6 хв читання
Шановний пане Прем’єр-міністре!
Шановний пане Спікере Палати представників!
Шановний пане Президенте Сенату!
Шановний лідере опозиції!
Пані та панове, члени уряду, сенатори та члени парламенту!
Австралійський народе!
Дякую за велику честь сьогодні звернутися до вас.
У травні 2016 року тисячі австралійців зібралися в аеропорту Перта, щоб уперше побачити українську «Мрію». «Мрія» — це назва нашого літака Ан-225. «Мрія» в перекладі англійською — «dream». Подолавши майже 15 000 кілометрів, він доставив до Австралії терміновий вантаж — 130-тонний електрогенератор, якого вкрай потребувало ваше підприємство. Доставка морем тривала б кілька місяців. А український літак зробив це за кілька днів.
Ми завжди пишалися нашою «Мрією». Не тому, що це найбільший літак на планеті. Передусім тому, що вона допомагала людям з усього світу, доставляючи продовольство, питну воду, обладнання для миротворчих і гуманітарних місій.
У 2019 році, після початку пандемії COVID-19, наша «Мрія» постійно доставляла найнеобхідніші медичні вантажі. Це рятувало людей. Дорослих, дітей — усіх. У різних країнах, на різних континентах. «Мрія» несла життя. Але зараз це неможливо.
Неможливо, бо є держава, яка має цілком інші цінності, ніж ми, ніж ви, ніж увесь цивілізований світ. І ця держава розпочала проти нас повномасштабну війну.
Вона бомбардує й обстрілює мирні міста та села, вбиваючи наших мирних людей. Убиває дітей. Влаштовує блокади міст, тримаючи сотні тисяч людей у заручниках без води, їжі, світла й тепла. Щодня. Розлучає тисячі дітей із батьками та вивозить їх, а точніше — викрадає, примусово переміщуючи на свою територію.
І 27 лютого внаслідок боїв у місті Гостомелі наш літак «Мрія» був спалений. Чи можемо ми сказати, що Росія знищила нашу мрію? Ні. Вона спалила літак, спалила залізо. Знищила матерію, а не душу. Оболонку, а не сутність. Не свободу. Не гідність. Не незалежність.
Ми знаємо, що нашу мрію неможливо перемогти й знищити. Особливо якщо ми можемо розраховувати на підтримку та допомогу вільного світу. На вашу підтримку, на вашу допомогу. І, як у розповіді, яку я навів вище, вона потрібна не за кілька місяців, а зараз.
Пані та панове!
Австралійський народе!
Відстань між нашими державами велика — тисячі кілометрів. Нас розділяють моря й океани, території десятків інших країн, часові пояси. Але цієї відстані просто не існує для жорстокості та хаосу, які Росія принесла до Східної Європи, до регіону наших Чорного й Азовського морів, на нашу українську землю.
Усе, що відбувається в нашому регіоні через агресію Росії та руйнує життя наших людей, уже стало реальною загрозою для вашої держави й вашого народу. Бо така природа зла — воно здатне миттєво долати будь-які відстані та будь-які бар’єри. Руйнувати життя.
Десятиліттями не було такої загрози ядерних ударів, як зараз. Бо російські посадовці та державні пропагандисти відкрито обговорюють застосування ядерної зброї проти тих, хто не хоче підкорятися російським вимогам.
Десятиліттями не було такого, щоб одна держава повністю блокувала море для іншої держави та для всіх торговельних суден будь-якої країни.
Але саме це зробила Росія. Наша частина Чорного моря та Азовське море зараз — це цілком мертве море. І будь-яке судно, яке спробує зайти до наших вод, може бути просто знищене російським флотом. Понад сотня торговельних суден під різними прапорами заблоковані Росією в наших портах!
Десятиліттями у світі не було держави, яка розпочала війну проти сусіднього народу, відкрито заявляючи про його завоювання чи знищення. Щоб не залишилося навіть назви цього народу, щоб не було можливості для вільного життя цього народу.
Росія вже повернула світові найгірші сторінки ХХ століття. Найбільші загрози того століття. Вона повернула зло, про яке людство давно сподівалося забути.
Але найгірше, що якщо Росію не зупинити зараз, якщо Росію не притягнути до відповідальності, деякі інші країни світу, які мріють про подібну війну проти своїх сусідів, вирішать, що це можливо й для них.
Зараз вирішується доля глобальної безпеки.
Жодна людина не здатна контролювати вітер і опади на планеті, а отже, ніхто не зможе врятувати ту чи іншу частину Землі від радіаційного забруднення через застосування ядерної зброї.
Жодна держава на планеті не повинна мати навіть теоретичної можливості блокувати морські торговельні маршрути й тим більше повністю закривати море для інших держав. Ще раз повторюю: не повинно бути навіть теоретичної можливості!
Жоден правитель у світі не повинен розраховувати на безкарність, розглядаючи перспективу війни.
Пані та панове!
Австралійський народе!
Після 36 днів повномасштабної війни Росії проти України можна впевнено сказати, що у світі немає іншого способу гарантувати глобальну безпеку, ніж примусити Росію до мовчання, до миру. А також притягнути її до відповідальності — це важливо — за все, що вона зробила проти глобальної безпеки.
Держава, яка не цурається ядерного шантажу, повинна негайно отримати санкції, що демонструють: шантаж має руйнівні наслідки для шантажиста.
Також потрібні дієві інструменти, щоб притягнути до відповідальності будь-яку державу, яка блокує морські торговельні маршрути. Щоб ні в кого навіть не виникало такої спокуси — зробити море мертвим.
Зараз таких інструментів у світі просто немає. Тому лідерство Австралії може бути незамінним у модернізації глобальної архітектури безпеки. А також у зміцненні нашої антивоєнної коаліції, яка зараз працює, щоб повернути мир в Україну.
Також необхідно посилити спроможність міжнародних інституцій, створених для відповідальності воєнних злочинців і тих, хто вчиняє будь-який злочинний акт, за який увесь світ може покарати солідарно, а не лише одна держава. Якби це було зроблено вчасно, життя у світі було б значно безпечнішим.
Я впевнений, що кожен із вас, як і кожен із нас, українців, пам’ятає трагедію MH-17. Малайзійський Boeing, збитий російськими окупантами в небі над українським Донбасом. Тоді загинули 298 людей. Мої співчуття всім родинам, які втратили своїх близьких.
Але чи вдалося притягнути до відповідальності тих, хто спричинив цю трагедію? Ні. Вони переховуються в Росії. І, очевидно, отримали гарантії безпеки від російської держави. Чи виплатила Росія компенсації родичам загиблих? Ні. Вона досі заперечує свою провину в трагедії.
Уже минуло вісім років, а справедливість досі не відновлена. І ніхто не знає, скільки ще часу потрібно, щоб хоча б одна трагедія отримала гідну відповідь від міжнародної спільноти, від усіх нас.
І скільки ще нових трагедій Росія створила або створить?
Часто кажуть, що непокаране зло повертається. Я б додав: непокаране зло повертається крилатим, із відчуттям всесилля. Якби світ покарав Росію за те, що вона зробила у 2014 році, не було б усіх жахіть цього вторгнення в Україну у 2022 році.
Ми повинні виправити ці жахливі помилки зараз.
Я вдячний Австралії за її двопартійну підтримку нашого захисту від загарбників. За допомогу, яку ваша держава вже надала нам. Зокрема за 70 тисяч тонн вугілля для потреб нашої енергетики.
Але це лише початок. Разом ми можемо, а отже, мусимо зробити більше. Потрібні нові санкції проти Росії. Сильні санкції. Доки вона не відмовиться від ядерного шантажу, блокади моря, вона має платити найвищу ціну. Жодному російському кораблю не повинно бути дозволено заходити в порти вільного світу. Купувати російську нафту — означає платити за руйнування основ глобальної безпеки. Будь-яка ділова активність із Росією має бути повністю припинена. Жодного долара на знищення людей!
Будь-яка спроба Росії обійти санкції також має бути зупинена. Зрештою, що це за санкції, якщо їх можна обійти завдяки простим схемам?
Але передусім ми повинні озброїти тих, хто справді бореться за свободу. Щоб зло програло і щоб Росія шукала миру, Україна повинна мати все необхідне на полі бою.
Наприклад, у вас є чудові броньовані машини Bushmaster, які можуть суттєво допомогти Україні. Як і інші моделі техніки та озброєння, що можуть посилити нашу позицію. Якщо у вас є можливість — Україна буде вам вдячна.
Зараз в Україні вони точно зроблять більше для нашої спільної свободи, для нашої спільної безпеки, ніж якщо вкриватимуться пилом на вашій землі. Український народ уже показав світу, наскільки щиро ми цінуємо свободу. Наскільки послідовно ми готові її захищати.
Наші герої воюють проти армії, яку вважають однією з найсильніших у світі. Але весь наш народ без винятку вже думає про майбутнє. Про те, як ми житимемо після війни. Як відбудуємо нашу країну, наш Чорноморський регіон.
Ми запрошуємо провідні країни світу, провідні компанії та найкращих фахівців долучитися до проєкту відбудови України. Взяти шефство над регіоном, містом або галуззю на ваш вибір у нашій країні, що потребує відновлення.
Ваша держава надала Україні особливий статус країни-однодумця. Але ми споріднені не лише думками — ми споріднені й мріями.
Тому я запрошую вашу прекрасну країну придивитися до наших південних регіонів, до наших узбереж Чорного й Азовського морів. Відновлення наших портів, розвиток таких міст, як, наприклад, Херсон, що сьогодні бореться за свою свободу, відновлення морської галузі України можуть стати для вас особливим внеском у стабільність після цієї жахливої війни.
Разом із фундаментальним захистом вільного судноплавства це поверне силу старим, але правильним словам: хто здатен захистити свободу на морі, той здатен захистити свободу у світі. Я вірю, що ви можете це зробити!
І я сподіваюся, що українська громада Австралії, наша сильна українська громада, долучиться до цієї спільної роботи. Підтримає нас зараз так само, як у попередні роки.
Дорогі друзі, географічна відстань між нами — шалена. Тисячі кілометрів. Але що означає ця відстань для тих, хто має спільне розуміння, хто однаково бачить світ, хто гірко переживає, коли приходить ворог, коли вбивають дітей, коли руйнують міста, коли розстрілюють біженців на дорогах, коли мирну країну перетворюють на випалену територію? Тоді будь-яка відстань зникає. Географія нічого не означає. Має значення лише людяність. Лише мрія про повернення до мирного життя.
Мрія, яку ми здійснимо.
Безумовно. І безумовно разом.
Дякую!
Дякую, Австраліє!
Слава Україні!
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську