Наступний розділ ЄС: економічні, політичні та безпекові переваги від вступу України

1.2. Зміцнення робочої сили ЄС: цінність включення українців до вільного руху робочої сили

Поширене хибне уявлення в ЄС щодо вступу України:

ЄС уже несе фіскальні витрати на підтримку українців, які проживають у ЄС, тоді як вступ України може призвести до масштабніших потоків трудової міграції та посилення конкуренції за певні робочі місця.

Поширене хибне уявлення в ЄС щодо вступу України:

ЄС уже несе фіскальні витрати на підтримку українців, які проживають у ЄС, тоді як вступ України може призвести до масштабніших потоків трудової міграції та посилення конкуренції за певні робочі місця.

Ключові переваги вступу України до ЄС:

1.3. Енергетичний і зелений потенціал України: каталізатор сталої Європи

Поширене хибне уявлення в ЄС щодо вступу України:

Здатність України сприяти енергетичній безпеці ЄС обмежена завданою війною шкодою її енергетичній інфраструктурі та обмеженими потужностями відновлюваної енергетики.

Ключові переваги вступу України до ЄС:

• Збільшення потужностей відновлюваної енергетики ЄС. Україна має значний потенціал відновлюваної енергетики: оціночні потужності становлять 83 ГВт сонячної та 688 ГВт вітрової енергетики. У 2025 році відновлювані джерела забезпечували 20,4% встановлених потужностей генерації електроенергії; з 2022 року було введено 3 ГВт відновлюваних енергетичних потужностей, хоча воєнні обмеження роблять ці показники мінливими. Вступ України міг би допомогти ЄС досягти цілі 45% відновлюваної енергетики до 2030 року та зменшити залежність ЄС від імпорту енергії (57% у 2024 році).
• Зміцнення енергетичної безпеки Європи. Синхронізація України з ENTSO-E розширила двосторонню торгівлю електроенергією, збільшивши перетоки на 77% між 2021 і 2023 роками. Інтеграція України до внутрішнього енергетичного ринку ЄС як держави-члена, а не зовнішнього постачальника, забезпечила б доступ до диверсифікованих і надійних джерел енергії, зміцнила б стійкість мережі та допомогла знизити витрати на енергію. 
• Використання українських рішень для пом’якшення наслідків блекаутів. Блекаути в Португалії, Іспанії та Німеччині висвітлюють зростання ризиків порушень роботи енергомереж у ЄС. Спираючись на досвід роботи в умовах постійних атак із 2022 року, Україна розвинула спроможності швидкого відновлення, резервної генерації та кризового реагування, які можуть допомогти посилити енергетичну стійкість Європи.
• Використання газової інфраструктури України для зміцнення енергетичної стійкості ЄС. Потужність підземних сховищ газу України обсягом 30 млрд куб. м — третя за величиною у світі та еквівалентна 29% загального обсягу ЄС — може збільшити потужності зберігання ЄС на 10% і допомогти стабілізувати ціни. Станом на кінець 2025 року близько 200 іноземних компаній-нерезидентів зберігали газ в Україні, а деякі європейські держави (наприклад, Чехія) вже визнають надійність системи в умовах війни.
• Прискорення переходу ЄС до зеленого водню та біометану. За умови повного освоєння оціненого потенціалу відновлюваної енергетики Україна потенційно могла б постачати до 1,7 мільйона тонн зеленого водню щороку до 2050 року та 21,8 млрд куб. м біометану на рік — приблизно вчетверо більше за нинішнє виробництво ЄС, — підтримуючи цілі ЄС щодо нульових викидів і зміцнюючи конкурентоспроможність Європи у сфері чистої енергії.

1.4. Не загроза, а партнер: цінність українського сільського господарства для Європи

Поширене хибне уявлення в ЄС щодо вступу України:

Вступ України принесе обмежені переваги, водночас створивши значний тиск на сільськогосподарський бюджет ЄС, зокрема через очікувані високі виплати за Спільною сільськогосподарською політикою (€7–10 млрд на рік), а також на стабільність ринку.

Ключові переваги вступу України до ЄС:

• Сприяння давно назрілій реформі САП. Вступ України узгоджується з давно обговорюваною реформою САП, спрямованою на посилення підтримки малих і середніх фермерських господарств, і може її пришвидшити. Пропозиція Комісії щодо БФР на 2028–2034 роки відображає цей зсув і скорочує бюджет САП на 15% (до 295 млрд євро), через що оцінки, засновані на чинній САП, дедалі більше втрачають актуальність. Навіть за чинних правил побоювання, що Україна відволікатиме кошти САП, перебільшені: лише близько 20% її сільськогосподарських угідь (≈5 млн гектарів) мають право на субсидії, тоді як у її аграрному секторі домінують великі агробізнеси (10 000–100 000 гектарів), які мають обмежену потребу в підтримці.
• Посилення стратегічної автономії ЄС у продовольчих системах. Україна може допомогти зменшити залежність ЄС від зовнішніх постачальників рослинних білків і ключових сільськогосподарських товарів. Оскільки ЄС виробляє лише 3 млн тонн сої за попиту в 35 млн тонн, щорічний обсяг виробництва сої в Україні, що перевищує 6 млн тонн, робить її стратегічним партнером у подоланні цього дефіциту. Це посилило б продовольчу безпеку, підтримало б Білкову стратегію ЄС і диверсифікувало б ланцюги постачання агропродовольчої продукції.
• Розвиток інтегрованих європейських ланцюгів створення вартості. Виробництво в Україні зернових, олійних культур і кормових компонентів доповнює агропродовольчі сектори ЄС із вищою доданою вартістю. Разом великомасштабне виробництво України та передові переробка й логістика ЄС створили б інтегровані континентальні ланцюги створення вартості, посилили б продовольчу безпеку та стійкість ланцюгів постачання за обмеженого ризику порушення ринку.
• Утвердження глобального лідерства ЄС у сільському господарстві. Оскільки значна частка українського аграрного експорту, особливо зерна, орієнтована на світові ринки, вступ України посилив би позиції ЄС у глобальній агропродовольчій конкуренції з великими експортерами, такими як Росія. Поєднання експортних можливостей України та ЄС підвищило б стійкість до геополітичних ризиків і розширило присутність на ринках завдяки міцнішим торговельним зв’язкам із такими партнерами, як Китай, Туреччина та Єгипет.
• Просування сталого та інноваційного сільського господарства. Інтеграція України відкриває можливість прискорити реалізацію Європейського зеленого курсу в ширшому регіональному масштабі, зокрема у кліматично розумному сільському господарстві, відновленні ґрунтів і сталому землекористуванні. Водночас використання Україною дронів у точному землеробстві, моніторингу посівів та оптимізації ресурсів, а також супутникового аналізу ґрунтів могло б посилити позиції ЄС як лідера агротехнологій.

1.5. Критично важлива сировина: до диверсифікованого постачання через партнерство ЄС–Україна

Поширене хибне уявлення в ЄС щодо вступу України:

Вступ України не принесе ЄС конкретних вигод у сфері критично важливої сировини та безпеки ланцюгів постачання, тоді як США отримають більшість вигод від критично важливої сировини України.

Ключові переваги вступу України до ЄС:

• Критично важлива сировина України могла б допомогти задовольнити нагальні потреби ЄС. За даними Європейської комісії, прогнозується, що сукупні потреби ЄС у сировині до 2030 року зростуть у шість разів. Україна має значний потенціал щодо матеріалів, важливих для оборони й аерокосмічної галузі (титан), батарей (літій, графіт) та передового виробництва. Україна має родовища 25 із 34 мінералів, включених до переліку критично важливої сировини Європейського Союзу. Вона вже є ключовим постачальником сировини, а її подальша інтеграція до ланцюгів постачання ЄС допомогла б збільшити ці показники. 
• Критично важлива сировина України може допомогти зменшити ризики в ланцюгах постачання ЄС. ЄС є вразливим через концентровану залежність від постачальників із третіх країн, обмежений контроль над ключовими сегментами ланцюгів створення вартості, де домінує Китай, а також схильність до збоїв на глобальних логістичних маршрутах, що продемонструвала ескалація між США та Іраном у 2026 році. Україна може зменшити ці ризики, забезпечуючи близьке й надійне джерело критично важливої сировини, посилюючи стійкість ланцюгів постачання ЄС, зменшуючи транспортні витрати та зміцнюючи європейську економічну безпеку.
• Примноження активів ЄС завдяки сприятливим умовам для бізнесу. Співпраця України зі Сполученими Штатами в межах Угоди про критично важливі мінерали прямо передбачає, що вона не перешкоджатиме інтеграції до ЄС, і може бути скоригована для виконання майбутніх зобов’язань щодо вступу до ЄС. Крім того, сприятливе інвестиційне середовище України, зокрема 20-річні гірничі концесії та 50-річні угоди про розподіл продукції (УРП), забезпечує стабільну правову основу для довгострокових іноземних інвестицій у проєкти з видобутку та переробки. 

Розділ 2: Політичні та безпекові активи

2.1. Стійкість України: можливість для багатосекторальної стійкості Європи

Поширене хибне уявлення в ЄС щодо вступу України:

Модель стійкості України, значною мірою сформована умовами війни, може не відповідати усталеним практикам ЄС, оскільки її сприймають як реакцію, зумовлену кризою, а не як довгострокову інституційну спроможність, придатну для контексту Союзу.

Ключові переваги вступу України до ЄС:

• Запозичення випробуваної та модернізованої української моделі стійкості, натхненної скандинавською концепцією «тотальної оборони». Протистоячи тривалій повномасштабній агресії, Україна в реальному часі випробувала під тиском і перекалібрувала європейські механізми стійкості, перетворивши теоретичну готовність на щоденну практику. Спираючись на цей досвід, ЄС міг би допомогти подолати розрив між своєю давньою доктриною стійкості, натхненною скандинавським досвідом, та обмеженою оперативною готовністю.
• Оптимізація стійкості державних органів. Система державного управління України довела свою функціональність навіть в умовах воєнного стану: Парламент, Уряд, Президент і місцева влада продовжують працювати. На тлі частих кіберзагроз і застарілих процедур європейські уряди могли б перейняти досвід України з цифровізації публічних послуг, оптимізації офлайн-послуг для надзвичайних ситуацій і цифрових систем екстреного оповіщення, таких як Дія, застосунки повітряної тривоги та інструменти планування електропостачання.
• Удосконалення управління надзвичайними ситуаціями в ЄС із водночасним сприянням більш адаптивним кризовим реагуванням. Відключення електроенергії в Іспанії, Португалії та Німеччині у 2025–2026 роках, а також кібератаки в Норвегії, Данії та Естонії підкреслюють потребу в сильніших механізмах адаптації ЄС. Україна пропонує як практичний досвід швидкого відновлення пошкодженої інфраструктури та транспортних систем, так і інноваційні підходи. Попри понад 1 100 атак на залізничну інфраструктуру у 2025 році, вона підтримувала швидкий ремонт і забезпечила прибуття 95% пасажирських поїздів вчасно. Водночас децентралізовані енергетичні рішення, резервні генератори та гнучкий перерозподіл електроенергії допомогли їй пережити сувору зиму 2026 року, тоді як імпровізовані «Пункти незламності» забезпечували швидку та ефективну підтримку під час дефіциту енергії.
• Удосконалення бізнес-процесів ЄС і корпоративної філантропії. Цифрові державні послуги України пропонують уроки щодо оптимізації бюрократії та покращення надання послуг. Її досвід також міг би посилити корпоративну філантропію та ціннісно орієнтований бізнес у ЄС: у 2025 році 79% українських компаній регулярно робили пожертви на підтримку Збройних сил, і ці внески впливали на рішення про покупки 55% споживачів.
• Зміцнення громадянського суспільства ЄС. За оцінками, 25–30% українців регулярно займаються громадською діяльністю (порівняно приблизно з 12,3% у ЄС), а близько 86% беруть участь у благодійній діяльності; вступ України міг би надихнути європейські суспільства взяти на себе спільну відповідальність за стійкість держави через низові ініціативи, краудфандинг і реагування на кризи.

2.2. Уроки поля бою: Україна як каталізатор безпеки та військової готовності ЄС

Поширене хибне уявлення в ЄС щодо вступу України:

Військова співпраця з Україною здебільшого залишається ситуативною та трансакційною, без структурованого шляху для інтеграції перевіреної в боях експертизи України в сумісність, розвиток спроможностей і стандарти підготовки ЄС.

Ключові переваги вступу України до ЄС:

• Підвищення військової готовності ЄС. Маючи найбільшу в Європі армію з бойовим досвідом, Україна могла б прискорити розвиток Спроможності швидкого розгортання ЄС (5 000 військовослужбовців) і посилити ініціативи PESCO. Український персонал також міг би допомагати навчати сили ЄС у межах EUMAM та ініціатив НАТО, таких як NSATU і JATEC, водночас зміцнюючи кадровий потенціал оборонної промисловості Європи завдяки приблизно 300 000 людям, зайнятим в оборонно-промисловій базі України. 
• Перевірені в боях інновації для Європи. Україна може допомогти ЄС адаптуватися до війни, що швидко еволюціонує, експортуючи доктрину, жорстко перевірену на практиці. Оскільки цикли інновацій скоротилися до тижнів, Україна також пропонує модель скорочення шляху від зворотного зв’язку з поля бою до оновлення спроможностей. Її досвід інтенсивного використання західних систем, посилений київською ініціативою «Test in Ukraine», допомагає визначати межі реальної ефективності та практичні способи їх усунення.
• Посилення протиповітряної оборони ЄС. Досвід України на передовій щодо концепцій протиповітряної оборони малої дальності (SHORAD) уже експортується через розгортання українських консультативних і допоміжних місій на Близькому Сході. Якщо адаптувати й масштабувати цей досвід у межах ЄС, він міг би суттєво посилити такі механізми, як Європейська стіна дронів і Європейська ініціатива «Небесний щит» (ESSI), допомагаючи побудувати ефективнішу, сумісну, багаторівневу європейську систему протиповітряної та протидронової оборони.
• Сприяння кіберстійкості ЄС. ЄС стикається з дедалі більшою кількістю кіберзагроз: лише у 2024 році ENISA повідомила про 11 000 серйозних кіберінцидентів. Вступ України суттєво посилив би рамки кібербезпеки ЄС. Після більш ніж десятиліття безперервних російських кібероперацій Україна розробила перевірену модель багаторівневої кібероборони та відбила приблизно 14 000 кібератак у 2022–2025 роках.
• Розширення миротворчого потенціалу ЄС. Вступ України міг би посилити місії ЄС з розбудови миру, допомагаючи долати постійні обмеження, зокрема нестачу інструкторів і руйнівний вплив пов’язаних із Росією найманців. Україна також могла б запропонувати перевірену в боях тактику протидії дронам та оперативні уроки застосування морських дронів, таких як Magura, що є актуальними для морських операцій ЄС.

2.3. Військово-промислова база України: стратегічна можливість для оборонного сектору Європи

Поширене хибне уявлення в ЄС щодо вступу України:

Сила України полягає переважно у швидкому складанні та тактичній адаптації, а не в «проривних» платформних інноваціях; вона не сумісна зі стандартами НАТО/ЄС, що обмежує її придатність для довгострокових великомасштабних закупівель.

Ключові переваги вступу України до ЄС:

• Розширення оборонних виробничих потужностей ЄС через промислову базу України. З 2022 року обсяги виробництва озброєнь в Україні зросли у 12 разів, тоді як загальні виробничі потужності збільшилися у 50 разів. Україна вже долучається до механізмів спільних закупівель ЄС, зокрема SAFE, та започаткувала спільні підприємства й промислові партнерства з Rheinmetall, KNDS, Thales і Saab. Глибша інтеграція до європейської оборонно-промислової екосистеми відкрила б економію від масштабу та прискорила виробництво у сферах високого попиту, таких як дрони й системи протиповітряної оборони.
• Посилення стратегічної автономії ЄС. ЄС залишається значною мірою залежним від імпортного оборонного обладнання: приблизно 80% закупівель надходить із-за меж Союзу. Глибша інтеграція оборонної промисловості України посилила б власні спроможності Європи (зокрема засоби далекобійного ураження) та зменшила залежність від неєвропейських постачальників, особливо від систем США.
• Підвищення економічної ефективності закупівель. Оборонне виробництво України є порівняно економічно ефективним. Наприклад, балістична ракета «Сапсан» приблизно втричі дешевша за свій західний аналог PrSM (825 млн дол. США проти 3 млрд дол. США), тоді як протитанкові керовані ракети «Стугна-П» значно дешевші за одиницю, ніж Javelin (20 000 дол. США проти 175 000–200 000 дол. США за ракету). У разі інтеграції до ринку ЄС за спільними стандартами економічно ефективна продукція України могла б підтримати переозброєння держав-членів ЄС, водночас послабивши тиск на державні фінанси без втрати оперативної релевантності.
• Прискорення інновацій завдяки перевіреній у боях українській екосистемі повного циклу. Україна пропонує ЄС не лише окремі системи чи додаткові виробничі потужності, а й унікальну інноваційну екосистему повного циклу. Вона поєднує потреби передової та випробування на полі бою зі швидким доопрацюванням, безперервними модернізаціями й масштабованим виробництвом. Цей інтегрований цикл забезпечує інновації в темпі, який важко відтворити в межах традиційних систем закупівель мирного часу.

Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську