5 хв читання
Якщо не буде справді болючого пакета санкцій проти Росії, Москва сприйме це як дозвіл атакувати — звернення Президента Володимира Зеленського
Українці!
Наші захисники!
Схоже, у світі нарешті змінюється ставлення до сучасної російської держави. Після того, що світ побачив у Бучі, коли російські війська відступили.
Тепер ставлення до кожного в Росії буде простим: ви підтримуєте або пошук миру, або невиправдану різанину.
Убиті українські чоловіки й жінки в Бучі, Ірпені, в інших містах, куди зайшли російські війська, — це останній аргумент. Останній аргумент для кожного громадянина Росії визначитися, чи ви за війну, чи за мир. Якщо за війну, тоді ви назавжди — до кінця свого життя — будете вигнанцями й зрештою втратите все. А якщо за мир, якщо ви відчуваєте хоча б трохи сорому за те, що російські війська роблять в Україні, тоді зараз ключовий момент для таких громадян Росії: ви маєте вимагати — саме вимагати — закінчення війни. Краще зараз, вимагаючи миру, щось втратити, якось зіткнутися з російською репресивною машиною, ніж до кінця життя бути прирівняними до нацистів. Це стосується не лише будь-якої публічної особи в Російській Федерації, не лише бізнесменів, а й звичайних громадян.
У нацизму немає майбутнього. У масових убивств немає майбутнього. У кожного в Росії, хто не вимагатиме закінчення цієї ганебної війни та виведення російських військ з України, немає майбутнього.
Схоже, російське керівництво справді боїться, що гнів світу через побачене в Бучі повториться через те, що побачать в інших містах, звідки ми обов’язково виженемо окупантів. Ми маємо інформацію, що російські війська змінили тактику й намагаються прибирати вбитих людей з вулиць і підвалів на окупованій території. Убитих українців. Це лише спроба приховати докази й нічого більше.
Але їм це не вдасться, бо вони вбили багато. Відповідальності не уникнути.
Ми вже знаємо про тисячі зниклих безвісти. Ми вже знаємо про тисячі людей, яких могли або депортувати до Росії, або вбити. Інших варіантів їхньої долі немає.
Ситуація зараз така, що завдяки об’єктивному розслідуванню, завдяки свідкам, завдяки супутниковому спостереженню за подіями на землі, завдяки іншим інструментам, які допомагають встановити правду, ми з’ясуємо всі обставини щодо більшості наших зниклих громадян. Щодо більшості воєнних злочинів Росії в Україні.
Якщо світ розпочав дискусію про те, чи припустимо називати те, що російські військові зробили на території України, геноцидом, то пошук правди вже неможливо зупинити. Неможливо жодним чином усе це відкотити назад. Можна лише швидко відмовитися від подальшої агресії проти України й тим самим спробувати якось зменшити шкоду для російської державності та для тих, хто особисто ухвалює ключові рішення в Росії.
Якщо ні, якщо нічого не зміниться, тоді це самогубство. Самогубство для кожного, хто обирає продовження війни.
Сьогодні західні країни оголосили новий пакет санкцій проти Російської Федерації. Заблоковані нові інвестиції в Росію, застосовано обмеження проти кількох системних банків у Росії, додано персональні санкції, а також інші обмеження. Цей пакет має ефектний вигляд. Але цього недостатньо.
Усе ще важко назвати його співмірним зі злом, яке світ побачив у Бучі. Зі злом, яке триває в Маріуполі, в обстрілах Харкова, у спробі Росії розпочати новий глобальний кривавий наступ на Донбасі...
Ми й надалі наполягатимемо на повній блокаді російської банківської системи від міжнародних фінансів. Також і надалі наполягатимемо на тому чи іншому форматі відмови демократичного світу від купівлі російської нафти. Саме експорт нафти є однією з основ російської агресії. Однією з основ, яка дозволяє російському керівництву не сприймати серйозно переговори щодо закінчення війни та звільнення української території.
Деякі політики досі не можуть визначитися, як обмежити потік доларів і євро до Росії від торгівлі нафтою, щоб не поставити під загрозу власні економіки. Але саме для цього люди йдуть у політику. Щоб розв’язувати такі проблеми, складні завдання. Розв’язувати їх швидко й принципово. Якщо ви не здатні, тоді не слід було починати політичну діяльність.
Ембарго на постачання російської нафти все одно буде застосовано. Формат буде знайдено. Питання лише в тому, скільки ще українських чоловіків і жінок російські військові встигнуть убити, щоб ви, деякі політики — а ми вас знаємо, — могли десь позичити трохи рішучості.
Добре, що Міністерство фінансів Сполучених Штатів призупинило можливість Росії використовувати рахунки в американських банках і пов’язані з ними активи для виплати свого боргу. Це відчутно. І я за це вдячний. Але потрібно зробити значно більше, щоб зупинити війну.
Якщо не буде справді болючого пакета санкцій проти Росії і якщо не буде постачання зброї, якої ми справді потребуємо й на яку багато разів подавали заявки, Росія сприйме це як дозвіл. Дозвіл іти далі. Дозвіл атакувати. Дозвіл розпочати нову криваву хвилю на Донбасі.
Це ще можна попередити. Ще можна запровадити такі санкції, на яких наполягає Україна, наполягає наш народ. Ще можна надати нам зброю, яка справді зупинить цю агресію. Захід може це зробити.
Так само, як він міг застосувати превентивні санкції минулого року, щоб запобігти цьому вторгненню. Якщо помилку буде допущено знову, якщо знову не буде превентивних дій, це стане історичною помилкою для всього західного світу.
Сьогодні я звернувся до парламенту й народу Ірландії. Ця країна була однією з перших, хто прийшов нам на допомогу після 24 лютого. І вона є однією з тих, хто демонструє принципове лідерство в європейському домі, щоб чинити ефективний і рішучий тиск на Росію.
За результатами мого звернення маємо хорошу новину: Ірландія повністю підтримує прискорений вступ України до Європейського Союзу. І зробить усе, щоб посилити тиск на Росію настільки, наскільки це необхідно для закінчення цієї війни.
Завтра я звернуся до парламентів і народів Греції та Республіки Кіпр.
У другій половині дня я провів у Києві нараду з членами Кабінету Міністрів. Ключові питання — виконання державного бюджету та економічна діяльність у нашій країні. Ми маємо зробити все можливе, щоб відновити роботу вітчизняних підприємств, торговельну діяльність і пожвавити малий та середній бізнес на всій нашій території, де безпечно й можливо працювати.
Економіка — це теж фронт, на якому ми боремося за нашу свободу, за нашу державу, за наш народ. Тому треба постійно шукати способи адаптуватися до обставин. Зараз нам потрібно бути якомога креативнішими й сміливішими у вирішенні економічних питань. Це залежить не лише від урядовців і центральної влади загалом. Загалом це також залежить від усіх керівників на місцевому рівні, від політичної та ділової спільнот.
Ми всі разом маємо знайти необхідні ідеї, необхідні рішення для стабілізації економіки країни. Якщо потрібно переміщувати бізнеси з певних районів, маємо це робити. Якщо потрібно оновити законодавство й дати бізнесу більше простору для розвитку, депутати мають це зробити швидко. Якщо потрібно створити особливі умови для повернення людей, і безпекова ситуація в конкретному районі це дозволяє, кожен керівник на будь-якому рівні має докласти всіх зусиль і зробити все можливе, щоб повернути людей до таких безпечних районів.
Сьогодні завершився 42-й день російського вторгнення. Це небагато для військової історії. Але для життя конкретної людини — це відчутно. Просто зараз багато наших людей, які після вторгнення Росії залишили свої міста, свої громади, можуть запитувати себе: що далі? І куди далі? Зокрема українці за кордоном. Зокрема кияни й мешканці інших міст на півночі та в центрі нашої держави, які переїхали до західних областей.
І я закликаю всіх керівників громад у районах, де немає загрози безпосереднього зіткнення з ворогом на місцях, зробити все можливе, щоб люди поверталися, щоб люди працювали, щоб економічні процеси перезапускалися. Відновити нормальне життя настільки, наскільки це дозволяє безпека.
Це стосується всієї горизонталі місцевої влади — мерів, депутатів міських і обласних рад. Шукайте рішення для кожного району, для кожної області! Разом з урядом, разом із нами, з Офісом Президента, разом із депутатами Верховної Ради. Працююча економіка так само важлива, як наша хоробра, сильна армія.
Російські окупанти продовжують накопичувати бойову силу, щоб реалізувати свої хворі амбіції на Донбасі. Вони готуються відновити активний наступ.
Ми готуємося до подальшого зменшення військового потенціалу Росії. Живої сили й техніки. Ми будемо боротися й не відступимо. Ми шукатимемо всі можливі варіанти захисту, доки Росія не почне серйозно шукати миру.
Це наша земля. Це наше майбутнє. І ми їх не віддамо.
Я не втомлююся щодня дякувати кожному з наших захисників — усім нашим Збройним Силам, розвідці, спецслужбам, Національній поліції, усім, хто дозволяє нам сподіватися й вірити в перемогу. Дозволяє нам розраховувати на мир.
Щира вдячність! Щира повага!
І перед виголошенням цього вечірнього звернення я традиційно підписав укази про нагородження наших героїв. 168 військовослужбовців Збройних Сил. І 3 військовослужбовців Головного управління розвідки.
Вічна слава всім, хто захищає Україну!
Вічна пам’ять усім, хто віддав життя за нашу державу!
Слава Україні!
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську