22 липня Transatlantic Dialogue Center (ТДЦ) у партнерстві з EuroHUB провів панельну дискусію «Зміна наративу: що ЄС отримає від вступу України». Захід об’єднав представників органів влади, аналітиків у сфері політики та експертів громадянського суспільства, щоб переосмислити дискусію щодо розширення навколо стратегічних можливостей і довгострокових переваг, які членство України пропонує Європейському Союзу.
Під час заходу ТДЦ представив своє новітнє дослідження «Наступний розділ ЄС: економічні, політичні та безпекові переваги від вступу України», у якому розглядається, як вступ України може зміцнити ЄС у сферах оборони, технологій, сільського господарства та енергетики.
У панелі взяли участь Ростислав Огризко, заступник Державного секретаря Кабінету Міністрів України; Ярослав Тимофеюк, керівник політичного відділу Представництва ЄС в Україні; Леонід Літра, старший науковий співробітник Центру «Нова Європа» та старший науковий співробітник ECFR; а також Дмитро Шульга, директор програми «Європа і світ» Міжнародного фонду «Відродження». Модерувала дискусію Маріанна Фахурдінова, координаторка Програми партнерства ЄС–Україна в ТДЦ та стипендіатка CEPA.
Дискусія була зосереджена на зміні наративу щодо розширення — від уявних витрат до конкретних, секторальних переваг. Повторюваною темою стало те, що дискусія про вступ більше не розглядається виключно крізь призму геостратегічної необхідності. Європейська автономія, інтеграція оборонної промисловості, ІТ-експертиза та реформа САП тепер є частиною розмови, а членство України позиціонується як каталізатор давно назрілих реформ ЄС.
Спікери стверджували, що вартість нерозширення залишається реальною сліпою плямою у поточних дебатах. Історичні паралелі — від побоювань під час розширення 2004 року, що ЄС стане «надто великим, аби діяти», до рішення НАТО в Бухаресті 2008 року — показують: вартість бездіяльності неодноразово виявлялася вищою за вартість інтеграції.
У дискусії також розглянули межі транзакційної логіки. Формулювання вступу як «ви приймаєте нас, ми вас захищаємо» було визначено як таке, що підриває довіру, необхідну для спільного членства. Учасники панелі наголосили: довіру потрібно вибудувати до вступу, а не після нього.
Щодо комунікації учасники зазначили, що існує невикористаний потенціал у тому, як Україна повідомляє державам-членам ЄС про свій прогрес у реформах та інтеграції. Як модель, яку Україні слід відтворити, було наведено досвід Хорватії перед вступом: надсилання експертних делегацій для безпосередньої презентації досягнень у столицях ЄС.
Ще одним визначеним викликом є різноманіття внутрішньополітичних контекстів у ЄС: позиції держав-членів формують 27 різних середовищ, а універсальний підхід до адвокації не буде ефективним. Рекомендація, що прозвучала в дискусії, була чіткою: запросити партнерів з ЄС до чесного діалогу, прямо реагувати на їхні занепокоєння та поєднувати кожне з них із конкретною секторальною перевагою.
Головний висновок: Дискусія підкреслила, що розширення не є актом благодійності щодо України. Воно є інвестицією ЄС у власну економічну конкурентоспроможність, стійкість безпеки та інституційне оновлення. Що довше це рішення відкладається, то вищою стає ціна бездіяльності.
ТДЦ висловлює вдячність спікерам за змістовну та орієнтовану на майбутнє дискусію. Запис повного заходу доступний тут.
Звіт підготовлено Transatlantic Dialogue Center за підтримки Фонду Аскольда і Діра в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансування Норвегії та Швеції. Відповідальність за зміст цієї публікації несе виключно Transatlantic Dialogue Center, і він жодним чином не може вважатися таким, що відображає погляди Уряду Норвегії, Уряду Швеції та ІСАР Єднання.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську