4 хв читанняЗміна зовнішньополітичного курсу адміністрації США зробила європейську підтримку життєво необхідною для оборони України. Після найруйнівнішої зими від початку повномасштабного вторгнення тиск на Україну лише посилюється. Як найбільша економіка Європи та провідний постачальник військової допомоги, Німеччина має унікальні можливості для лідерства. Бундестаг, який має повноваження у сфері оборонної політики, бюджетних рішень і міжнародних зобов’язань, може перетворити це становище на негайні конкретні дії для збереження спроможності України захищатися.
Потужності оборонного виробництва України досягли $35 мільярдів у 2025 році, але держава може придбати лише третину цього обсягу. Іноземне фінансування за данською моделлю та її варіантами досягло $6,7 мільярда у 2025 році. Навіть разом внутрішні та іноземні закупівлі залишають значну частину потужностей незадіяною. Німеччина — маючи на своїй території лише один спільний виробничий майданчик для українських оборонних систем — ледве використовує потенціал партнерства.
Стратегічне обґрунтування: українські виробники пропонують перевірені в бою системи за частку вартості західних аналогів. Німецькі закупівлі підтримали б українські потужності, які ризикують бути втраченими через недостатнє використання, водночас допомагаючи усунути нестачу власного оборонного виробництва Європи — це стратегічна інвестиція у колективне стримування.
Поточна проблема: План із 10 пунктів щодо посилення німецько-української оборонно-промислової співпраці передбачає спільні підприємства, інвестиційні гарантії та закупівлі українських систем, але фактичні закупівлі в України залишаються незначними порівняно з її оборонним бюджетом.
Простір для дій: Німеччина може спрямувати більше коштів військової допомоги на прямі закупівлі в українських виробників, а також придбавати виготовлені в Україні системи для самого Бундесверу. Обидва напрями слід пріоритезувати у сферах, де Україна має доведену технологічну перевагу, зокрема у виробництві дронів, засобів радіоелектронної боротьби та систем-перехоплювачів.
Оскільки США відходять від зобов’язань щодо європейської безпеки, Україна стає незамінною для оборони самої Європи. Водночас традиційна рамка розширення дедалі менше відповідає нинішній нагальності. Потрібна нова модель вступу — така, що відображає реалії безпеки та може просуватися окремо від інших кандидатур. Європейська комісія вже розробляє можливі моделі.
Стратегічне обґрунтування: членство в ЄС — єдина переконлива довгострокова гарантія стабільності та процвітання України, а також структурний чинник стримування майбутньої агресії. Застій процесу послаблює не лише Україну, а й довіру до самого ЄС, створюючи можливості для ворожих зовнішніх акторів.
Поточна проблема: держави-члени, зокрема Німеччина, не підготувалися до розширення на внутрішньому рівні. Обговорення його наслідків ледь розпочалося, тоді як в Україні та Молдові вступ домінує в порядку денному. Блокування Угорщиною відкриття переговорних кластерів показало, як один саботажник може підірвати весь процес.
Простір для дій: Німеччина має започаткувати змістовну внутрішню та загальноєвропейську дискусію про розширення ЄС, позиціонуючи себе як конструктивного лідера як щодо змісту, так і щодо процесу. Конкретні кроки включають роботу з Європейською комісією над її пропозиціями реформ і формування консенсусу серед держав-членів щодо рішення, яке зберігає як принцип оцінки за заслугами, так і стратегічну нагальність європейського шляху України.
Угорщина та Словаччина продовжують блокувати пакет допомоги ЄС Україні на €90 мільярдів. У відповідь країни Північної Європи та Балтії зобов’язалися надати до €30 мільярдів двосторонніх позик, щоб задовольнити нагальні фінансові потреби України до середини 2026 року, незалежно від вето.
Стратегічне обґрунтування: передбачувана фінансова підтримка є основою оборонної спроможності, економічної стійкості та переговорної позиції України у мирних переговорах. Дозволити одній державі-члену тримати європейську політику безпеки в заручниках означає створити небезпечний прецедент — як для України, так і для спроможності Європи реагувати на кризи.
Поточна проблема: оскільки виборча кампанія в Угорщині в розпалі, а «загроза з боку України» є однією з її центральних тем, блокування навряд чи буде знято до вступу на посаду нового уряду приблизно наприкінці травня або в червні. До того часу Україна стикається з гострим дефіцитом фінансування, який може спричинити погіршення ситуації на місцях і нову хвилю біженців.
Простір для дій: Німеччина може приєднатися до коаліції двосторонніх позик або очолити її спільно з іншими, надавши їй необхідної фінансової та політичної ваги. У довгостроковій перспективі Берлін має відновити дискусії про поступовий перехід до голосування кваліфікованою більшістю у питаннях зовнішньої політики та санкційних рішеннях (як продемонструвало недавнє рішення про безстрокове замороження російських активів), а також про дієву процедуру за статтею 7 ДЄС, яка може притягати держави-члени до відповідальності.
Європейські заходи з протидії тіньовому флоту Росії вступили в нову оперативну фазу, де лідерство взяли на себе Бельгія, Франція та Швеція. США захопили щонайменше сім танкерів від кінця 2025 року. Жодна з цих операцій не викликала російської відповіді.
Стратегічне обґрунтування: гранична ціна нафти, встановлена ЄС, становить $44,10 за барель. Близько 68% експорту російської сирої нафти нині здійснюється на суднах, що перебувають під санкціями, повністю обходячи це обмеження. Ці самі судна створюють гострі екологічні та розвідувальні ризики для європейських вод. Після початку війни в Ірані Росія отримала додаткові €6 мільярдів доходів від викопного палива. Оскільки Вашингтон уже послаблює санкції, Європа має бути готовою самостійно підтримувати та забезпечувати виконання санкційного режиму.
Поточна проблема: понад 300 суден тіньового флоту нині ходять під фальшивими прапорами або взагалі без прапора — що робить їх такими, на які поширюється право на огляд відповідно до статті 92 Конвенції ООН з морського права, — але Німеччина не має оперативних протоколів для реалізації цих повноважень.
Простір для дій: Німеччина може наслідувати британську модель, використовуючи чинне санкційне законодавство для санкціонування військових заходів примусу, або законодавчо закріпити внутрішні повноваження на висадку на борт, огляд та затримання підозрілих суден. Вона має забезпечити повну імплементацію Директиви ЄС 2024/1226, щоб обхід санкцій міг переслідуватися як кримінальний злочин. Також вона має виділити спеціальні ресурси для спільного патрулювання Балтійського моря з партнерами з країн Північної Європи та Балтії, демонструючи готовність забезпечувати виконання санкцій.
Україна знищила 54 російські системи протиповітряної оборони протягом зими та ще 19 у першій половині березня, відкривши вікно можливостей для ударів по оборонно-промислових цілях глибше за лінією фронту — як продемонстрував удар 10 березня по заводу «Кремній-Ел» у Брянську. Однак арсенал засобів далекобійного ураження залишається небезпечно обмеженим: виробничі потужності Великої Британії та Франції обмежені.
Стратегічне обґрунтування: Taurus розширив би спроможність України завдавати далекобійних ударів і ще більше виснажив би вже ослаблену російську протиповітряну оборону. Оскільки війна в Ірані поглиблює дефіцит західних перехоплювачів, удари по російському виробництву ракет у джерелі стають ще критичнішими для запобігання новій гуманітарній катастрофі взимку 2026/27 року.
Поточна проблема: Німеччина надала пріоритет власній українській програмі далекобійних ударів — це обґрунтована інвестиція, але вона не закриває прогалину навесні та влітку, коли очікується російський наступ. Порівнювані українські системи навряд чи досягнуть надійного серійного виробництва щонайраніше до кінця 2026 року, а дрони не можуть замінити вогневу міць крилатих ракет.
Простір для дій: Taurus можна інтегрувати на F-16, які вже перебувають на озброєнні України, а підготовку можна завершити за 3–4 місяці. Поставлені запаси можуть бути замінені модернізованим варіантом Taurus Neo. Бундестаг може відіграти каталізуючу роль — через парламентські дебати та шляхом встановлення вимоги, щоб угода про співпрацю з Україною щодо далекобійного озброєння передбачала тимчасові заходи для подолання прогалини до виходу українських систем на серійне виробництво.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
