12 хв читання
Після початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року Україна стала свідком безпрецедентної єдності західних держав. Західні союзники, об’єднані спільною потребою допомогти Україні вистояти перед підступним російським наступом, усвідомили, що самих лише висловів занепокоєння та засудження недостатньо. Союз визнав необхідність рішучих дій, подавши Росії сигнал, що її незаконна агресія не залишиться без відповіді. Примітно, що це був історичний момент для Європейського Союзу: уперше через свої інституції він передав летальне озброєння державі, залученій до активного воєнного протистояння.
У період із лютого 2022 року до жовтня 2023 року Україна отримала, за оцінками, понад 240 мільярдів євро допомоги. Ця фінансова підтримка не лише підкреслила солідарність західних союзників, а й продемонструвала їхню готовність надавати значні ресурси країні, що протистоїть викликам тривалого конфлікту.
США, Велика Британія та Німеччина стали найбільшими донорами за фінансовим еквівалентом військової допомоги. Водночас за часткою вартості наданих Україні озброєнь і техніки у ВВП лідирують Норвегія, Литва та Естонія. Пакети допомоги охоплюють передові системи озброєння та техніку, зокрема танки Leopard 2, M2 Bradley, HIMARS й інше сучасне військове обладнання. Ці внески засвідчують стратегічну відданість оснащенню України найсучаснішими засобами для ефективної протидії поточним викликам.
Доповнюючи цю підтримку, у грудні 2023 року Нідерланди зробили рішучий крок, розпочавши підготовку до передавання Україні перших 18 винищувачів F-16. Як заявив прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте: «Постачання F-16 є одним із найважливіших елементів домовленостей щодо військової підтримки України. Окрім дозволу на експорт, до початку постачання мають бути виконані ще кілька критеріїв, зокрема вимоги до персоналу й інфраструктури. Це рішення підтверджує незмінну відданість Нідерландів наданню Україні підтримки, необхідної для відповіді на триваючу російську агресію».
Втім, наведені дані порушують питання: як Захід підтримуватиме належний рівень оборони за таких масштабних витрат на військову допомогу? Поточна дискусія свідчить, що надання Україні військової допомоги є не лише підтвердженням відданості цих країн безпечному й захищеному майбутньому, вільному від порушень міжнародного права та тероризму. Воно також підкреслює ширший стратегічний курс на глибоку модернізацію озброєнь.
Ця стаття має на меті розглянути ключові особливості та базові концепції, що пояснюють, чому озброєння України вигідне для Європейського Союзу в ширшому сенсі. Окрім безпосередньої мети підтримати оборону України, вона висвітлює ширші наслідки й стратегічні міркування, які визначають відданість регіону формуванню безпечної та модернізованої оборонної системи.
Передусім варто висвітлити загальну концепцію, що лежить в основі цієї тези. Важливо зазначити, що, поза сферою теорій змови, існує мало доказів того, що західні держави постачають Україні зброю з будь-яких прихованих мотивів, окрім безпосередньої мети надати допомогу у відповідь на нагальні російські воєнні загрози.
Передавання чи постачання озброєння Україні створило нові виклики для низки європейських країн, спонукаючи їх розв’язувати критичні питання, пов’язані зі зберіганням арсеналів. Значна частина військових запасів багатьох із цих держав виснажилася, що зумовлює укладення нових угод для закупівлі якіснішої та модернізованої техніки. Це стратегічне рішення супроводжувалося суттєвим зростанням оборонних бюджетів у різних європейських країнах. За даними Європейського оборонного агентства, 2022 року більшість країн ЄС помітно збільшили оборонні бюджети: «До рекордних €240 мільярдів: 2022 року європейські оборонні видатки знову зросли на 6% порівняно з попереднім роком, що стало восьмим роком поспіль зростання». Подана нижче інфографіка ілюструє це зростання та підкреслює спільну відданість європейських держав зміцненню свого військового потенціалу перед обличчям мінливих геополітичних загроз і викликів.
Одним із ключових керівних документів у сфері оборони для посадовців ЄС є брошура «План розвитку спроможностей ЄС». Основна мета документа — «підвищити узгодженість оборонного планування держав-членів та заохотити європейську співпрацю шляхом спільного розгляду майбутніх оперативних потреб і визначення спільних пріоритетів ЄС щодо розвитку спроможностей». Цей всеосяжний посібник мав кілька редакцій: попередні версії були видані 2008, 2014 і 2018 року, а найновішу погоджено 2023 року.
Остання редакція визначає 22 пріоритети оборонної політики ЄС, з яких 14 стосуються п’яти військових сфер, а 8 — стратегічних засобів забезпечення та мультиплікаторів. Зокрема, рекомендації наголошують на необхідності інтегрованої протиповітряної та протиракетної оборони, модернізації основних бойових танків, бойових машин піхоти й бронетранспортерів, а також розробленні ефективних засобів протидії дронам. Важливе спостереження з цього звіту полягає в тому, що повномасштабна війна проти України наголосила на нагальній потребі посилити військову мобільність сил у межах ЄС і за його межами. Це також пояснює зафіксований новий рекорд ЄС — 270 мільярдів євро оборонних видатків у 2023 році — і підкреслює відданість регіону подоланню нових безпекових викликів та зміцненню оборонних спроможностей.
У відповідь на потребу модернізувати арсенали озброєнь Європейський Союз розробив інноваційний колективний підхід — Спільний план закупівлі озброєнь. Ця стратегічна ініціатива, породжена нагальною потребою в модернізації, є спільним зусиллям для подолання сучасних безпекових викликів.
Важлива віха в цій роботі була досягнута 9 травня 2023 року, коли депутати Європейського парламенту дійшли згоди щодо прискорення ухвалення законодавства для нарощування виробничих спроможностей ЄС із випуску боєприпасів і ракет. Ця законодавча база, названа Актом на підтримку виробництва боєприпасів (ASAP), відображає відданість ЄС зміцненню свого промислового потенціалу. Рішучим кроком парламент 13 липня 2023 року схвалив виділення €500 мільйонів фінансування. Ці кошти мають допомогти наростити спроможності промисловості ЄС, збільшити постачання Україні та сприяти державам-членам у поповненні запасів боєприпасів і ракет.
Після тривалих переговорів загальний обсяг фінансування Спільного плану закупівлі озброєнь зрештою обмежили €300 мільйонами. Депутат Європейського парламенту Міхаель Галер наголосив, що ці кошти відіграватимуть ключову роль у поповненні запасів держав-членів ЄС, підвищенні взаємосумісності збройних сил, зміцненні оборонної промисловості та підтвердженні непохитної підтримки України.
Наразі план спільних закупівель активно реалізується з особливим акцентом на 155-міліметрових артилерійських снарядах. Амбітна мета полягає в тому, щоб протягом 12 місяців передати Україні один мільйон артилерійських снарядів.
Еволюція оборонної архітектури Європи досягла важливої віхи, відображаючи значний поступ для Європейського Союзу та його інституцій із часу запровадження домовленостей «Берлін плюс» у 2002 році.[1] Важливо, що Європейська комісія відіграватиме ключову роль, надаючи фінансування для ініціатив зі спільних закупівель. Це безпрецедентний крок, адже Європейська комісія вперше безпосередньо фінансово підтримує такі спільні починання.
Які індивідуальні переваги отримують держави-члени ЄС, особливо ті, що мають обмеженіші оборонні бюджети, але активно підтримують Україну? Окрім переваги розподілу витрат у межах Спільного плану закупівлі озброєнь, підтримка України стала для окремих членів ЄС потужним стимулом до модернізації арсеналів. Численні приклади демонструють проактивне пристосування країн Східної Європи та Балкан до цього мінливого безпекового виклику.
Польща вирізняється як один із найнадійніших союзників і нині демонструє проактивну відданість модернізації свого військового потенціалу. У грудні 2022 року почалася реалізація раніше укладеної угоди з Південною Кореєю. Цей стратегічний договір забезпечив постачання Польщі 24 самохідних гаубиць K9 і 10 танків K2 «Чорна пантера», що стало важливою віхою. Танки K2 широко визнані одними з найсучасніших основних бойових танків у світі.
Коментуючи цю важливу подію, президент Анджей Дуда зазначив: «Сьогодні це найсучасніше озброєння, вершина сучасності для Війська Польського, стало реальністю та посіло своє місце в номенклатурі техніки Збройних сил Польщі».
Майбутнє згаданої угоди стало невизначеним після обрання нового прем’єр-міністра Дональда Туска 13 грудня 2023 року. Від листопада попереднього року Сеул висловлював занепокоєння щодо фінансових аспектів угоди. Воно пов’язане з посиленням політичної турбулентності в Польщі — явищем, що неминуче супроводжує значні зміни у керівництві уряду. Країни й надалі підтримують конструктивний діалог, щоб забезпечити неухильне виконання всіх раніше підписаних контрактів навіть у період переходу до нового уряду.
Чеська Республіка продемонструвала проактивний підхід до масштабної модернізації свого авіапарку. У вересні 2023 року чеський уряд уклав зі США угоду про придбання сучасних винищувачів F-35. Ця історична угода стала найбільшим оборонним контрактом, будь-коли підписаним урядом Чехії, і підкреслює прагнення країни зміцнювати військовий потенціал завдяки передовим технологіям та стратегічним альянсам. Крім того, з 2022 року Чехія активно залучає українських фахівців із оборонного виробництва та виробництва озброєнь до своїх оборонних підприємств. Заступник міністра оборони країни Томаш Копечний раніше зазначав: «…це було б вигідно обом сторонам, адже чеські збройові заводи відчувають нестачу кваліфікованих працівників. Наприклад, компанії Tatra з холдингу Czechoslovak Group потрібно п’ятсот людей». Спільні зусилля привели до підписання угоди про створення оборонного кластера з Агентством міжурядового оборонного співробітництва (AMOS) Міністерства оборони Чеської Республіки. У межах цієї ініціативи ключові українські та чеські оборонні підприємства разом із міжнародними донорами спільно реалізують коопераційні проєкти.
Болгарія висловила тверду відданість переозброєнню та модернізації арсеналів, водночас активно беручи участь у наданні допомоги Україні. Попри заперечення віцепрем’єр-міністерки та міністерки економіки Корнелії Нінової щодо прямого постачання зброї, Болгарія непрямо експортувала в Україну озброєння на щонайменше $1 мільярд через нерозкриті канали. 8 грудня 2023 року було схвалено нове постачання зенітних ракет.
Із 2022 року Болгарія розвиває стратегічну співпрацю з Lockheed Martin — провідним американським гігантом оборонного виробництва. Міністерство оборони США (DoD) уклало з Lockheed Martin контракт на виробництво для Болгарії другої партії бойових літаків F-16 Fighting Falcon. Повідомлення про контракт, опубліковане 14 вересня, передбачає виробництво восьми літаків F-16C/D Block 70 на додаток до восьми, вже охоплених чинним контрактом. Ця ініціатива є важливим кроком у прагненні Болгарії набути передових військових спроможностей та підкреслює її співпрацю з ключовими міжнародними учасниками оборонної промисловості.
Безліч прикладів із досвіду різних європейських країн разом підтверджують центральну тезу: Європа неухильно стає на шлях системного переозброєння, який набрав обертів із початком повномасштабного вторгнення в Україну. Ця тенденція аж ніяк не випадкова. Активно підтримуючи Україну, союзні держави однозначно визнають загрозу, яку Росія становить для глобальної стабільності, та потребу бути озброєними й готовими до будь-якого розвитку подій. Така колективна відповідь свідчить про волю протистояти викликам, що постають через дії Росії на світовій арені.
Нові кандидати та члени НАТО також розпочали масштабні реформи військових арсеналів. Від вступу до Альянсу Швеція демонструє готовність стати повністю інтегрованою частиною НАТО. З огляду на свої морські спроможності Швеція нині приділяє значну увагу розвитку військово-морського флоту. Перші кроки в цьому напрямі вже зроблено: країна підписала з MBDA контракт на постачання зенітних модульних ракет Common Anti-Air Modular Missiles, підтвердивши відданість зміцненню оборонного потенціалу та узгодженню зі стандартами НАТО. Генеральний директор MBDA Ерік Беранже сказав: «CAMM забезпечить Швецію та Королівські військово-морські сили Швеції потужними спроможностями протиповітряної оборони, що стане для країни вагомим новим внеском у НАТО разом з іншими союзними користувачами Sea Ceptor, як-от Королівські військово-морські сили Сполученого Королівства. Ми також пишаємося продовженням нашої тривалої історії партнерства зі Швецією та шведською промисловістю, зокрема Saab». Крім того, Швеція активно розміщує свої війська на територіях, що межують із Росією, аби ще більше стримувати агресора від поширення загроз і руйнувань.
Фінляндія, зі свого боку, працює над тим, щоб позбутися залишків колишніх військових зв’язків із Росією. Країна зробила важливий крок, уклавши угоду на US$346 мільйонів з ізраїльською компанією Rafael Advanced Systems (RAS). Угода передбачає закупівлю ракети класу «земля — повітря» David’s Sling (SAM), яка має стати важливою заміною системам Buk SAM російського походження.
Аналіз процесу переозброєння в Європі дає змогу зробити кілька важливих висновків. Стрімке зростання військових видатків у країнах Центральної та Західної Європи, що 2022 року сягнули $345 мільярдів, стало найвищим рівнем від завершення холодної війни. На це зростання істотно вплинуло вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, яке стало ключовим каталізатором тенденцій у військових видатках.
Надання допомоги Україні постає взаємовигідною справою, що є потужним стимулом для модернізації європейських озброєнь і розширення арсеналів. Окрім безпосередньої підтримки України, ця ініціатива також спонукає західних союзників дотримуватися встановленого НАТО стандарту оборонних видатків у 2% ВВП. Хоча 2014 року більшість членів НАТО не виконували цю вимогу, до 2023 року ситуація змінилася на краще, відкриваючи для цих країн ширші можливості досягти й потенційно перевищити цільові показники оборонних видатків.
Ширший вплив процесу переозброєння виходить за межі безпосередніх геополітичних питань: він впливає на структуру оборонних видатків, сприяє співпраці та наближає країни до стандартів НАТО. Динаміка змін у військових видатках у поєднанні з відданістю зміцненню оборонного потенціалу відображає комплексну відповідь на нові безпекові виклики в Європі.
Європейські зусилля з переозброєння мають глибоке значення для України, особливо в аспекті постачання озброєння та техніки, що є життєво важливим чинником наближення української перемоги. У міру активного переозброєння Європи Україна отримує цінну можливість доступу до модернізованого озброєння через європейські канали, істотно посилюючи свій військовий потенціал. Незалежно від того, чи оформлено таку співпрацю довгостроковими чи короткостроковими контрактами, цей підхід відкриває Україні шлях до інтеграції передового озброєння в оборонну інфраструктуру. Крім того, надходження нового озброєння створює перспективи для спільних навчань і співпраці між силами НАТО та українськими військовими. Навчання, яке проводять союзні сили, не лише підвищує оборонну підготовленість України, а й сприяє професійному розвитку військовослужбовців. Особливо важливо, що двостороння співпраця вже розгортається: правляча більшість у парламенті Болгарії погодилася надати Україні болгарський повітряний простір для навчань на F-16. Це демонструє взаємовигідний характер співпраці та зміцнює спільну відданість безпеці й обороні між союзниками НАТО та Україною.
Прагнення Європи зміцнити свою військову міць набуває критичного значення в нинішньому непередбачуваному геополітичному ландшафті. Наслідки нападу Росії на Україну оголюють вразливість того, що зазвичай називають стабільністю, і засвідчують, що Європа не була цілком готова протистояти дедалі більшій войовничості Росії, яка наростала з 1990-х років. Поточні процеси переозброєння є ключовим кроком до зміцнення безпеки Європи перед обличчям мінливих загроз.
Загалом прагнення до переозброєння означає важливий крок до забезпечення безпечного й упевненого майбутнього для європейських держав, даючи їм змогу захищатися від потенційних викликів і водночас обстоювати демократичні цінності. Воно також надає Європі можливість посилити незалежність від оборонних зусиль США, надаючи нового імпульсу НАТО. Цей стратегічний крок важливий з огляду на непередбачуваність майбутнього геополітичного розвитку та наголошує на необхідності для Європи зміцнювати оборонний потенціал і стійкість заради тривалої стабільності.
[1] У межах рамок співпраці, ухвалених 17 березня 2003 року, так звані домовленості «Берлін плюс» становлять основу співпраці НАТО—ЄС у кризовому управлінні в контексті військових операцій під проводом ЄС, що використовують спільні ресурси й спроможності НАТО, зокрема механізми командування та допомогу в оперативному плануванні. Фактично вони дозволяють Альянсу підтримувати операції під проводом ЄС, у яких НАТО в цілому не бере участі.
Disclaimer: The views, thoughts, and opinions expressed in the papers published on this site belong solely to the authors, and not necessarily to the Transatlantic Dialogue Center, its committees, or its affiliated organizations. The papers are intended to stimulate dialogue and discussion and do not represent official policy positions of the Transatlantic Dialogue Center or any other organizations the authors may be associated with
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
