8 хв читанняПогляди азійських країн на війну проти України є неоднозначними. Загалом демократичні уряди Тайваню, Японії, Південної Кореї, а також напівдемократичного Сінгапуру зайняли чітку проукраїнську позицію, наголошуючи на важливості підтримки порядку, заснованого на принципах міжнародного права. Серед країн Південно-Східної Азії санкції проти Росії запровадили лише згадані вище держави.
Під час голосування за резолюцію Генеральної Асамблеї ООН, що засуджувала агресію Росії проти України, В’єтнам і Лаос утрималися, а 7 квітня, під час голосування за рішення Генеральної Асамблеї ООН виключити Російську Федерацію з Ради з прав людини, Індонезія та Таїланд утрималися, а В’єтнам проголосував проти.
Отже, ризик нової «холодної війни» є високим не лише в Європі, а й в Азії, де можуть сформуватися два протилежні безпекові та економічні блоки: блок на чолі зі США та блок, у якому домінує Китай.
Однією з причин настільки різних позицій країн регіону є те, що саме Азія стала ринком, на який Росія переорієнтовується в умовах західних санкцій.
Санкційний тиск США та ЄС призвів до того, що з 380 танкерів, які вийшли з портів Російської Федерації з 24 лютого до 18 квітня, 115 попрямували до Азії: 52 – до Китайської Народної Республіки, 28 – до Південної Кореї, 25 – до Індії, 9 – до Японії та 1 – до Малайзії.
Порівняно з минулим роком ці дані свідчать про восьмиразове зростання постачань до Індії, збільшення постачань до Китаю на 33% і водночас скорочення постачань до інших згаданих країн на 16%. Тенденція очевидна – тоді як такі потужні споживачі, як Японія, шукають способи зменшити частку торгівлі з Російською Федерацією, Китай та Індія лише її нарощують. Такі позиції країн відображаються не лише на політичному, а й на суспільному рівні.
Від початку війни Росії проти України Японія однозначно стала на бік України, послідовно реалізуючи політику засудження агресії, запровадження санкцій і надання масштабної допомоги.
Згідно з опитуванням NIKKEI/Tokyo TV, проведеним після початку російського вторгнення в Україну, 61% японців підтримували жорсткі санкції проти Росії разом з американськими та європейськими партнерами. Це вдвічі перевищує рівень підтримки серед японської громадськості у березні 2014 року, після вторгнення та анексії Росією Криму. У травні 2022 року, після запровадження санкцій і вислання кількох російських дипломатів, рейтинг схвалення Кабінету прем’єр-міністра Кішіди зріс до 61% – найвищого показника відтоді, як він обійняв посаду в жовтні 2021 року. Крім того, українці стали першою великою групою біженців, яку Японія прийняла за останні 25 років.
У Японії практично немає медіа, яке не висвітлювало б війну в Україні. Такі програми, як «Good Morning, Japan», «Sunday Watch» на NHK, а також TV Asahi, BS Fuji Prime News і програми вихідного дня на TBS, зокрема «Mr. Sunday», докладно висвітлюють війну в Україні. А вебсторінка новинного каналу NHK World навіть почала працювати українською мовою. Завдяки роботі японських медіа протягом перших 100 днів війни більше людей дізналися про українську історію, політику та назви українських міст.
Дуже показовим став випадок на японському телебаченні, коли ведуча Юміко Мацуо розплакалася, повідомляючи новину про нагородження Путіним бригади, що чинила звірства в Бучі. Перед цим вона показала кадри з дітьми, які ховалися в бункері металургійного заводу «Азовсталь», і не змогла стримати емоцій. Користувачі Reddit високо оцінили мужність ведучої, наголосивши, що для японців виявляти емоції на людях – рідкісний жест, не властивий японській культурі. Це продемонструвало, наскільки глибоко жорстокість війни відгукується в японських душах. Багато користувачів зазначили, що також плакали.
З огляду на кілька десятків мільйонів представників китайської та індійської діаспор у країнах світу, варто звернути увагу на китайські медіа, які мають вплив не лише в самій країні чи на материку, а й у світі. Тому слід стежити за інформаційним простором Китаю та аналізувати його в ширшому контексті: які наративи поширюються в ньому і як вони впливають на формування картини світу у його громадян.
Попри те, що Китай, найбільша економічна та політична сила Азії, задля власних інтересів і вигоди обрав позицію «нейтралітету», китайські медіа й надалі подають події в Україні відповідно до російських наративів. Водночас жодне китайське медіа жодним чином не засудило російську агресію проти України.
Від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну китайська преса транслює вкрай неоднозначні повідомлення, а подекуди перетворилася на майданчик для поширення антизахідної пропаганди та відвертих російських фейків. Апарат Комуністичної партії Китаю працює на повну потужність, підтримуючи Росію. Зазвичай китайська пропаганда зосереджена безпосередньо на подіях усередині країни. Однак у перші тижні повномасштабного російського вторгнення китайська преса поширювала не лише російську пропаганду та наративи, а й відверту дезінформацію про те, що Президент України втік, Збройні Сили України здалися, а Київ захоплено. Читачі китайських медіа переконані, що відповідальність за вторгнення російських військ на територію незалежної України насправді лежить на Заході, зокрема на Сполучених Штатах. Антиамериканські та анти-НАТО настрої постійно висвітлюються в People`s Daily Online, Global Times, Xinhua, The Paper, Huanqiu, Caixin Global, South China Morning Post тощо.
Державне інформаційне агентство Xinhua у середині квітня писало, що США розпалюють війну в Україні, аби послабити Європу. People’s Daily Online також неодноразово звинувачувало НАТО у провокуванні російського вторгнення в Україну. На початку квітня видання опублікувало статтю, у якій стверджувалося, що Сполучені Штати організували Помаранчеву революцію 2004 року та Майдан 2014 року, підтримали проамериканський уряд в Україні й заохочували Україну до вступу в НАТО, перетворюючи її на пішака у протистоянні з Російською Федерацією. Як відомо, це типовий наратив російської пропаганди.
Також медіа й офіційні канали не показують відео чи фотографій руйнувань в Україні, не беруть інтерв’ю в українців, які розповідають про труднощі або втрати через війну.
За даними WSJ, лише 2% новинних випусків містили пряму мову Президента України Зеленського. Втім, ішлося лише про ті цитати українського президента, у яких він докоряв Заходу за недостатню допомогу Україні та просив втрутитися. У такий спосіб китайські медіа натякали на «участь Заходу» в розпалюванні війни.
Щодо кривавих подій в Ірпені та Бучі, які шокували міжнародну спільноту, китайські журналісти згадували їх лише для повторення кремлівської тези, ніби величезна кількість жертв серед цивільного населення – це лише «українська постановка» та «фейк».
З 28 березня до 5 квітня 2022 року Carter Center China Focus провів опитування громадської думки Китаю щодо російського вторгнення в Україну. Результати показали, що 75% респондентів погоджуються з тим, що підтримка Росії у війні проти України відповідає національним інтересам Китаю, а приблизно 60% підтримують посередництво Китаю у припиненні конфлікту.
Отже, Китай намагається використати війну в Україні для просування власних антизахідних пропагандистських тез.
Хоча Індія належить до демократичного світу, на міжнародній арені вона не завжди поводиться відповідно й радше віддає перевагу співпраці з авторитарними, антизахідними режимами.
З початком російського вторгнення в Україну Індія офіційно зайняла нейтральну позицію. З одного боку, країна відкрито не підтримує російську агресію та закликає до негайного припинення бойових дій і врегулювання конфлікту дипломатичними методами. З іншого боку, Індія уникає відкритої критики дій Російської Федерації, відмовляється приєднуватися до західних санкцій або запроваджувати власні й, навпаки, посилює співпрацю з Росією.
Водночас країна бере участь у наданні гуманітарної допомоги Україні, а значна частка військовослужбовців Інтернаціонального легіону України походить з Індії.
На відміну від Японії чи Китаю, в Індії немає консенсусу між урядом і населенням щодо війни в Україні. Більшість проурядових медіа в Індії повторюють російський наратив про події. У місцевих медіа також часто лунає антизахідна риторика. Водночас у більш ліберальних медіа рішуче засуджують російську агресію, терор проти цивільного населення та насильство з боку російських військових.
Громадськість Індії, на відміну від громадян багатьох інших великих демократій, загалом підтримала нейтралітет Індії та зусилля Нью-Делі балансувати між збереженням дружніх відносин із Росією та Заходом. Водночас суспільство переважно дотримується проросійської позиції, що відповідає позиції чинного національного уряду та провідних місцевих медіа, які його підтримують. Так, 62% населення підтримують продовження дружніх відносин із Росією.
У березні члени індійської правої організації Hindu Sena організували в Нью-Делі демонстрацію на підтримку Росії та її вторгнення в Україну. Головними гаслами демонстрації були: «Росіє, ти воюєш, ми з тобою» та «Хай живуть зв’язки Індії та Росії». Інші плакати прямо підтримували вторгнення та «неподільну Росію». Хоча Hindu Sena є відносно невеликою політичною групою, вона активна у 16 штатах Індії та має понад 1 мільйон підписників у соціальних мережах.
Від початку вторгнення в країні не відбулося масштабних антивоєнних протестів, а від початку війни лунало небагато голосів, що критикували відмову Індії брати участь у підтримці України та закликали уряд засудити Росію за вторгнення в суверенну країну.
Порівняння реакцій на російське вторгнення в Україну в окремих азійських країнах виявляє помітний поділ їхніх позицій. Китайсько-американське суперництво та пов’язана з ним динаміка сил нині ускладнюють партнерства, союзи (зокрема новий пакт AUKUS) і контрсоюзи в регіоні, і це впливає на реакцію урядів на російську війну проти України. Загалом країни-союзниці США підтримують Україну, тоді як інші намагаються балансувати або відкрито підтримують Росію. Наприклад, стратегічне суперництво Індії з Китаєм могло б схилити країну на бік України, але вона не засудила Росію через традиційне оборонне партнерство з Російською Федерацією. Тому у реакції урядів і суспільства на війну в Україні вирішальну роль відіграють не лише зовнішньополітичні міркування, а й додаткові чинники.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську