6 хв читання
Шановна пані Президентко!
Шановний пане Генеральний секретарю!
Шановні члени Ради Безпеки та інші учасники засідання!
Дякую за можливість.
Я впевнений, що сьогодні мене почують усі представники держав — членів ООН.
Учора я повернувся з нашого міста Бучі, нещодавно звільненого від військ Російської Федерації.
Важко знайти воєнний злочин, якого окупанти там не скоїли.
Російські військові шукали й цілеспрямовано вбивали всіх, хто служив нашій державі.
Вони розстрілювали жінок біля будинків, коли ті підходили й просто кликали когось, хто залишався живим.
Вони вбивали цілі родини — дорослих і дітей. І намагалися спалювати їхні тіла.
Я звертаюся до вас від імені людей, які щодня вшановують пам’ять загиблих. Щодня, вранці.
Пам’ять убитих цивільних.
Яких після катувань розстрілювали в потилицю або в око. Яких розстрілювали просто на вулицях.
Яких кидали в криницю, щоб вони там помирали в муках.
Яких убивали у квартирах, будинках, підривали гранатами. Яких розчавлювали танками в цивільних автомобілях посеред дороги. Заради забави.
Яким відрізали кінцівки, перерізали горло. Яких ґвалтували й убивали на очах у їхніх власних дітей.
Їм виривали язики лише тому, що не чули від них того, що хотіли почути.
Чим це відрізняється від того, що робили терористи ІДІЛ на окупованій території?
Хіба що це робить постійний член Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй.
Вона руйнує внутрішню єдність держав.
Руйнує державні кордони.
Заперечує право більш ніж десятка народів на двох континентах на самовизначення та незалежне державне життя. Провадить послідовну політику знищення етнічного й релігійного різноманіття.
Розпалює війни й навмисно веде їх так, щоб убити якомога більше звичайних цивільних людей. Щоб знищити якомога більше звичайних мирних міст. Щоб залишити в країні, куди вона надсилає свої війська, лише руїни та масові поховання. Ви все це бачили.
Пропагує ненависть на державному рівні та прагне експортувати її до інших країн через свою систему пропаганди й політичної корупції.
Провокує глобальну продовольчу кризу, яка може призвести до голоду в Африці та Азії й неодмінно завершиться масштабним політичним хаосом у країнах, де стабільність цін на продукти харчування є ключовим чинником внутрішньої безпеки.
То де ж безпека, яку має гарантувати Рада Безпеки? Безпеки немає. Хоча Рада Безпеки є, наче нічого не сталося.
То де ж мир, для гарантування якого була створена Організація Об’єднаних Націй?
Очевидно, що ключова світова інституція, яка має забезпечувати примушення будь-яких агресорів до миру, просто не може працювати ефективно.
Зараз світ побачив, що російські військові зробили в Бучі, утримуючи наше місто в окупації. Але світ ще має побачити, що вони зробили в інших окупованих містах, в інших окупованих районах нашої країни.
Географія може бути різною, але жорстокість — однакова. Злочини — однакові.
І відповідальність має бути неминучою.
Пані та панове!
Я хотів би нагадати вам першу статтю першого розділу Статуту ООН. Яка мета нашої організації? Підтримувати мир. І примушувати до миру. Зараз Статут ООН порушується буквально з першої статті. А якщо так, то який сенс у всіх інших статтях?
Сьогодні саме внаслідок дій Росії на території моєї держави, на території України, скоюються найжахливіші воєнні злочини всіх часів від завершення Другої світової війни.
Російські війська цілеспрямовано знищують українські міста до попелу артилерією та авіаударами.
Вони цілеспрямовано блокують міста, створюючи в них масовий голод. Вони цілеспрямовано стріляють по колонах цивільних на дорогах, які намагаються виїхати з території бойових дій.
Вони навіть цілеспрямовано підривають укриття, де цивільні ховаються від авіаударів. Вони цілеспрямовано створюють на тимчасово окупованих територіях умови, щоб там загинуло якомога більше цивільних.
Різанина в нашому місті Бучі — це лише один, на жаль, із багатьох прикладів того, що окупанти роблять на нашій землі вже 41 день.
І є багато інших таких місць, повну правду про які світ ще має дізнатися: Маріуполь, Харків, Чернігів, Охтирка, Бородянка та десятки інших українських громад, кожна з яких — як Буча.
Я знаю, і ви дуже добре знаєте, що скажуть у відповідь на звинувачення в цих злочинах представники Росії. Вони багато разів це казали. Найпоказовіше було після збиття малайзійського «Боїнга» над Донбасом російськими силами російською зброєю. Або під час війни в Сирії.
Вони звинувачуватимуть усіх, аби тільки виправдати себе. Вони скажуть, що є різні версії і нібито ще неможливо встановити, яка з них правдива. Вони навіть скажуть, що тіла вбитих нібито «підкинули», а всі відео — постановочні.
Але. Зараз 2022 рік. Є переконливі докази. Є супутникові знімки. Можливо провести повне, прозоре розслідування.
Саме це нас цікавить.
Максимальний доступ журналістів. Максимальна співпраця з міжнародними інституціями. Залучення Міжнародного кримінального суду. Повна правда, повна відповідальність.
Я впевнений, що в цьому має бути зацікавлена кожна держава в системі ООН. Для чого? Щоб раз і назавжди покарати тих, хто вважає себе привілейованими, вважає себе непокараними. Відтак показати всім іншим потенційним воєнним злочинцям у світі, що їх теж неминуче буде покарано. Якщо покарають найбільшого, покарають усіх.
Скажіть, навіщо Росія прийшла в Україну?
Я відповім. Керівництво Росії почувається колонізаторами — як у давні часи. Їм потрібні наші багатства й наші люди. Росія вже депортувала на свою територію десятки тисяч наших громадян. Потім будуть сотні. Вона викрала понад дві тисячі дітей. Просто викрала тисячі дітей. І продовжує це робити. Росія хоче перетворити українців на мовчазних рабів.
Російські військові відкрито грабують захоплені ними міста й села. Це грабунок найвищого масштабу. Вони крадуть усе — від продуктів харчування до золотих сережок, які просто виривають із кров’ю.
Ми маємо справу з державою, яка перетворює право вето в Раді Безпеки ООН на право смерті.
Яка підриває всю архітектуру глобальної безпеки.
Яка дозволяє злу залишатися непокараним і поширюватися світом. Знищуючи все, що може працювати на мир і безпеку.
Якщо це триватиме, фінал буде таким, що кожна держава покладатиметься для забезпечення своєї безпеки лише на силу зброї, а не на міжнародне право, не на міжнародні інституції.
Тоді ООН можна просто розпустити.
Пані та панове!
Ви готові до розпуску ООН? Ви вважаєте, що час міжнародного права минув?
Якщо ваша відповідь — ні, потрібно діяти зараз, діяти негайно.
Силу Статуту ООН потрібно відновити негайно.
Систему ООН потрібно реформувати негайно, щоб право вето не було правом смерті. Щоб у Раді Безпеки було справедливе представництво всіх регіонів світу.
Агресора потрібно негайно примусити до миру. Потрібна рішучість. Ланцюг масових убивств від Сирії до Сомалі, від Афганістану до Ємену й Лівії, якщо чесно, треба було зупинити давно.
Якби тиранія колись отримала за розв’язану нею війну таку відповідь, що вона припинила б існувати й після неї було б гарантовано справедливий мир, світ неодмінно змінився б.
І тоді, можливо, ми не мали б війни, війни в моїй країні. Проти нашої нації, української нації. Проти людей.
Але світ спостерігав і не хотів бачити окупації Криму, а ще раніше — війни проти Грузії, а ще раніше — відчуження від Молдови всього Придністровського регіону. Також він не хотів бачити, як Росія готувала ґрунт для інших конфліктів і воєн поблизу своїх кордонів.
Як це зупинити?
Негайно притягнути російських військових і тих, хто віддавав їм накази, до відповідальності за воєнні злочини в Україні.
Усі, хто віддавав злочинні накази й виконував їх, убиваючи людей, постануть перед трибуналом, подібним до Нюрнберзького.
Я хочу нагадати російським дипломатам, що така людина, як фон Ріббентроп, не уникнула покарання після Другої світової війни.
І я також хочу нагадати архітекторам злочинної політики Росії, що покарання наздогнало й Адольфа Ейхмана.
Ніхто з винуватців не уникне. Ніхто.
Але головне — сьогодні настав час трансформувати систему, ядром якої є Організація Об’єднаних Націй. Для цього ми пропонуємо скликати глобальну конференцію. І просимо провести її вже в мирному Києві — щоб вирішити.
Як ми реформуємо світову систему безпеки.
Як ми справді гарантуватимемо непорушність загальновизнаних кордонів і цілісність держав.
Як ми забезпечимо верховенство міжнародного права.
Зараз очевидно, що цілей, поставлених у Сан-Франциско в 1945 році під час створення глобальної міжнародної організації безпеки, не досягнуто. І досягти їх без реформ неможливо.
Тому ми маємо зробити все, що в наших силах, щоб передати наступним поколінням ефективну ООН зі здатністю превентивно реагувати на безпекові виклики й таким чином гарантувати мир.
Запобігати агресії та примушувати агресорів до миру. Мати рішучість і здатність карати, якщо принципи миру порушуються.
Більше не може бути винятків, привілеїв. Усі мають бути рівними. Усі учасники міжнародних відносин. Незалежно від економічної сили, географічної площі та індивідуальних амбіцій.
Сила миру має стати панівною. Сила справедливості й сила безпеки. Як про це завжди мріяло людство.
Україна готова надати платформу для одного з головних офісів оновленої системи безпеки.
Як Женевський офіс спеціалізується на правах людини, як Найробійський офіс спеціалізується у сфері захисту довкілля, так Київський офіс U-24 може спеціалізуватися на превентивних заходах для підтримання миру.
Хочу нагадати про нашу миротворчу місію в Афганістані. Коли за власний кошт ми, українці, евакуювали з цієї країни понад тисячу людей. І це була найгарячіша фаза. Але людям була потрібна допомога — і Україна прийшла. Як і інші держави.
Ми евакуювали людей різних національностей, різних віросповідань. Афганців, громадян європейських країн, США, Канади. Ми не розрізняли, кому потрібна допомога, чи це наші люди, чи ні. Ми врятували всіх.
Якби щоразу, коли виникала потреба, усі у світі були впевнені, що допомога надійде, світ точно був би безпечнішим.
Тому Україна має необхідне моральне право пропонувати реформу світової системи безпеки.
Ми довели, що допомагаємо іншим не лише в добрі часи, а й у темні.
І зараз нам потрібні рішення від Ради Безпеки. Заради миру в Україні. Якщо ви не знаєте, як ухвалити це рішення, ви можете зробити дві речі.
Усунути Росію як агресора та джерело війни від блокування рішень щодо її власної агресії, її власної війни. А потім зробити все, що може встановити мир.
Або покажіть, як ви можете переформатуватися і справді працювати заради миру.
Або якщо ваш нинішній формат незмінний і виходу просто немає, тоді єдиним варіантом було б саморозпуститися взагалі.
Я переконаний, що ви можете обійтися без третього варіанту.
Україні потрібен мир. Нам потрібен мир. Європі потрібен мир. Світові потрібен мир.
І наостанок я прошу вас подивитися відео. Коротке.
Відео про те, що прийшло на зміну вашій силі, тому що хтось один може зловживати своїми правами.
Ось до чого призводить безкарність.
Якщо можливо — подивіться це відео. Бо не в усіх є можливість приїхати до нас і побачити це. Тож подивіться його.
Дякую.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську