8 хв читання
Починаючи із січня 2024 року, Україна суттєво інтенсифікувала атаки на російські нафтопереробні заводи. За різними джерелами, Україна могла пошкодити від 10 до 15% російських нафтопереробних потужностей. Однією з причин такого розвитку подій є збільшення Україною внутрішнього виробництва окремих видів озброєння, зокрема далекобійних дронів. Один із високопосадовців України, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, повідомив, що країна у 2024 році вдесятеро збільшила виробництво далекобійних ударних дронів. «Більшість дронів, що атакували російські НПЗ, мають дальність від 700 до 1 000 кілометрів, але тепер є моделі, здатні долати понад 1 000 кілометрів», — сказав Федоров. Крім того, Україну підтримали її партнери, зокрема Велика Британія, яка зобов’язалася виділити щонайменше $250 млн для швидкого придбання, виробництва та постачання Україні 1000 ударних дронів односторонньої дії.
Наразі підхід України зосереджений на ударах по російських нафтопереробних заводах, а не по об’єктах видобутку сирої нафти чи експортній інфраструктурі Росії. Тому ця стратегія негативно впливає на російський внутрішній ринок нафтопродуктів, водночас значною мірою не зачіпаючи російський експорт. До того ж дрон не може знищити весь НПЗ, і, як свідчать попередні приклади, пошкоджені об’єкти відновлювали роботу за кілька тижнів після атаки. Менше половини щоденного обсягу переробки Росії, що становить 5,5 млн барелів, припадає на внутрішнє споживання. Країна виробляє вдвічі більше дизельного пального, ніж споживає, і є великим експортером пального. Нова зброя України не може досягти 40% російських нафтопереробних потужностей, розташованих переважно на Уралі та в Сибіру, що дає країні доступ до достатньої кількості дизельного пального, суднового пального та мазуту для задоволення потреб ключових галузей промисловості, сільського господарства і збройних сил, а також для підтримання експорту на звичайному рівні.
Таким чином, хоча через атаки України внутрішні ціни на дизельне пальне з початку року злетіли більш ніж на 20%, Росія не зазнала значного впливу й усе ще зможе впоратися з дефіцитом нафтопродуктів навіть у найгіршому сценарії втрати до 30% своїх нафтопереробних потужностей. Проте якщо атаки українських дронів триватимуть у тому ж темпі, що й у березні, переробні потужності Росії зрештою можуть дещо скоротитися, оскільки Україна безперервно пошкоджуватиме її НПЗ швидше, ніж їх встигатимуть ремонтувати.
Водночас важливо зазначити, що західні санкції суттєво вплинули на спроможність Росії ремонтувати пошкодження, завдані ударами дронів. Російські нафтопереробні заводи, збудовані в часи холодної війни, значно виграли від доступу до західних технологій після розпаду Радянського Союзу. Російські компанії інвестували мільярди в модернізацію своїх об’єктів. Однак ця залежність від західних технологій стала суттєвою проблемою від початку повномасштабного вторгнення. За даними Reuters, спеціалізоване обладнання, необхідне цим НПЗ, є досить рідкісним, а санкції, запроваджені після ескалації бойових дій, ще більше погіршили ситуацію. За даними британської розвідки, «санкції з великою ймовірністю збільшать час і вартість пошуку замінного обладнання. Ці удари створюють для Росії фінансові витрати та впливають на внутрішній ринок пального».
Хоча це не призвело до стратегічного перелому у війні, для України важливі будь-які чинники, що потенційно можуть послабити російські спроможності на полі бою.
Чи справді Україна отримує вигоду від обстрілів російських НПЗ, хоча це створює напруження у її відносинах зі Сполученими Штатами? Так, і ось чому.
Як уже згадувалося, Україна завдає ударів переважно по НПЗ, чия продукція здебільшого спрямована на російський внутрішній ринок. Минулої осені Росія зіткнулася зі значним дефіцитом пального на внутрішньому ринку, що спонукало уряд тимчасово заборонити експорт дизельного пального й бензину та збільшити субсидії для бізнесу. Безперервні атаки українських дронів можуть спричинити подібну ситуацію. Крім того, ефективна робота НПЗ має вирішальне значення для підтримання боєздатності російського війська, яке значною мірою залежить від дизельного пального й бензину. Головні цілі України — перешкодити постачанню пального на лінію фронту, посилити тиск на російські системи протиповітряної оборони та символічно продемонструвати свою здатність наблизити конфлікт до Москви. До того ж широко визнано, що Україна має законне право відповідати Росії, особливо з огляду на те, що Росія пошкодила приблизно 60% енергетичної інфраструктури України, намагаючись дестабілізувати життя по всій країні.
Крім того, історичні приклади підкреслюють важливість таких дій у формуванні перебігу війни. Наприклад, під час Другої світової війни військово-повітряні сили Сполучених Штатів і Великої Британії провели кампанію стратегічних бомбардувань, націлену на енергетичну інфраструктуру нацистської Німеччини, а саме об’єкти, що постачали їй нафтопродукти, паливо та мастильні матеріали (POL), чим суттєво сприяли її поразці. Хоча важливо визнати, що російсько-українську війну не слід порівнювати з іншими конфліктами, залежність Росії від енергетичних ресурсів на полі бою свідчить, що уроки минулих воєн могли б допомогти формувати нинішні стратегії.
Сполучені Штати
Реакція союзників України була різною, особливо після того, як Financial Times повідомила, що Вашингтон зробив Києву кілька попереджень щодо українських атак. Зокрема, під час Мюнхенської конференції з безпеки на приватній зустрічі з Володимиром Зеленським віцепрезидентка Камала Гарріс озвучила позицію Білого дому й порадила не завдавати ударів по російських НПЗ.
У наступні тижні Вашингтон підкріпив ці попередження кількома обговореннями з Києвом, зокрема березневим візитом до української столиці радника з національної безпеки та інших високопосадовців США у сферах оборони й розвідки.
Крім того, під час візиту державного секретаря Ентоні Блінкена до Парижа у квітні 2024 року він заявив: «Від першого дня наша позиція та політика щодо України полягали в тому, щоб робити все можливе для допомоги Україні в захисті від цієї російської агресії. Водночас ми не підтримували й не уможливлювали ударів України за межами її території».
Як повідомлялося, Вашингтон попросив Україну припинити удари дронами по російських нафтопереробних заводах, побоюючись стрибка цін на сиру нафту та можливої відповіді у відповідь.
Попри західні санкції, спрямовані проти її нафтогазової галузі, Росія залишається великим світовим експортером енергоносіїв. Цього року ціни на нафту зросли приблизно на 15%, досягнувши $85 за барель. З погляду адміністрації Байдена, головною загрозою в цій ситуації є насамперед зростання цін на пальне у виборчий рік. Будь-яке невдоволення через зростання цін може негативно вплинути на осінні вибори та шанси чинного президента на переобрання. Проте, попри попередження США, схоже, Україну не вдалося стримати від продовження кампанії обстрілів російських НПЗ.
Європа[1]
На відміну від Сполучених Штатів, Європа зайняла менш критичну позицію. Як згадувалося вище, Велика Британія пообіцяла постачити Україні 1000 ударних дронів. Тим часом прем’єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон щойно заявив, що Україна має право використовувати надану Лондоном зброю для ударів по цілях на території Росії, зазначивши, що рішення про це залишається за Києвом. Це докорінно відрізняється від позиції США.
«Український народ діє у межах самооборони, а Росію ми вважаємо агресором», — заявив міністр закордонних справ Франції Стефан Сежурне під час візиту Ентоні Блінкена до Парижа.
Після тривалої атаки Росії на енергетичну інфраструктуру, яка у квітні знищила найбільшу електростанцію Києва, міністр оборони Естонії Ханно Певкур заявив журналістам минулого тижня: «Українці мають право робити те саме». Крім того, представник Міністерства закордонних справ Латвії підтвердив, що «Україна має право завдавати ударів по військових цілях на території Росії».
Загалом найбільше дії України підтримують держави Центральної та Східної Європи. Речник Міністерства закордонних справ Польщі переконаний, що удари українських дронів виправдані щодо «всіх цілей агресора», якщо ці дії не суперечать міжнародному праву.
Вищезазначене свідчить, що головним занепокоєнням США щодо підтримки атак України дронами на російську нафтопереробну інфраструктуру є потенційний вплив на стабільність світового нафтового ринку. У 2024 році адміністрація США, ймовірно, уникатиме непередбачуваних сценаріїв, які можуть негативно вплинути на рейтинги схвалення президента Джо Байдена. Натомість європейські країни не зазнають негативного впливу цих подій. Крім того, вони розглядають дії України як цілком законну та необхідну відповідь на триваючі російські бомбардування, що ґрунтується на праві України на самооборону.
Думки експертів щодо ефективності атак українських дронів на російські НПЗ розділилися: одні вважають, що Україна має зважати на можливі наслідки для світових цін на нафту. Натомість інші вважають це логічним кроком, хоча й таким, що навряд чи призведе до значних стратегічних зрушень на фронті. Проте Україна має використовувати кожну можливість для зменшення здатності Російської Федерації вести воєнні операції та підтримувати внутрішню стабільність.
Аналіз Центру стратегічних і міжнародних досліджень наводить переконливі аргументи на підтвердження значущості українських ударів безпілотниками як складової ширшої стратегії колективного Заходу, спрямованої на забезпечення довгострокового зменшення глобального впливу Росії, особливо в енергетичному секторі. По-перше, санкції та цінова стеля, запроваджені щодо експорту російської нафти, не мали значного впливу на енергетичний сектор країни. Росії вдалося подолати більшість наслідків. Ба більше, з огляду на те, що Китай та Індія стали основними імпортерами російських енергоресурсів, доходи Росії різко зросли у 2023 році, досягнувши піку в 320 мільярдів доларів. Третина цих коштів витрачається на фінансування війни проти України.
Тому, якщо колективний Захід має намір скоротити російські можливості, він повинен докладати більше зусиль для націлювання на найважливіші стратегічні джерела доходів Росії. Світова економічна ситуація є відносно стабільною, а інфляція у світі нижча, ніж у 2022 і 2023 роках, що робить міжнародний ринок більш стійким до наслідків посилення тиску на Росію. Внутрішній видобуток нафти у США зріс з початку російської війни проти України, створивши альтернативу російським енергоресурсам, особливо для європейських держав.
Забезпечення тривалого й більш згубного впливу на російську економіку та обмеження її спроможності фінансувати війну проти України є вкрай важливими, особливо у 2025 році, коли Україна може готуватися до нового контрнаступу. Українські удари по нафтопереробних заводах мають вирішальне значення для здійснення тиску на Росію. Зростання цін на пальне та інфляції на внутрішньому російському ринку можуть суттєво дестабілізувати внутрішню ситуацію. Відтак ця динаміка змушує Кремль вживати різноманітних заходів, зокрема запроваджувати тимчасові обмеження на експорт окремих нафтопродуктів, виділяти додаткові фінансові ресурси та зазнавати втрат прибутку. Наприклад, Росія вже заборонила експорт бензину на шість місяців, починаючи з 1 березня.
Підсумовуючи, стратегічне націлювання України на російські нафтопереробні заводи має кілька цілей, впливаючи на внутрішню стабільність Росії та її військові можливості. Використовуючи залежність Росії від її внутрішніх нафтопереробних заводів і спираючись на історичні стратегії виведення з ладу енергетичної інфраструктури ворога, Україна не лише перешкоджає оперативній ефективності російських військових сил, а й спричиняє економічні наслідки всередині Росії.
Міжнародна реакція, зокрема розбіжність між обережністю США та підтримкою Європи, підкреслює геополітичну складність і відмінність стратегічних інтересів. Тоді як США залишаються настороженими щодо ескалації світових цін на нафту, європейські країни, керуючись географічною близькістю та безпосередніми безпековими занепокоєннями, більше підтримують дії України. Багато експертів стверджують, що США та Європа повинні скористатися цією можливістю, щоб ще більше послабити Росію, якій вдалося зберегти внутрішню стабільність і підтримувати торгівлю попри західні санкції. Висловлюється думка, що західні економіки, які можуть легше поглинути вплив зростання світових цін на нафту, мають сприятливі умови для запровадження таких заходів. Крім того, продовження кампанії України, спрямованої проти російських нафтопереробних заводів, розглядається як стратегічно важливе в довгостроковій перспективі як для України, так і для Заходу, який має поставити за мету поступове послаблення Росії та підрив її домінування в енергетичному секторі.
Зрештою, посилені атаки України безпілотниками на російські нафтопереробні заводи, хоча й не змінюють стратегічний баланс війни негайно, сприяють тривалому послабленню військової та економічної могутності Росії. Цей підхід не лише втілює право України захищати свій суверенітет, а й посилює тиск на внутрішню динаміку Росії, збільшуючи тягар війни.
[1] Станом на час публікації до переліку держав, які зробили офіційну заяву про надання дозволу на використання зброї власного виробництва на території Російської Федерації, входять Швеція, Фінляндія, Польща, Франція, Нідерланди, Канада, Данія, Німеччина, Норвегія, Сполучені Штати. Проти виступають Італія та Бельгія. Сполучені Штати змінили свою політику щодо ударів України по Росії, але це не стосується ракет ATACMS.
Відмова від відповідальності: погляди, думки та судження, висловлені в матеріалах, опублікованих на цьому сайті, належать виключно авторам і не обов’язково відображають позицію Transatlantic Dialogue Center, його комітетів або афілійованих організацій. Матеріали призначені для стимулювання діалогу та дискусії й не представляють офіційні політичні позиції Transatlantic Dialogue Center або будь-яких інших організацій, з якими можуть бути пов’язані автори.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
