11 хв читання
Країни Латинської Америки та Карибського басейну завжди були ласими шматками, за які великі світові держави боролися протягом усієї історії. Досить згадати Політику великого кийка — розширене Теодором Рузвельтом тлумачення доктрини Монро.
Зовнішньополітичний вектор головних регіональних гравців — Сполучених Штатів і Китайської Народної Республіки — у Латинській Америці набрав обертів із початку нового тисячоліття. Інші держави намагаються не відставати від цих двох потуг. Серед них і Російська Федерація, хоча збройна агресія країни нівелює всі її зусилля, оскільки спричиняє значні економічні потрясіння.
У цій статті буде висвітлено місце країн Латинської Америки та Карибського басейну в сучасній системі міжнародних відносин, яка характеризується гострою боротьбою за домінування, проявом якої є російсько-українська війна, що має наслідки в цьому регіоні.
Відтоді, як Китай запровадив ділову політику «Вихід у світ» (zou chuqu), він продемонстрував себе як альтернативний партнер, співпраця з яким може надати країнам регіону переваги в різних сферах замість уже усталених партнерств із великими гравцями міжнародних відносин.
Дипломатичні ініціативи Пекіна в ЛАК допомогли просунути економічні пріоритети Китаю, інституціоналізувати його взаємодію з регіоном і заручитися підтримкою на міжнародних форумах. Аналітики Марк П. Салліван, Томас Лум, Рікардо Барріос і Карла І. Ріос оцінюють, що діяльність КНР у ЛАК, вочевидь, не спрямована на прямий чи військовий виклик Сполученим Штатам, але відображає глобальну стратегію протидії впливу США. Дипломатичні зусилля Китаю в регіоні включають статус спостерігача в Організації американських держав, членство в Міжамериканському банку розвитку та Карибському банку розвитку, а також участь у форумі Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС).
З 2014 року Китай прагне взаємодіяти з регіоном через Співтовариство держав Латинської Америки та Карибського басейну (СЕЛАК) — загальнорегіональну організацію, до якої не входять Сполучені Штати й Канада. Під час третьої зустрічі міністрів Форуму Китай — СЕЛАК у грудні 2021 року сторони ухвалили Спільний план дій Китай — СЕЛАК (2022–2024) для спрямування співпраці у сферах політики й безпеки, економіки та інфраструктури. У своєму останньому зверненні до об’єднання в січні 2023 року лідер Китаю Сі Цзіньпін висловив підтримку регіональній інтеграції ЛАК і назвав СЕЛАК «ключовим партнером Китаю у зміцненні солідарності країн, що розвиваються, та просуванні співпраці Південь — Південь».
Однією з цілей Пекіна в регіоні, вочевидь, є ізоляція Тайваню шляхом заохочення країн ЛАК до припинення офіційних дипломатичних відносин із самоврядною демократією, суверенітет над якою заявляє КНР і яка офіційно називає себе «Китайською Республікою». Наразі сім урядів у ЛАК (із 13 урядів у всьому світі) підтримують офіційні дипломатичні відносини з Тайванем. Решта 26 підтримують офіційні дипломатичні відносини з КНР. З 2017 року п’ять урядів ЛАК встановили офіційні дипломатичні відносини з КНР, припинивши офіційне визнання Тайваню; останньою країною, яка зробила це, став Гондурас у березні 2023 року.
Економічні пріоритети Китаю в ЛАК включають забезпечення доступу до сировини й сільськогосподарської продукції (наприклад, нафти, соєвих бобів і корисних копалин, зокрема літію); розвиток ринків для китайських товарів і послуг, зокрема у секторі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ); а також партнерство з компаніями ЛАК для доступу до технологій та їхнього спільного розвитку. Китай також шукав можливості в ЛАК для інфраструктурних компаній КНР як спосіб для цих компаній одночасно інтернаціоналізуватися та позбуватися надлишкових потужностей.
За даними, опублікованими Головним митним управлінням КНР, загальна вартість торгівлі між Китаєм і ЛАК у 2022 році становила $482.6 млрд. Того року імпорт Китаю з ЛАК сягнув $231.1 млрд, переважно складаючись із руд (32%), олійних культур (18%) і мінерального палива та олив (12%). Тим часом експорт Китаю до регіону становив $251.5 млрд, а основними експортними товарами були електричні машини та обладнання (23%), машини й механічні пристрої (14%), а також автотранспортні засоби та запчастини (8%). Китай є найбільшим торговельним партнером Бразилії, Чилі, Перу й Уругваю та другим за величиною торговельним партнером для багатьох інших країн. Станом на травень 2023 року Китай має угоди про вільну торгівлю з Чилі, Коста-Рикою, Перу й Еквадором. Прогнозоване уповільнення економічного зростання Китаю в найближчій перспективі може призвести до слабшого попиту КНР на експорт із ЛАК і скорочення потоків капіталу КНР до регіону.
Згідно з China Global Investment Tracker Американського інституту підприємництва, китайські суб’єкти інвестували $148.9 млрд у країни ЛАК між 2005 і 2022 роками, при цьому на Бразилію припало $66 млрд (44%), а на Перу — $25.5 млрд (17%). На енергетичні проєкти припадало 62% інвестицій, а на метали/видобувну промисловість — 21%. База даних також показує, що вартість будівельних проєктів КНР у ЛАК за той самий період становила $68.6 млрд, переважно в енергетичному (50%) і транспортному (30%) секторах.
Державні політичні банки Китаю (тобто Банк розвитку Китаю та Експортно-імпортний банк Китаю) протягом останніх 20 років узяли на себе численні кредитні зобов’язання перед регіоном. За даними Міжамериканського діалогу, з 2005 до 2022 року країни ЛАК сукупно позичили $136.5 млрд, більшість яких було спрямовано в енергетичний (66%) та інфраструктурний (19%) сектори. Серед найбільших позичальників, чиї борги вимірюються мільярдами доларів, — Венесуела ($60), Бразилія ($31), Еквадор ($18.2), Аргентина ($17), Болівія ($3.2), Ямайка ($2.1) та Мексика ($1), тоді як на решту країн сукупно припадає понад $4 млрд.
Ці позики зазвичай не мають політичних умов і екологічних запобіжників, пов’язаних із великими міжнародними фінансовими установами, часто містять поєднання пільгових і комерційних умов, а також включають суворі положення про конфіденційність. Утім, кредитування в останні роки скоротилося через такі чинники, як нижчий попит ЛАК на фінансування КНР, зміни в управлінні КНР своїми валютними резервами, які КНР використовує для надання позик, і більша схильність кредиторів КНР уникати ризиків.
Наразі 22 країни ЛАК підписали меморандуми, пов’язані з Ініціативою «Один пояс, один шлях» (BRI) – багатогранною ініціативою зовнішньоекономічної політики, що має на меті розширити глобальне економічне охоплення та вплив Китаю шляхом розвитку орієнтованих на Китай і контрольованих ним глобальних інфраструктурних, транспортних, торговельних і виробничих мереж. Як приклад китайської діяльності можна згадати будівництво нового глибоководного порту в місті Чанкай, розташованому на північ від столиці Перу, Ліми, який відіграватиме стратегічну роль у торгівлі між Азією та ЛАК.
Адміністрація президента Дональда Трампа зайняла жорсткіший підхід до побудови відносин із країнами ЛАК, ніж її попередники, запровадивши санкції проти кількох країн і скоротивши фінансування регіональних організацій. Такі кроки можуть наблизити певні уряди до Пекіна. Трамп також відійшов від торговельних відносин із регіоном, вийшовши з Транстихоокеанського партнерства та переглянувши Північноамериканську угоду про вільну торгівлю.
Президент Байден, який очолював політику щодо Латинської Америки під час свого перебування на посаді віцепрезидента за Барака Обами, давно стверджує, що Сполучені Штати повинні відновити свою лідерську роль у регіоні, щоб протидіяти зростанню Китаю.
Стратегія національної безпеки адміністрації Байдена описує Китай як стратегічного конкурента, але стверджує, що адміністрація утримається від погляду на світ «винятково крізь призму стратегічної конкуренції». У ній зазначається, що оскільки Західна півкуля впливає на Сполучені Штати більше, ніж будь-який інший регіон, адміністрація надалі поглиблюватиме партнерства в ЛАК для просування економічної стійкості, демократичної стабільності та безпеки громадян. Вона також обіцяє допомогти захистити ЛАК від «зовнішнього втручання чи примусу, зокрема з боку КНР».
Південне командування США (SOUTHCOM) останніми роками висловлювало занепокоєння діяльністю Китаю в ЛАК. «Ми втрачаємо нашу позиційну перевагу в цій півкулі, і необхідні негайні дії, щоб змінити цю тенденцію», — заявив у 2021 році адмірал Крейг С. Фаллер, колишній очільник Південного командування США.
У заяві про позицію за 2023 рік стверджувалося, що КНР має «спроможність і намір нехтувати міжнародними нормами, просувати власну форму авторитаризму та накопичувати владу й вплив за рахунок наявних і нових демократій у нашій півкулі». За даними SOUTHCOM, КНР інвестує в критично важливу інфраструктуру, зокрема глибоководні порти, кібер- та космічні об’єкти, які «можуть мати потенційне подвійне використання для зловмисної комерційної та військової діяльності».
На противагу такій діяльності Китаю разом із Групою семи (G7) було започатковано ініціативу Build Back Better World (B3W). Ініціатива мала на меті протидіяти китайській BRI шляхом розвитку інфраструктури в країнах із низьким і середнім рівнем доходу, зокрема в Латинській Америці. Однак адміністрація Байдена виділила на B3W лише 6 мільйонів доларів у перший рік її існування, а згодом її перейменували на Партнерство за глобальну інфраструктуру та інвестиції. На Саміті Америк 2022 року Байден пообіцяв низку нових економічних ініціатив, проте виділених коштів було недостатньо для конкуренції з Китаєм.
Автори статті, зокрема Марк П. Салліван, Томас Лам, Рікардо Барріос і Карла І. Ріос, зазначають, що попередження США щодо Китаю були сприйняті з певним скептицизмом у ЛАК та серед регіональних експертів. Вони наводять дві поширені точки зору. Згідно з першою, головні інтереси та вплив Китаю в регіоні залишаються переважно економічними й дипломатичними. Імовірність того, що КНР створить у ЛАК військову сферу впливу, залишається низькою. Згідно з іншою, привабливість Китаю обмежена через глибокі політичні, соціальні та культурні відмінності й мовні бар’єри.
Водночас їхнє дослідження виявляє занепокоєння щодо потенційного шкідливого впливу економічної взаємодії Китаю на розвиток ЛАК. У ньому стверджується, що китайські компанії не дотримуються міжнародних екологічних, трудових норм і стандартів безпеки. Також згадується, що Китай експортував технології спостереження, які потенційно можуть використовуватися для порушення недоторканності приватного життя чи інших прав.
У їхній статті також припускається, що підтримка КНР є рятівною ниткою для лідерів із поганою репутацією в галузі врядування та посилює корупцію. У деяких країнах ЛАК групи громадянського суспільства, журналісти й активісти звертали увагу на корупцію, низькі трудові стандарти та шкоду довкіллю, пов’язані з проєктами, підтримуваними КНР, що викликало місцевий спротив. Вони також звертали увагу на нібито здійснювані операції політичного впливу.
Для порівняння впливу глобальних акторів у регіоні варто розглянути опитування лідерів думок: оцінки ролі Китаю в Латинській Америці та Карибському басейні.
За словами опитаних лідерів думок, у середньому найвищим пріоритетом для країн Латинської Америки та Карибського басейну у відносинах із Китаєм має бути торгівля, за якою йдуть прямі іноземні інвестиції та фінансові зв’язки. Останнім за пріоритетністю є співробітництво у сфері міжнародної безпеки, а також існує мінімальна підтримка взаємодії щодо багатостороннього співробітництва та прав людини. Примітно, що цей порядок пріоритетів збігається з тим, який висловлено щодо відносин зі Сполученими Штатами. Це свідчить про те, що лідери думок вважають: пріоритети регіону в його двосторонніх відносинах із великими державами не змінюються кардинально незалежно від того, чи йдеться про відносини з Вашингтоном, чи з Пекіном. Єдина статистично значуща відмінність стосується міжнародної безпеки: у випадку Сполучених Штатів міжнародна безпека в середньому має вищий пріоритет, ніж у відносинах із Китаєм (хоча вона все одно є останнім пріоритетом).
Щодо сприйнятого впливу Китаю в Латинській Америці та Карибському басейні, майже 80% респондентів опитування вважають цей вплив високим, тоді як менш ніж 5% вважають його низьким. Лише Сполучені Штати сприймаються як країна з вищим впливом, ніж азійський гігант. Вважається, що Вашингтон має найбільший вплив у регіоні, за ним ідуть Пекін, Мадрид і Москва. Однак лідери думок по-різному оцінюють, чи є вплив Пекіна в цьому регіоні позитивним. Порівняно з іншими державами лідери думок у середньому вважають вплив Китаю другим за негативністю, поступаючись лише російському впливу в регіоні. Вплив Німеччини, Японії та Іспанії в середньому вважається найбільш позитивним у регіоні.
Вплив Китаю, вочевидь, не є результатом медійної дипломатії країни. Справді, респонденти вважають медійний вплив азійського гіганта в регіоні, виміряний впливом China Global Television Network (CGTN), дуже низьким. Менш ніж 4% вважають цей вплив високим або дуже високим, тоді як 41% вважають його низьким, а 31% — дуже низьким. Таким чином, майже три чверті респондентів опитування вважають вплив китайських медіа в регіоні низьким або дуже низьким.
Наведені вище дані контрастують зі сприйняттям впливу медійної дипломатії США в регіоні, де понад 65% лідерів думок погоджуються, що вплив CNN є високим або дуже високим. Порівняно з чотирма іншими позарегіональними державами та Венесуелою з Telesur, лідери думок вважають, що китайська медійна дипломатія створює найменший вплив у регіоні. Отже, CGTN сприймається як медіа з меншим впливом, ніж CNN, BBC, Telesur, RT і FR24.
Однак важливо згадати Росію, союзницю Китаю. Згідно зі звітом Інституту миру Сполучених Штатів за жовтень 2023 року, Actualidad RT (Russia Today іспанською) та Sputnik Mundo є ключовими поширювачами російських державних медіа в регіоні. Ернандес-Рой, який є заступником директора та старшим науковим співробітником Програми Америк CSIS, заявив, що ці дві медіаорганізації мають близько 32 мільйонів постійних слухачів у Латинській Америці, населення якої становить 667 мільйонів осіб.
Утім, м’яка сила КНР підкріплюється значними інвестиціями в народну дипломатію, зокрема не лише 39 Інститутами Конфуція в регіоні, а й стипендіями, фінансованими Hanban, та щедро оплаченими поїздками для провідних науковців, політиків, журналістів та інших ключових осіб ЛАК, на яких КНР прагне впливати в регіоні.
Однак важливо згадати Росію, союзницю Китаю. Згідно зі звітом Інституту миру Сполучених Штатів за жовтень 2023 року, Actualidad RT (Russia Today іспанською) та Sputnik Mundo є ключовими поширювачами російських державних медіа в регіоні. Ернандес-Рой, який є заступником директора та старшим науковим співробітником Програми Америк CSIS, заявив, що ці дві медіаорганізації мають близько 32 мільйонів постійних слухачів у Латинській Америці, населення якої становить 667 мільйонів осіб.
Країни Латинської Америки відділені від України, європейської країни, яка зазнала безпрецедентної у XXI столітті військової агресії Росії, тисячами кілометрів. Таке географічне розташування сприяє їхньому віддаленню від театру воєнних дій, що розвинувся у Східній Європі. Однак ця війна має непрямий вплив на латиноамериканську економіку, хоча Україна й Росія не є головними торговельними партнерами більшості країн регіону.
Війна в Україні значно посилює перебої у секторах первинного виробництва (нафта, газ, алюміній і зернові) та промислових секторах, які виробляють ресурси, що широко використовуються в сільському господарстві, як-от добрива.
Основними торговельними наслідками конфлікту для регіону є зростання цін на енергоносії (нафту й газ), продукцію гірничодобувної промисловості (вугілля, мідь і нікель), продовольство (пшеницю, кукурудзу й олії) та добрива через вагоме місце Російської Федерації й України у виробництві та світовій торгівлі цими товарами.
Отже, нинішня війна посилила тенденцію до більшої регіоналізації торгівлі й виробництва, що вже кілька років спостерігається на глобальному рівні. Регіон не може уникнути цієї тенденції, за якої країни прагнуть більшої стратегічної автономії у постачанні критично важливих товарів і ресурсів. Отже, ситуація є новою можливістю пожвавити проєкт регіональної інтеграції, зосередивши увагу на формуванні внутрішньорегіональних виробничих ланцюгів, які зменшують надмірну залежність від постачальників з-поза меж регіону.
У Латинській Америці та Карибському басейні конкуренція між Сполученими Штатами й Китаєм не є такою інтенсивною, як нинішня ситуація в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Сьогодні китайська дипломатія зосереджена на просуванні інтересів Пекіна, зокрема політики «одного Китаю», використовуючи регіональні організації для налагодження діалогу та формування образу надійного партнера. Вливання коштів в економіки країн є основою співпраці, що забезпечило входження комуністичного Китаю до трійки найбільших торговельних партнерів регіону. Водночас такі заходи сприяють зростанню залежності та відсутності значного наукового, технологічного й інноваційного розвитку, що, своєю чергою, призводить до репримаризації та деіндустріалізації економік Латинської Америки й Карибського басейну.
Крім того, ситуація ускладнюється збройною агресією Росії, яка посилила політичні та соціально-економічні ризики. Було порушено питання посилення регіонального співробітництва для мінімізації можливих наслідків появи «чорних лебедів» у глобальному масштабі в майбутньому.
США не відступлять у цьому регіоні, який традиційно вважають їхньою зоною впливу та де є ключове вузьке місце з погляду інфраструктури. Урядовці США усвідомлюють зростання китайської загрози. Вони започатковують ініціативи, щоб зберегти свої позиції та усталене уявлення серед жителів ЛАК про успішну демократичну країну з розвиненою економікою.
Отже, на політичний дискурс у цьому регіоні впливають великі гравці, такі як Сполучені Штати чи Китай, які змагаються за посилення або збереження свого впливу, тож українська влада має враховувати ці обставини під час розроблення та впровадження заходів у цьому регіоні.
Застереження: погляди, думки та переконання, висловлені в матеріалах, опублікованих на цьому сайті, належать виключно авторам і не обов’язково відображають позицію Transatlantic Dialogue Center, його комітетів або афілійованих організацій. Матеріали покликані стимулювати діалог і дискусію та не становлять офіційних політичних позицій Transatlantic Dialogue Center або будь-яких інших організацій, з якими можуть бути пов’язані автори
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
