Олександр Сливчук, координатор Програми співпраці з Іспанією та Латинською Америкою в Трансатлантичному діалоговому центрі, опублікував авторську статтю до 35-річчя української незалежності, у якій простежив історичну тяглість, яку Москва понад століття намагалася стерти.
У статті Сливчук стверджує, що незалежність України у 1991 році не була новим початком, а продовженням багатовікової державності — від Київської Русі та козацької держави до Української Народної Республіки, проголошеної у 1917 році. Він також наголошує на ролі українського уряду у вигнанні, який пережив понад сімдесят років радянського правління та формально передав символи влади в Києві у 1992 році.
Сливчук пояснює, що Москва неодноразово намагалася знищити цю тяглість через Голодомор, сталінські чистки та послідовну русифікацію мови, освіти й культури. Однак ці спроби зазнали невдачі: на референдумі 1991 року понад 90% українців проголосували за незалежність, зокрема в Криму, Донецьку та Луганську — саме тих регіонах, які Росія окупувала з 2014 року.
Авторська стаття також проводить ключове розмежування між боротьбою України за незалежність у 1918–1921 роках і відповіддю країни після 2014 року. Після анексії Росією Криму Україна не зазнала краху. Натомість вона майже з нуля відбудувала свою армію, реформувала інституції та витратила наступні вісім років на підготовку до повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.
Сливчук підкреслює, що вторгнення Росії по суті стосується не території, а відмови Кремля визнати, що Радянський Союз розпався назавжди. Він наводить статтю Володимира Путіна від липня 2021 року «Про історичну єдність росіян та українців» як яскравий приклад заперечення Москвою права України на існування як окремої держави.
Зрештою, Сливчук застерігає, що поступка територіями була б не прагматичним компромісом, а прямою загрозою тяглості української державності. Кожна поступка агресору лише купує час до наступного нападу, тоді як кінцева мета Москви залишається незмінною: повний контроль над Україною. Як підсумовується у статті, незалежність ніколи не здобувають раз і назавжди — її необхідно підтримувати щодня.
Читайте повну статтю за посиланням.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську