8 хв читання
Відносини між Україною та Польщею як сусідніми державами набули стратегічного характеру з часу здобуття Україною незалежності. Із прагненням України до європейської інтеграції та російською агресією проти України у 2014 і 2022 роках ці відносини переросли в тісне стратегічне партнерство. Однак, попри ці близькі зв’язки, кілька питань, які спочатку були відкладені на ранніх етапах повномасштабного вторгнення Росії, знову вийшли на поверхню.
Отже, Україна нині стикається з давніми викликами у відносинах із Польщею, такими як історичні розбіжності щодо інтерпретації Волинської трагедії, а також із новими питаннями, зокрема аграрною суперечкою та погіршенням ставлення до українських біженців у Польщі. Ці питання ускладнюють українсько-польські відносини не лише на двосторонньому рівні, а й у ширшому контексті європейської інтеграції.
З огляду на рішучість України продовжувати шлях до повної інтеграції в ЄС і важливість наявності союзників у Союзі для сприяння цьому процесу, необхідно детальніше розглянути проблемні питання в українсько-польських відносинах та окреслити перспективи їхнього розв’язання.
На шляху України до Європейського Союзу Польща стала одним із її ключових партнерів. Після того як Україна у 2014 році обрала європейський курс, Польща позиціонувала себе як одна з найактивніших прихильниць поглиблення інтеграції України до ЄС, активно просуваючи це питання в межах Європейського Союзу.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Польща стала одним із головних партнерів України, надаючи комплексну допомогу — гуманітарну, економічну та військову. Водночас Польща продовжує твердо підтримувати прагнення України до членства в ЄС, виступаючи за подальшу інтеграцію на міжнародній арені.
Однак у цій атмосфері союзницьких відносин згодом почали знову виникати старі проблеми. Це стало очевидним у вимогах Польщі та чотирьох інших європейських країн запровадити обмеження на експорт української аграрної продукції до ЄС після запровадження ЄС торговельних преференцій для Києва у 2022 році.
Через відмову Європейської комісії задовольнити ці вимоги та незгоду України з таким рішенням відносини між Україною та Польщею стали напруженими. Ситуація ще більше погіршилася через блокування польськими фермерами українського кордону та взаємну критику, якою обмінялися президенти України й Польщі на 78-й сесії Генеральної Асамблеї ООН.
Напруги додало повернення історичних суперечок щодо Волинської трагедії, що вплинуло на двосторонні відносини. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск наголосив на цьому, заявивши, що без розв’язання цих чутливих історичних питань із Польщею Україна не зможе вступити до ЄС.
Одним із перших питань, що виникли між Україною та Польщею після повномасштабного вторгнення Росії, став майже необмежений експорт української аграрної продукції до ЄС. Вимогу польського уряду запровадити обмеження на експорт української аграрної продукції до ЄС Європейська комісія відхилила, що викликало суспільне невдоволення з українського боку. Напруженість загострилася, коли польські фермери почали блокувати пункти пропуску вздовж українсько-польського кордону, чинячи додатковий тиск на польську владу. Угорщина, Румунія, Словаччина та Болгарія приєдналися до Польщі із закликом заборонити імпорт українського зерна.
Ця раптова ескалація, що проявилася у блокадах кордону, негативно вплинула як на український бізнес, для якого це питання в певний момент затьмарило занепокоєння щодо корупції та нестачі робочої сили, так і на польські компанії, понад 3 500 із яких зазнали збитків. Зрештою Європейська комісія поступилася, у травні 2023 року запровадивши тимчасову заборону на експорт українського зерна до п’яти країн ЄС, які вимагали ембарго, хоча у вересні 2023 року скасувала заборону за умови, що Україна запровадить ефективний контроль над експортом чотирьох товарних груп для запобігання порушенням ринків у сусідніх країнах.
На початку 2024 року новообраний уряд Польщі спочатку вагався скасовувати ембарго й навіть погрожував розширити його, якщо ЄС не знайде ефективніших засобів захисту польського та європейського ринків. Однак із початком міжурядових консультацій між Україною та Польщею щодо обмежень на експорт української аграрної продукції до Польщі напруженість дещо послабилася (подібні консультації також розпочалися з урядами сусідніх країн). Кількість критичних заяв польської влади, спрямованих на адресу України, зменшилася, а Україна тимчасово призупинила свої скарги до СОТ щодо дій урядів Польщі, Угорщини та Словаччини, які порушили норми Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року та Угоди про сільське господарство, обидві з яких є обов’язковими для членів СОТ. Хоча консультації залишаються напруженими, українські перемовники повідомляють про прогрес у скасуванні обмежень на експорт і транзит деяких видів української аграрної продукції та продовження консультацій щодо інших. До кінця квітня 2024 року блокаду польсько-українського кордону було знято.
Ще однією перешкодою в українсько-польських відносинах стали історичні розбіжності, зокрема щодо інтерпретацій Волинської трагедії 1943 року та практичних наслідків цих суперечок. Із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну питання історичних розбіжностей було тимчасово відкладено. Однак у міру стабілізації війни та поступу України у виконанні вимог для вступу до ЄС це питання знову постало.
Польська сторона наполягає, щоб Україна скасувала запроваджений у 2017 році «мораторій», який обмежує надання дозволів на пошукові та ексгумаційні роботи, пов’язані з Волинською трагедією, і ухвалила переглянуту історичну інтерпретацію цих подій.
Українська сторона стверджує, що жодного «мораторію» на пошукові та ексгумаційні роботи не існує, натомість вона застосовує вибірковий підхід до надання дозволів (зокрема, голова Українського інституту національної пам’яті зазначав, що у 2019 році Польщі було надано три дозволи). Україна також наголошує на спільній заяві українського та польського парламентів 2003 року, що засуджує злочини, які призвели до Волинської трагедії, підкреслюючи, що спільну історичну інтерпретацію мають розробити експертні українсько-польські групи істориків, а не політики.
І Україна, і Польща продовжують дотримуватися цих позицій сьогодні. Україна висловлювала сподівання, що новообраний польський уряд займе більш поступливу позицію в історичних питаннях, розглядаючи позицію Польщі як політичний маневр у виборчій кампанії. Однак це очікування не справдилося, про що свідчать заяви чинного польського прем’єр-міністра. Це підкреслює, що питання має системний характер і є глибоко важливим для польського суспільства загалом, а не лише для окремих політичних партій.
Зазначені вище розбіжності між Україною та Польщею також вплинули на їхню ширшу стратегічну співпрацю. У вересні 2023 року прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький оголосив, що Польща припинить передачу зброї Україні, оскільки зосереджується на модернізації власного війська. Після суспільного резонансу президент Польщі Анджей Дуда уточнив, що коментарі прем’єр-міністра були неправильно зрозумілі: хоча сучасне озброєння зберігатиметься для Польщі, старішу західну та радянську зброю й надалі постачатимуть Україні. Ця заява прозвучала лише через день після публічної суперечки між польським та українським президентами на 78-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, на тлі закликів деяких західних сусідів, зокрема Польщі, до Європейської комісії продовжити заборону на імпорт українського зерна.
Очевидною перешкодою для постачання зброї та гуманітарної допомоги Україні стало блокування кордону польськими фермерами. Відтак на початку 2024 року ситуація дійшла до того, що прем’єр-міністр Дональд Туск визначив прикордонні переходи з Україною та певні ділянки автомагістралей і залізниць критичною інфраструктурою, аби забезпечити безперешкодне надходження зброї та гуманітарної допомоги в Україну.
Ще одним помітним чинником є поступове зниження підтримки серед поляків щодо прийняття українських біженців, яка в жовтні 2024 року досягла 52% — найнижчого рівня з лютого 2022 року. Хоча більшість поляків усе ще підтримують допомогу українцям у Польщі, ця негативна тенденція може вплинути на українсько-польські відносини в майбутньому, особливо якщо приплив біженців зросте.
Попри деяке послаблення сільськогосподарських суперечок між Україною та Польщею після зміни польського уряду восени 2023 року та початку міжурядових консультацій, конфлікт підкреслює, що аграрні питання, ймовірно, стануть однією з найскладніших сфер українсько-польських відносин під час переговорів про вступ України до ЄС.
Восени 2023 року міністр сільського господарства Польщі Роберт Телус в інтерв’ю наголосив, що, хоча Польща підтримує членство України в ЄС, вона виступає за конкретні умови. Він нагадав, що коли Польща перебувала на шляху до членства в ЄС, вона мала виконати суворі умови, висунуті тодішніми державами-членами, особливо щодо сільського господарства. Хоча в ретроспективі це було корисним, оскільки дозволило Польщі приєднатися до ЄС і отримати субсидії як компенсацію, на той час ці умови вважалися болісними.
З огляду на те, що сільське господарство сьогодні є ще важливішим для економіки України, ніж було для Польщі понад 20 років тому, Телус наголосив, що Україні, ймовірно, доведеться пройти подібний процес. На відміну від сільськогосподарських питань, які Україна розглядатиме з Польщею та іншими державами ЄС у межах переговорів про вступ до ЄС, розв’язання історичних суперечок потребуватиме двосторонньої взаємодії з Польщею.
Існують прецеденти таких розв’язань. Наприклад, міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський зазначив в інтерв’ю, що під час переговорів Польщі про вступ до ЄС Польща та Німеччина створили спільну комісію з питань підручників історії, у межах якої історичні факти погоджував експертний комітет, що складався з істориків обох країн.
Щодо дозволів на ексгумацію та пошукові роботи в місцях Волинської трагедії, з огляду на значущість цього питання для Польщі (як для уряду, так і для опозиції), Україні, можливо, доведеться піти на певні поступки, щоб відновити діалог із Польщею щодо врегулювання історичних розбіжностей. «Вам знадобляться друзі. Вони потрібні вам зараз. І вони знадобляться вам у процесі вступу до ЄС», — наголосив Сікорський.
Підсумовуючи, Польща була і залишається одним із ключових партнерів України в її протистоянні російській агресії, водночас виступаючи активним прихильником членства України в Європейському Союзі.
Було досягнуто прогресу щодо аграрного конфлікту між Україною та Польщею. Парламентські вибори в Польщі та подальша зміна уряду пом’якшили переговорну позицію Польщі, що дозволило досягти певних компромісів. Однак напруженість, як і переговори, залишається високою, а від початку переговорів про вступ до ЄС обом країнам доведеться розв’язувати ширші сільськогосподарські питання, що виходять за межі чинних заборон на імпорт окремих українських товарів.
Окреме занепокоєння викликають періодичні погрози блокування кордону польськими фермерами. Водночас технічні заходи польського уряду з розблокування польсько-українського кордону дали змогу продовжити постачання життєво важливої гуманітарної та військової допомоги Україні, зменшуючи потенційний негативний вплив будь-яких майбутніх блокад порівняно з попередніми перебоями.
Питання історичних розбіжностей між Польщею та Польщею може виявитися таким само складним, як і аграрне. Це стосується як двосторонніх українсько-польських відносин, так і процесу вступу до ЄС. Польські посадовці неодноразово наголошували, що без розв’язання цих питань шлях України до членства в ЄС може зіткнутися з перешкодами — це однозначний сигнал із польського боку. Український уряд певною мірою намагався обійти це питання, надаючи пріоритет політичним та економічним розбіжностям, але під час закриття розділів у переговорах про вступ до ЄС це питання, якщо вірити польській стороні, неминуче знову постане.
Отже, наявність серйозних історичних та економічних суперечок із ключовим партнером підкреслює потребу України в ретельній дипломатичній роботі та готовності до компромісів, аби успішно завершити переговори про вступ до ЄС.
Застереження: погляди, думки та переконання, висловлені в матеріалах, опублікованих на цьому сайті, належать виключно авторам і не обов’язково відображають позицію Transatlantic Dialogue Center, його комітетів або афілійованих організацій. Матеріали призначені для стимулювання діалогу та дискусії й не представляють офіційних політичних позицій Transatlantic Dialogue Center або будь-яких інших організацій, з якими можуть бути пов’язані автори.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
