціативи з відбудови через згадану вище Міжвідомчу координаційну платформу донорів і національну «Платформу відбудови України». Головна увага останньої зосереджена на міжмуніципальному співробітництві та мережі недержавних учасників з українськими партнерами для підтримки відбудови.
Як стверджується, «вона є першим місцем, куди можуть звернутися всі, хто хоче долучитися до відбудови. Чи то мер, фахівець із сонячної енергетики, лікар, підприємець, соціальний працівник або представник української діаспори — платформа має бути місцем для налагодження зв’язків, обміну та отримання інформації». У такий спосіб уряд Німеччини зміцнює високий рівень підтримки й солідарності в німецькому суспільстві та залучає до процесу широку громадськість.
Міністерка економічного співробітництва та розвитку Німеччини Свенья Шульце наголосила, що відбудова України вже розпочалася, хоча конфлікт триває і його завершення поки не видно. Вона зазначила, що цей грандіозний процес не можуть узяти на себе лише уряди — він потребує участі цілих суспільств. Шульце відзначила значну готовність німецького суспільства долучитися до відбудови України. У відповідь Німеччина створила «Платформу відбудови України», покликану сприяти співпраці між активними громадянами, компаніями та муніципалітетами Німеччини й України.
Загалом, за даними Ukraine Support Tracker Кільського інституту світової економіки, від початку повномасштабного вторгнення країна виділила приблизно 3 млрд євро на цивільні потреби.
Допомога у відбудові України — це можливість налагодити міцні зв’язки між країнами, а також дати бізнесу країни змогу закріпитися на новому географічному ринку. Під час візиту до України в липні 2023 року Президент Республіки Корея Юн Сок Йоль оголосив про запуск «Ініціативи миру та солідарності для України», яка поряд із фінансовою, нелетальною та гуманітарною допомогою передбачає участь у післявоєнній відбудові. У межах ініціативи Україна протягом наступних п’яти років отримає від Кореї пільгові кредити на відбудову на суму $2.1 млрд. Після візиту президента у вересні до України прибула делегація з 18 приватних підприємств, щоб налагодити партнерства та узгодити спільні проєкти.
Унаслідок цього серед численних ініціатив, що реалізуються, з’явилися проєкти розвитку інфраструктури, очищення води, модернізації аеропортів і оновлення енергосистеми. Успіх цих проєктів матиме ключове значення для посилення економічного та соціального розвитку України. K-Water, помітний учасник процесу, стала першою корейською державною корпорацією, що долучилася до відбудови України. Один із її проєктів передбачає відновлення Козаровицької дамби, пошкодженої на ранніх етапах повномасштабного вторгнення. Плани також охоплюють розроблення генерального плану міста Умань, співпрацю з Львівською областю у сфері управління водними ресурсами та відбудову Каховської дамби, зруйнованої росіянами у 2023 році.
Корейська аеропортова корпорація (KAC) і Hyundai E&C також долучилися до підтримки: вони підписали угоду з аеропортом «Бориспіль» та співпрацюють у заходах із відновлення й модернізації. Hyundai E&C також має намір зробити внесок в енергетичну інфраструктуру України, побудувавши модульний реактор спільно з Holtec International.
Втім, триваючі воєнні дії обмежують реалізацію планів відновлення. Фізична безпека є критично важливим чинником для залучення інвестицій від країн-партнерів. Наприклад, корейські партнери вважають, що брак розуміння ситуації в Україні ускладнює оцінювання перспективних інвестиційних можливостей. Більшість закордонних інвесторів не знають реального стану справ через інформаційну невизначеність і вплив пропаганди. Унаслідок цього кожен по-своєму бачить результати війни.
Крім того, багатьом корейським компаніям бракує всебічного розуміння найкращих інвестиційних підходів, потрібних для виходу на український ринок відбудови. У цій ситуації дуже важлива роль місцевої влади: її здатність сформулювати інвестиційну пропозицію та готовність сприяти її реалізації життєво необхідні для подальшої співпраці. Незважаючи на ці виклики, Республіка Корея зберігає оптимізм щодо перспектив міжнародного розвитку України.
Для стислого огляду важливо визнати значення відбудови України — процесу, критичного не лише після війни, а й у нинішніх умовах. Оцінювана вартість відбудови та відновлення становить $486 млрд. Ця сума охоплює оновлення енергетичного й житлового секторів, відродження критичної та соціальної інфраструктури, надання базових послуг уразливим групам і розмінування. Така значна фінансова потреба підкреслює необхідність міжнародних партнерів для України.
Підстави для підтримки України західними країнами можна розглядати з різних перспектив. Очікується, що після завершення конфлікту Україна швидко відбудує та розвине свої сектори, потенційно відкриваючи шлях до численних міжнародних співпраць і партнерств. Цей розвиток стосується не лише фізичної відбудови, а й відродження суспільної тканини. Багато громадян були переміщені, і поступ країни залежить від відновлення зруйнованих територій, що сприятиме поверненню людей і дітей до своїх домівок.
Масштаб відбудови виходить за межі простого ремонту критичної інфраструктури та розв’язання проблем житла. Він включає співпрацю над проєктами модернізації в регіонах країни та бачення повоєнної України як маяка свободи й прогресу.
Руйнування, спричинені конфліктом, — колосальні збитки інфраструктурі та мільйони переміщених людей — спонукали Україну шукати глобальної допомоги для відбудови необхідних соціальних та економічних структур. Західні країни, особливо європейські держави і США, відіграли вирішальну роль у зміцненні обороноздатності України та забезпеченні економічної стабільності.
Однак відбудова виходить за межі простого ремонту інфраструктури й охоплює комплексну стратегію підтримки системи соціального захисту та суспільної тканини, які сильно постраждали внаслідок конфлікту. Українські активісти та місцеві громади гідно відповіли на цей виклик: вони активно долучаються до відбудови та зміцнення стійкості.
Крім того, міжнародна співпраця, зокрема Міжвідомча координаційна платформа донорів і Фонд ЄС для України, має вирішальне значення для посилення координації та спрямування ресурсів на стале, життєстійке й інклюзивне економічне відновлення. Альтернативний підхід Німеччини до патронату, зосереджений на гнучких відповідях на нагальні гуманітарні потреби, демонструє необхідну в таких складних ситуаціях адаптивність.
Подібно до цього, такі ініціативи, як південнокорейська «Ініціатива миру та солідарності для України», демонструють потенціал міжнародних партнерств для розвитку ділових зв’язків і проєктів. Незважаючи на такі виклики, як триваюча війна та інвестиційні дилеми, шлях до оновлення та міжнародної співпраці залишається відкритим, даючи надію на світліше майбутнє України.
Застереження: погляди, думки та переконання, висловлені в матеріалах, опублікованих на цьому сайті, належать виключно авторам і не обов’язково відображають позицію Transatlantic Dialogue Center, його комітетів або афілійованих організацій. Матеріали покликані стимулювати діалог і дискусію та не становлять офіційних позицій Transatlantic Dialogue Center або будь-яких інших організацій, з якими можуть бути пов’язані автори
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
