4 хв читанняСкептицизм Росії щодо Сполучених Штатів завжди був очевидним, адже їх вважають конкурентом нібито «могутньої» Росії. Водночас загострена передвоєнна риторика про уявну небезпеку з боку НАТО, Америки й України, яка прагне співпрацювати з ними, спричинила ще глибший розкол у сприйнятті росіянами Заходу. Під час війни проти України з нібито «американськими базами», за версією російської пропаганди, Сполучені Штати дедалі чіткіше постають в уявленні окупантів як ворог. Крім того, примарну Америку завжди звинувачували в бідності росіян, тож і у війні з Україною вони вбачають американський слід.
Згідно з опитуванням Левада-центру після початку війни, абсолютна більшість росіян (72%) погано ставилася до Сполучених Штатів і лише 17% ставилися позитивно, тоді як у лютому позитивне ставлення мала третина, а негативне — трохи більше половини. Однак до негативного ставлення перейшли не лише ті, хто раніше ставився позитивно. Дехто раніше не міг визначитися зі своїм ставленням, а тепер із тих 13% невизначеним залишився лише 1%. Отже, більшість аполітичних людей, які раніше не хотіли висловлюватися, тепер також вважають Сполучені Штати ворогом.
Картина глобального лідерства нині значно викривлена у свідомості росіян. Наприклад, 29% із них вважають, що Росію дуже поважають у світі, а 37% думають, що її радше поважають. Водночас понад половина переконана, що Сполучені Штати не поважають у світі, і якимось чином ця думка в суспільстві парадоксально поєднується з переконанням, що Сполучені Штати впливають на більшість країн, компаній і навіть на їхні зарплати.
Те саме стосується політиків. Наприклад, Шольц і Макрон, завдяки їхній більшій лояльності до Путіна й торговельним зв’язкам, досі користуються повагою в Росії, тоді як Байдена й Зеленського вважають ворожими понад 80% росіян. В Україні таке ставлення сприймають як честь, тож повага до німецького та французького керівництва, яку висловлює вороже налаштована нація, свідчить про брак їхньої повної підтримки України. Не дивно, що Росія створює «війська Путіна» зі збіднілих бабусь, які ненавидять Байдена й звинувачують його в усіх негараздах своєї нещасливої старості.
Натомість політичних лідерів, які користуються беззаперечною повагою серед росіян, не так багато: окрім Путіна, це також самопроголошений президент політично окупованої Білорусі Лукашенко, а також Сі Цзіньпін, якого поважає абсолютна більшість.
На думку 62% росіян, їхня держава має будь-якими засобами обмежувати вплив США, і лише 30% вважають, що необхідно залишати відкриті шляхи для співпраці. Раніше 38% вважали, що краще залишатися відкритими до співпраці. Отже, динаміка тут не така стрімка, однак показник знижується. Ба більше, навіть серед наймолодшого покоління (18–24-річних, або так званого покоління Z, яке виросло на американських комедіях і дуже шкодує про закриття McDonald’s), думку про необхідність обмежити співпрацю зі Сполученими Штатами підтримують 56%, а за співпрацю виступає лише трохи більш як третина з них.
Динаміка уявлень про небезпеку збройних сил США є значно стрімкішою. Нині 58% росіян вважають ці сили дуже небезпечними для Росії, тоді як у попередні роки таких було 35%. Цей наратив широко поширюють у медіа та використовують як вигаданий привід для вторгнення в Україну. Такі страхи не мають раціонального підґрунтя; це лише зручний аргумент для виправдання вторгнення, який роками вкорінювали в громадській думці Росії й який було дуже легко нав’язати суспільству. Те саме стосується НАТО як альянсу: 56% переконані, що він дуже небезпечний для Росії, хоча раніше так гостро це сприймала чверть.
Водночас росіяни все ще не вважають себе ворогами світу, особливо в європейському контексті: і в меншому скепсисі щодо лідерів ЄС, і в сприйнятті місця Росії в Європі. Наприклад, 64% досі вважають, що Росія була й залишається частиною Європи, і це майже такий самий показник, як раніше (у 2016 році він становив 68%). Ба більше, кількість тих, хто в цьому впевнений, навіть дещо зросла. Отже, економічна інтеграція Росії в Європі ще не втратила останніх ниток, тоді як у російській громадській думці поєднуються парадоксальна ненависть до Заходу й водночас готовність вважати себе світовим лідером. Багато росіян живуть у Німеччині, отримують європейські зарплати й водночас їздять німецькими автомобілями на марші на підтримку СРСР і Росії. Вони також плюють на вулицях Берліна в українців, які нині намагаються боротися за європейські цінності. Тим часом розрив між Росією та Сполученими Штатами поглиблюється і давно насаджувані принципи ненависті та звинувачень посилюються під час «визвольної» війни, за версією російської пропаганди.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
