7 хв читання
Поширена думка, що триваюча війна в Україні є дорогим і безперспективним чинником для економіки США. Підтримка України потребує значних фінансових витрат, особливо у військовій сфері, з огляду на необхідність регулярних пакетів обладнання та важкої техніки. Багато хто вважає, що це не лише негативно впливає на сам арсенал США, знижуючи обороноздатність країни, а й ставить під сумнів її спроможність виконувати зобов’язання щодо захисту.
Ця теза видається доволі переконливою, адже немає сумнівів, що війна приносить лише втрати. Водночас перемога у війні та регулярна підтримка створюють потенційні вигоди з довгостроковими геополітичними наслідками.
З огляду на наведені міркування, у цій статті буде проаналізовано поточну ситуацію у США, вартість допомоги Україні та потенційні вигоди, щоб з’ясувати, чи є ці витрати фінансовим тягарем, чи інвестиційною можливістю.
Економіка США нині зазнає інфляційного тиску, і Федеральна резервна система підвищує відсоткові ставки, щоб із ним боротися. Хоча на горизонті може постати спад, загальна економічна ситуація залишається відносно сильною. Водночас на громадську думку щодо іноземної допомоги можуть впливати внутрішні проблеми. Крім того, республіканці провадять доволі активну опозиційну політику, яка часто ускладнює та затягує процес надання допомоги, про що йтиметься нижче.
Станом на жовтень 2023 року США надали Україні близько $44 млрд військової допомоги від початку вторгнення.
Це значна сума, яка на перший погляд може вкрай негативно вплинути на обороноздатність США та їхнє фінансове становище. Однак, за даними бази Ukraine Support Tracker щодо військової, фінансової та гуманітарної допомоги Україні, цей показник не перевищує 0.199% ВВП США і становить лише значно меншу частину річного бюджету, який Конгрес виділяє Міністерству оборони. Наприклад, у 2023 році ця сума становила $816.7 млрд.
Коли США витрачають кошти на закупівлю військового обладнання в межах міжнародного пакета допомоги, обладнання може вирушати за кордон, але гроші та робочі місця залишаються в Америці. Для пересічних американських працівників це може означати постійну зайнятість і стабільний дохід, а для промислових підприємств і компаній, що виробляють військове обладнання, — нові гранти, федеральне фінансування та розширення бізнесу.
За даними The Washington Post, майже 90% коштів, які Конгрес виділяє на військову допомогу Україні, безпосередньо залишаються у США та спрямовуються на фінансування власного виробництва. Як також зазначено у статті, більшість переданої Україні техніки — це відремонтовані або модернізовані старі моделі, а нове виробництво замінює обладнання, відправлене на фронт, оновлюючи запаси та зміцнюючи військовий потенціал США.
Вигоди від такої політики очевидні. Провідні компанії з виробництва озброєнь і важкої техніки досягли надзвичайних темпів зростання у 2022 році. За винятком падіння ринкової вартості Boeing через прогнозовані «проблеми з ланцюгами постачання», інші чотири компанії з «великої п’ятірки» збільшили свою річну ринкову вартість більш ніж на $10 млрд.
Крім того, за винятком Boeing, чотири згадані гіганти продемонстрували хороші результати на фондовому ринку у 2022 році.
Варто також наголосити, що закон, підготовлений Конгресом у співпраці з адміністрацією Джо Байдена щодо формування бюджету Міністерства оборони на 2023 рік, повністю компенсує інфляцію додатковими виплатами. Закон передбачає підвищення зарплат військовому та цивільному персоналу відомства на 4.6%, а також виділяє додаткові $45 млрд — більше, ніж пропонували спочатку, — для протидії наслідкам інфляції та пришвидшення реалізації Національної оборонної стратегії. Крім того, для військовослужбовців за професійно-кваліфікаційними напрямами запроваджено нові спеціальні стимули.
Щодо персоналу, закон передбачає додаткове фінансування для пом’якшення впливу інфляції на виплати. Він також містить положення, яке дає більшій кількості військовослужбовців право на допомогу для базових потреб: поріг відповідності вимогам і розмір допомоги підвищено зі 130% федеральної межі бідності до 150%. Закон уповноважує міністра оборони за потреби підвищити цю допомогу до 200% межі бідності.
У 2023 році компанії оборонної промисловості також показали хороші результати. Наприклад, Lockheed Martin, виробник HIMARS, що відіграє центральну роль у контрнаступі в Україні, планує збільшити штат на заводі в Камдені, штат Арканзас, на 20% і нещодавно оголосила про зростання прибутків до кінця року. Так само General Dynamics зобов’язалася збудувати нові виробничі потужності в Мескіті, штат Техас. Очікується, що там буде працевлаштовано щонайменше 125 осіб, створено ділові можливості для місцевих постачальників, роздрібних продавців і ресторанів, а район потенційно перетвориться на промисловий центр високооплачуваних робочих місць. Такі зміни відбуваються лише тоді, коли Пентагон надсилає оборонній промисловості сильні та стабільні ринкові сигнали, що надають їй упевненості для розширення й найму.
Продажі Northrop Grumman у сегменті Defense Systems у третьому кварталі зросли на 6% завдяки високому попиту на боєприпаси та ракетні двигуни, що використовуються в реактивних системах залпового вогню (MLRS), які відіграють вирішальну роль у підтримці оборонних зусиль України проти російських сил.
Щодо доходів окремих штатів, у 2022–2023 роках можна побачити значні зміни. Згідно з картою, отриманою Politico, Пенсильванія залучила $2.364 млрд інвестицій у виробництво боєприпасів і тактичних автомобілів для України — найбільше серед усіх штатів. Аризона посідає друге місце з $2.259 млрд. Техас і Арканзас отримали $1.449 млрд і $1.478 млрд відповідно, а Флорида — $1.011 млрд. Згідно з діаграмою, штати загалом отримали понад $27 млрд інвестицій у виробництво озброєнь для України.
14 грудня 2023 року Конгрес провів засідання щодо планування нового оборонного бюджету на 2024 рік. Було ухвалено законопроєкт про оборонну політику США (NDAA) на рекордні $886 млрд, який також передбачає підвищення зарплат військовому та цивільному персоналу на 5.2%.
Фракція Республіканської партії, що здебільшого підтримує колишнього президента Дональда Трампа, висловила занепокоєння щодо вартості та сталості допомоги Україні. Найяскравіше це занепокоєння виявилося в блокуванні пакета допомоги на $50 млрд у вересні 2023 року, який згодом було схвалено зі змінами.
Американські медіа неодноразово повідомляли, що через внутрішні політичні розбіжності між основними політичними силами Конгрес був змушений відкласти рішення щодо нового пакета допомоги, запропонованого президентом Джо Байденом.
З огляду на всі згадані вигоди для військового виробництва США, у сенаторів-республіканців і представників штатів не мало б виникати сумнівів щодо економічних вигод від пожвавлення виробництва. Однак станом на лютий 2024 року новий пакет допомоги не було ухвалено.
Коли сенатор від Огайо Джей Ді Венс у жовтні приєднався до пікету Об’єднаної профспілки працівників автомобілебудування (UAW) на складальному заводі Jeep у Толедо, він заявив, що хоче «продемонструвати певну підтримку працівникам UAW» у своєму штаті. Проте він не виявив такої самої солідарності з працівниками UAW у Лімі, штат Огайо, які завдяки схваленій Конгресом військовій допомозі виробляють для України танки Abrams і бойові машини Stryker. Венс виступає проти допомоги Україні, як і конгресмен Джим Джордан, до округу якого входить Ліма.
Виборці Огайо могли б очікувати, що їхні обрані лідери тиснутимуть на адміністрацію Байдена, аби та надала Україні більше вироблених у Лімі танків і машин, або вимагатимуть включити більше такої техніки до пакета допомоги Україні, який Конгрес незабаром розглядатиме. Натомість Венс і Джордан борються за те, щоб Україна більше не отримувала танків і бойових машин з єдиного танкового заводу в Америці.
Вони не самотні. Загалом 31 сенатор і член Палати представників, чиї штати або округи отримують вигоди від фінансування для України, проголосували проти цієї допомоги або обмежили її. Серед них — одні з найпомітніших антиукраїнських голосів у Конгресі: сенатори-республіканці Джош Гоулі (Міссурі), Томмі Табервілл (Алабама) та Майк Браун (Індіана), а також представники-республіканці Метт Ґетц (Флорида), Білл Поузі (Флорида), Анна Поліна Луна (Флорида) і Ленс Ґуден (Техас).
Якщо для США це питання є справою відкладення або свідомої відмови від державного фінансування національного виробництва, що вже було продемонстровано раніше, то з погляду України ситуація стає ще більш невтішною. Відсутність постачання озброєнь понад місяць негативно впливає на фізичну спроможність Збройних сил України проводити контрнаступи та захищатися від агресора.
Підсумовуючи, військова допомога США Україні є інвестиційною можливістю, а не фінансовим тягарем для Америки. Хоча фінансові витрати на допомогу Україні беззаперечні, потенційні вигоди виходять далеко за межі безпосередніх геополітичних міркувань чи боротьби за гегемонію в регіоні. Абсолютні суми в доларах можуть здаватися значними, але є помірними в контексті оборонного бюджету та економіки США. Допомога Україні сприяє зростанню, створенню робочих місць і доходам американських оборонних підрядників та працівників промисловості. Для бізнесу й пересічних американських працівників це означає стабільний дохід, постійну зайнятість і комерційний розвиток.
Водночас партійна опозиція залишається перешкодою, оскільки деякі законодавці-республіканці ставлять політику вище за економічні вигоди, які військова підтримка України приносить їхнім виборцям. Продовження допомоги Україні є стратегічно, морально та економічно правильною політикою для США.
Disclaimer: The views, thoughts, and opinions expressed in the papers published on this site belong solely to the authors, and not necessarily to the Transatlantic Dialogue Center, its committees, or its affiliated organizations. The papers are intended to stimulate dialogue and discussion and do not represent official policy positions of the Transatlantic Dialogue Center or any other organizations the authors may be associated with
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
