9 хв читанняПісля 24 лютого ЄС, США та інші країни засудили російську агресію проти України й почали активно запроваджувати різноманітні санкції проти Росії. Росію частково відключили від системи Swift, постачання високотехнологічної продукції припинилися, а міжнародний бізнес почав залишати російський ринок. Порівняння реакції Заходу у 2022 році з реакцією у 2014 році показує, що, окрім рішучого засудження, Захід почав діяти оперативно та вживати заходів, які завдавали шкоди йому самому. Окрім економічних санкцій, західні країни намагалися розширити гуманітарну та фінансову допомогу Україні, однак рішення й процедури щодо озброєнь були складними та масштабними.
Російська агресія проти України триває з 2014 року. Упродовж 2014–2021 років лише кілька членів НАТО, зокрема Сполучені Штати, Велика Британія, Канада, Польща, Чеська Республіка та країни Балтії, надавали Україні військову допомогу. Серед наданого були протитанкова зброя, гранатомети, броньовані машини, системи зв’язку, прилади нічного бачення, артилерійські радари розвідки, безпілотні літальні апарати, штурмові та снайперські гвинтівки, боєприпаси, шоломи, бронежилети й тактичне спорядження (найбільше допомоги Україна отримала від США — приблизно на $3 млрд). У 2020 році допомогу розширили, включивши морські спроможності: Велика Британія надала ракетні катери, протикорабельні ракети та тральщики, а США — патрульні катери.
Через концентрацію російських військ на кордоні України наприкінці 2021-го та на початку 2022 року західну військову допомогу було збільшено й розширено, включивши зенітне озброєння та артилерію, а також протитанкові боєприпаси. Вона мала стримати російське вторгнення, сигналізуючи про готовність підвищувати ставки шляхом постачання Україні під час конфлікту. У цей період 33 країни також передали Україні велику кількість медичних аптечок першої допомоги та комплектів індивідуального захисту, щоб зменшити втрати захисників.
Більшість членів ЄС (зокрема Німеччина) виступали проти надання Україні військової техніки, побоюючись ескалації конфлікту та погіршення відносин із Росією. Однак масштаби російського вторгнення та його потенційні безпекові наслідки в Європі вплинули на позиції багатьох країн ЄС (зокрема Бельгії, Данії, Іспанії, Нідерландів, Німеччини, Франції, Фінляндії, Швеції, та Словаччини). Вони вирішили постачати Україні протитанкову та зенітну зброю, а також гранатомети, кулемети, запаси пального, боєприпаси та інше військове обладнання.
Однак кількість озброєнь, наданих партнерами України на початку війни, була незначною і призначалася радше для диверсійних дій проти ворога, який уже окупував частину українських земель, ніж для масового протистояння військ. Це пояснювалося тим, що деякі експерти в західних країнах, зокрема у США, прогнозували, що Україна зможе протриматися максимум три дні. Зокрема, про це повідомляли Fox News і Washington Post із посиланням на анонімні та відкриті джерела серед американських посадовців і військових. Цей наратив вплинув на небажання багатьох країн, які підтримували Україну, надсилати серйозне озброєння у великих кількостях. На момент російського вторгнення США разом із Великою Британією поставили кілька тисяч протитанкових систем Javelin і NLAW. У березні 2022 року здійснювалися постачання боєприпасів, переносних і мобільних зенітних комплексів та ракет класу «повітря—повітря» радянського типу, сумісних з озброєнням України. Водночас із Чехії, Польщі та Словаччини розпочалися постачання танків, бойових машин і артилерії радянського типу.
Військова допомога Україні переважно надавалася на двосторонній основі, без попередньої координації чи планування. Ще до війни Німеччина перешкоджала передачі Естонією гаубиць D-30 та використанню Агентства НАТО з підтримки та закупівель (NSPA). США та НАТО також відхилили пропозицію посилити спроможності Болгарії, Польщі й Словаччини шляхом передачі Україні літаків МіГ-29. Утім, від початку повномасштабного вторгнення Росії ЄС почав надавати військову допомогу, зокрема летальну зброю, через свій новий Європейський фонд миру. Це перший випадок, коли ЄС використав кошти ЄС для прямого фінансування військової допомоги третій країні.
Від початку вторгнення наприкінці лютого Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував на потребі країни у важкому озброєнні, такому як танки, артилерія та ракетні установки. Станом на кінець березня важке озброєння Україні надіслали лише США, Естонія та Польща, тоді як країни Західної та Північної Європи вагалися більше, надсилаючи натомість піхотне озброєння або переносну протитанкову зброю (наприклад, пускові установки Javelin, NLAW або MILAN).
Коли Україна відновила контроль над територіями, раніше захопленими Росією, а також коли відбулися масові російські звірства та масштабні обстріли, позиції західних країн почали змінюватися. Зокрема, наприкінці березня, після відступу росіян із Бучі та прибуття українських військ 1 квітня, світ побачив відео міст, які нетривалий час були окуповані російськими силами: було виявлено воєнні злочини та масові руйнування. Це вплинуло на позиції інших країн. У квітні Канада, Чехія, Австралія, Франція, Бельгія, Німеччина, Нідерланди, Данія, Литва, Іспанія, Португалія, Словаччина та Латвія заявили про намір надіслати Україні важке озброєння.
Затяжна оборонна війна та зростання потреб України спонукали США створити у квітні 2022 року Контактну групу з питань оборони України (UDCG). До неї входять близько сотні офіцерів зв’язку із зацікавлених країн та України, які перебувають на американській базі в Рамштайні, і її часто називають зустріччю у форматі «Рамштайн».
Наразі UDCG має три робочі осередки — щодо обміну розвідданими, поточних і довгострокових потреб України. Група також щомісяця зустрічається на міністерському рівні. Перша зустріч, організована Сполученими Штатами, відбулася 26 квітня та зібрала представників 43 країн. 23 травня на зустрічі 20 країн було ухвалено рішення надати Україні військову допомогу. У третій зустрічі у форматі «Рамштайн» взяли участь близько 50 країн, її результатом стало постачання далекобійних РСЗВ HIMARS, M270 та іншої зброї. На наступній онлайн-зустрічі «Рамштайн-4», що відбулася 20 липня, країни погодилися поставити Україні чотири системи M142 HIMARS. 8 вересня США оголосили про стратегію довгострокової підтримки, НАТО — про «зимовий пакет», Німеччина пообіцяла навчання з розмінування, а Норвегія — 160 ракет.
Зустріч «Рамштайн-6» відбулася через два дні після того, як Росія завдала масованих ракетних ударів по містах, вивівши з ладу системи водо- та електропостачання. Багато з цих ударів було відбито протиракетними системами, наданими Заходом, і це лише посилило українські заклики до більших постачань засобів протиповітряної оборони. За словами Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного, Україна змушена відбивати ці атаки зброєю радянських часів, якої бракує. «Безпека України та Європи — у руках наших солдатів», — сказав Залужний після атак 10 жовтня. 11 жовтня США оголосили, що прискорять доставку в Україну двох передових систем ППО NASAMS, щоб допомогти захистити її небо. Раніше NASAMS мала прибути до України до кінця осені. Після атаки німецький Бундесвер оголосив про передачу додаткових самохідних гаубиць PzH 2000 та РСЗВ MARS II «протягом наступних кількох тижнів». Нідерланди зобов’язалися надати ракети вартістю понад €15 млн для посилення протиповітряної та протиракетної оборони України. Канада оголосила про новий пакет допомоги Україні, до якого входять артилерійські снаряди вартістю $15,2 млн.
7-й саміт у форматі «Рамштайн» відбувся на тлі масованої ракетної атаки на Україну та падіння ракет у Польщі. За словами міністра оборони Олексія Резнікова, головною темою зустрічі «Рамштайн-7» є розвиток ешелонованої системи протиповітряної оборони. «Захист українського неба є нашим головним пріоритетом і головною темою “Рамштайну-7”. Ми співпрацюємо з нашими партнерами, щоб розробити інтегровану та багаторівневу систему ППО. На полі бою ми готуємося до зими», — сказав міністр. За підсумками «Рамштайну-7» глава Пентагону Ллойд Остін заявив, що Україна отримає пакети військової допомоги від Швеції та Канади, додаткові системи ППО HAWK від Іспанії та боєприпаси від Польщі, Німеччини й Греції.
Центр східних досліджень слушно зазначає, що «Рамштайн-7» є найменш успішною із зустрічей, проведених досі в цьому форматі. Окрім повідомлень про додаткові постачання від Греції та Польщі, нової інформації про військову підтримку української армії не було. Пакети від Канади, Німеччини та Швеції вже були визначені. Порівняно із запитами Києва, а особливо з огляду на нещодавні російські ракетні атаки, вони є вкрай незадовільними для української сторони.
Українці вимагали прискорити та збільшити постачання систем NASAMS, а також розпочати постачання систем Patriot і винищувачів (згадувалися американські F-15 і F-16). Тим часом повідомлялося про символічні постачання старіших зенітних ракетних систем з Іспанії та Швеції, а також — найімовірніше найбільші, але такі, що включають лише озброєння малої дальності, — з Польщі. Наразі в Україну надійшли по одній батареї систем IRIS-T і NASAMS, що становить відповідно одну чверть від обіцяного Німеччиною та США озброєння цих типів, більшість якого очікується не раніше 2023 року. До кінця року Київ також має отримати кілька старіших пускових установок (найбільше — чотири системи Hawk — від Іспанії). Цього вкрай недостатньо для ефективної протидії російським ракетним атакам.
З одного боку, обсяг військової допомоги Україні зростає, але цей процес супроводжується певними обмеженнями. Одним із них є схожий вигляд західного обладнання — американського, британського, французького, німецького чи шведського, але відмінності в його обслуговуванні. За словами українського військового експерта Сергія Грабського, ремонт і закупівля запасних частин для озброєнь є значно складнішими, ніж використання самої зброї. Інший виклик полягає в тому, що до відповідної зброї мають постачатися відповідні боєприпаси. Цей процес постачання є непростим через логістику, адже Україна — велика країна. Можливо, з урахуванням наведених вище чинників, саме тому перехід на західну зброю відбувається повільніше, ніж хотів би Київ. Крім того, технічна база для обслуговування західного обладнання створюється в державах-членах НАТО, а не в Україні.
Кільський інститут світової економіки (IFW) відстежує військову допомогу Україні від початку війни та створив графік, що показує очікування й запити української влади щодо військової допомоги, а також обсяг допомоги, наданої партнерами, порівняно із запитами української влади. Графік також ілюструє приблизну кількість такого самого типу озброєння на складах російської армії. Графік охоплює період до 3 серпня 2022 року, але очевидно, що військова допомога Україні надходить відносно повільними темпами й потребує більшого обсягу військової допомоги. Загалом станом на 3 серпня Україна отримала 568 броньованих машин (ще 152 мають бути доставлені), 252 танки (ще 8 мають бути доставлені), 191 155-мм гаубицю
(ще 66 мають бути доставлені), та 31 РСЗВ (ще 8 мають бути доставлені).
Росія має значну технологічну перевагу над Україною у таких сферах, як танки, бойові машини піхоти, важка артилерія, керовані ракети, авіація та військово-морські сили. Росія може розраховувати на збільшення своєї переваги через вичерпання Україною запасів боєприпасів і ремонтних потужностей, а також потенційне послаблення політичної волі Заходу надавати матеріальну допомогу у вигляді озброєнь і боєприпасів.
Німеччина є яскравим прикладом того, як невизначена готовність деяких країн допомагати Україні зброєю заважає Україні захищати свої території та проводити контратаки. Київ запросив військову допомогу у вигляді танків майже одразу після початку російського вторгнення, але Берлін відмовив. Натомість він запропонував українцям ракетні установки та броньовані машини. Щойно почалася війна, Німеччина оголосила про військову допомогу Україні. Протягом перших двох місяців вона безоплатно передала легке озброєння (зокрема 3 000 протитанкових гранатометів Panzerfaust, 3 500 зенітних комплексів Stinger надзвичайно малої дальності, 2 700 застарілих зенітних комплексів Strela, приблизно 15 000 протитанкових мін, 100 000 ручних гранат і 100 кулеметів), боєприпаси, індивідуальне спорядження військовослужбовців, медичне обладнання, 280 транспортних засобів різних типів і боєприпаси з ресурсів Бундесверу.
Потім розпочалися поставки важкого обладнання. У наступні місяці Україна отримала 15 комплектів зенітних систем Gepard із боєприпасами та десять самохідних гаубиць PzH 2000. Україна також отримала три багаторакетні пускові установки MARS. Німеччина також оголосила про постачання 15 технічних евакуаційних машин Bergepanzer 2, 16 танкових мостоукладальників Biber, трьох батарей систем протиповітряної оборони малої дальності IRIS-T SLM, артилерійського розвідувального радара COBRA, 43 розвідувальних безпілотників, 200 військових вантажівок, а останнім часом — двох ракетних пускових установок MARS II і 200 ракет, а також 50 броньованих машин Dingo.
Це може здаватися великою кількістю, але порівняно з іншими союзниками Німеччина значно поступається. Станом на серпень Берлін надав лише 0,7 млрд євро допомоги — набагато менше, ніж Польща (1,8 млрд євро), не кажучи вже про Велику Британію (2,3 млрд фунтів стерлінгів) або Сполучені Штати (13,5 млрд доларів). Якщо виразити військову допомогу у відсотках від ВВП, Німеччина не входить до першої десятки, поступаючись, зокрема, Естонії, Латвії, Польщі, Чехії, Литві, Словаччині та Норвегії. Це вкрай невтішний результат для четвертої за величиною економіки світу та найбільшого союзника НАТО в Європі.
Оголошення про передачу українській стороні додаткових систем Gepard свідчить, що Берлін дедалі менше зважає на потреби української армії. Поставки німецького озброєння замість їх забезпечення дедалі більше спричиняють проблеми. Постійно бракує боєприпасів для вже переданих Gepard. Остання партія машин мала лише один вогневий підрозділ, а на початку листопада Швейцарія заблокувала постачання Україні патронів 35x228 мм для автоматичних гармат Oerlikon GDF, якими озброєні Gepard. Звернення України до влади Бразилії, єдиного альтернативного виробника цих боєприпасів, також залишилося без відповіді. Очікується, що початок виробництва патронів 35x228 мм іспанською компанією Expal Systems S.A., яку придбала німецька Rheinmetall, полегшить ситуацію (для початку виробництва знадобиться щонайменше кілька місяців).
Питання боєприпасів для Gepard — не єдине, що стосується німецької військової допомоги Україні. Київ нещодавно привернув увагу громадськості до нестачі ракет для систем IRIS-T. Через зношення, а також пов’язані з ним пошкодження й несправності, самохідні гармати-гаубиці PzH 2000 потребують капітального ремонту. Це пояснюється тим, що Бундесвер, який замовив ці машини, мав намір використовувати їх лише в операціях низької інтенсивності. Слід зазначити, що, відмовляючись постачати Україні танки, Німеччина нещодавно надала їй тягачі для їх транспортування.
Німеччина пояснює свої рішення щодо постачання зброї по-різному. Однією з причин, яку згадують різні представники СДПН, є відсутність поставок танків і бойових машин піхоти західного виробництва від ключових союзників НАТО, насамперед Сполучених Штатів. Інша причина — проблема поганого стану та нестачі обладнання в Бундесвері, що обмежує можливість постачати зброю зі складів німецьких збройних сил. Правляча коаліція Німеччини обґрунтувала рішення відмовитися від постачання танків Україні тим, що навчання українських військових користуватися танками зайняло б більше часу. Слід також зазначити, що внаслідок свого історичного досвіду Німеччина має пацифістські настрої та підхід, який передбачає, що вона не підтримує сторони збройних конфліктів поставками зброї.
Підсумовуючи, виклики у постачанні західної зброї Україні головним чином пов’язані з тим, що всі процеси відбуваються не швидко й потребують більше часу. До та одразу після 24 лютого західним країнам знадобився час, щоб на власні очі переконатися, що Україна здатна протриматися понад три дні. Пізніше західні країни побачили, що українці здатні опановувати техніку західного зразка, перемагати в боях і звільняти окуповані землі з обмеженими військовими ресурсами. На жаль, західним країнам також знадобився час, щоб побачити, на які жахіття здатна Росія, і що загибель багатьох українських цивільних не зупинить Росію від здійснення масованих атак. Унаслідок цих атак, а також наслідків окупації, західні партнери охочіше допомагають Україні важчим озброєнням. Проте більшість західного озброєння сьогодні все ще становлять системи малої дальності, які можуть бути розгорнуті в радіусі десятків кілометрів, а ракети великої дальності, а також західні літаки й бойові танки все ще залишаються нездійсненним бажанням Києва. Довгострокова оборона України потребуватиме постачання більшої кількості систем протиповітряної та протиракетної оборони, а також відновлення її повітряних сил західними літаками. Ще більше озброєння буде потрібно для відновлення контролю над окупованими землями та проведення контратак на суші й на морі. Це також потребує часу, але всі західні партнери мають пам’ятати, що протягом цього часу, коли Україна воює, витримує масовані жорстокі атаки й просить додаткову зброю, вона платить життями своїх людей.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
