10 хв читання
Подолавши тисячі кілометрів, російська пропаганда дісталася краю можливостей, де її дезінформацію прийняли прихильно. Останніми роками російські новинні медіа Actualidad RT/RT en Español та Sputnik Mundo втрутилися в латиноамериканський медіапростір. Ці новинні агентства поширюють дезінформацію, новини, у яких навмисно бракує ключової інформації, та кремлівську пропаганду.
Це проникнення готувалося роками: російські медіа знайшли спільний інтерес, який могли використати для входження в регіон — не лише самотужки, а й за допомогою місцевих агентств і урядів. Російський наратив фейкових новин, дезінформації, віктимізації та перекладання провини на всіх, окрім себе, невпинно поширюється в Латинській Америці.
Actualidad RT is the most popular of these media, having the largest audience on Facebook — around 17 million followers — which surpasses the Spanish accounts of other international outlets like CNN or BBC. In addition, RT's Twitter account is followed by 3.5 million people, and its Instagram account by 1.1 million. Meanwhile, Sputnik Mundo has a smaller audience, with 624,000 followers on Facebook and 168,000 on Twitter.
Окрім цих традиційних платформ, росіяни змогли диверсифікувати свої медіа, зокрема через ¡Ahí les va!, новинне шоу, що належить Actualidad RT. Це медіа раніше мало YouTube-канал із понад мільйоном підписників, але його закрили 1 березня 2022 року. Тоді Google заблокував доступ до всіх акаунтів, пов’язаних із новинними агентствами Russia Today та Sputnik News «щоб зупинити поширення недостовірної інформації та зірвати дезінформаційні кампанії в інтернеті», за словами президента Google Global Affairs Кента Вокера.
Однак шоу перейшло на власний вебсайт, де й надалі регулярно випускає нові відео. Згідно з його описом, шоу подає «інформацію, але з дещицею гумору. Гумор, але з великою кількістю інформації», проте насправді це не надто серйозний випуск новин, що використовує RT en Español як джерело.
Один із випусків Ahí les va має назву «Атака на Кримський міст: новинна історія з майже трьома століттями контексту». 9:30-хвилинне відео починається з наміру прокоментувати атаку на Кримський міст, під час якої, як стверджується, українська влада вбила 2 цивільних. Однак ведучий згадує атаку лише впродовж перших двох хвилин, а потім переходить до пояснення історичного конфлікту в Криму та його геополітичних наслідків. Так створюється зручний для Росії наратив.
Передусім ведучий розповідає, як росіяни потрапили до Криму після османів і татар. Упродовж усього матеріалу він надмірно наголошує на тому, що росіяни становлять більшість населення півострова. У цьому наративі шоу не згадує, що Росія визнала територіальну цілісність України у 1991 році, тим самим підтвердивши належність Криму Україні. Незаконною анексією Росія порушила міжнародне право. Навіть якби більшість мешканців півострова були етнічними росіянами, це не давало їм права силоміць анексувати територію. Крім того, за часів російського імперського, а згодом радянського панування в Криму влада докорінно змінила етнічний склад півострова. Серед іншого застосовувалися масові депортації корінних народів і переселення російського населення до Криму.
Далі ведучий також стверджує, що безпосередньо перед 2014 роком деякі «українські націоналістичні рухи» в Криму «заявляли, що на їхній території немає місця для різних етнічних груп». Згідно з відео, «націоналісти» доводили, що вони не можуть співіснувати, що має бути вища група, а інша повинна піти. Тому, як він каже, російське населення Криму припинило миритися з ігноруванням і «возз’єдналося з Росією», причому — як наголошують ведучі — на відміну від Донбасу, насильства не було, лише поодинокі сутички. Водночас пізніше він заявляє, що ситуація в Криму могла мати мирне розв’язання, але «Захід» цього не хотів. Отже, в одному й тому самому виступі ведучий використовує суперечливі твердження: анексія Криму була і не була насильницькою.
Цей випуск ідеально відповідає щонайменше трьом групам наративів, які російська пропагандистська машина регулярно використовує, щоб приховати дії країни щодо України. Зокрема, випуск «Атака на Кримський міст» звертається до тез про утиски російської меншини в Україні та «напади насильницьких націоналістичних груп», покликаних сформувати уявлення про незаконне й насильницьке витіснення в Україні всього російського. Також у ньому згадується «агресія Заходу проти Росії на українській території». Ці повідомлення мають на меті представити Захід на чолі зі США експлуататором України та загрозою світовому порядку, а також сформувати суспільну недовіру до Заходу і російського домінування.
Ознайомтеся з іншими ключовими групами наративів нижче та проаналізуйте, як часто ви бачите їх у коментарях під новинами про ситуацію в Україні. За частотою їхніх згадок легко визначити успішність проникнення сприятливих для Росії поглядів серед населення латиноамериканського регіону.
Блокування їхніх YouTube-акаунтів стало не єдиною проблемою, з якою зіткнулося Actualidad RT , адже цьому медіа також довелося мати справу з відставкою заступниці директора Ahí les va, Інни Афіногенової. Росіянка, що мешкає в Мадриді, оголосила себе незалежною журналісткою та поширює новини на власному YouTube-каналі, а також в іспанських медіа. Однак її увага зосереджена переважно на Латинській Америці, де живе більшість її аудиторії.
На своєму каналі Афіногенова заявляла, що не згодна з війною, розв’язаною її країною, і що вона «не збирається займатися воєнною пропагандою». Водночас журналістка не висловлювала ані підтримки, ані співчуття Україні. Насправді її відео сповнені суперечливих повідомлень про війну.
“Я не збираюся погоджуватися з війною, яка зачіпає цивільне населення моєї країни, але так само не погоджуюся з війною, що зачіпає такі далекі й незнайомі країни, як Ірак, Афганістан, Лівія, Ємен, Судан чи Палестина. І мені байдуже, чи це США, Франція, Ізраїль, Україна проти самої України, чим вони займаються роками, чи Росія, що скидає бомби."
Її послання може здаватися проголошенням нейтралітету й викриттям лицемірства інших держав, але насправді це шаблонний наратив російської пропаганди. Якщо придивитися уважніше, вона згадує напад «України на саму Україну», що натякає на українську «громадянську війну» на Донбасі. Це ще один наратив, створений для приховування діяльності російських спецпідрозділів і військ, які, за даними Розвідувального управління Міністерства оборони США (DIA), від весни 2014 року й донині активно мобілізували, очолювали та оснащували сепаратистські збройні формування в регіоні Донбасу.
Маючи понад 230 тисяч підписників на YouTube і беручи участь в іспанських медіа, таких як Público, La Base, Caras y Caretasта Canal Red, Інна й надалі має значний вплив і охоплення в латиноамериканському регіоні.
За словами фахівців, російські медіа знайшли шлях до Латинської Америки, поширюючи новини, не пов’язані з політикою, натомість вони зосередилися на особливих інтересах населення. У 2021 році Володимир Рудинський з Інституту державної політики імені Джека Д. Гордона FIU опублікував статтю під назвою «Стратегічна комунікація Росії в Латинській Америці та Карибському басейні». У ній Рудинський називає RT «опортуністичним каналом», а також зазначає, що «російські медіа постійно включають до своєї стрічки новини й матеріали, не пов’язані з політикою, зокрема сенсаційні бюлетені». Отже, завдяки цій стратегії їхні канали здобували б «нових підписників, які інакше не були б зацікавлені в отриманні інформації від RT або Sputnik”.
Тим часом Маріо Моралес, професор комунікації Колумбійського університету Хаверіана, в інтерв’ю DW заявив, що «Росія скористалася Чемпіонатом світу з футболу FIFA 2018 року, щоб увійти до Латинської Америки зі своїми медіа», і в такий спосіб «Москва використала подію, на перший погляд позбавлену ідеології, щоб представити RT як альтернативу, не заплямовану політичною пропагандою, ідеологічними чи урядовими інтересами».
Actualidad RT скористався латиноамериканською любов’ю до футболу, щоб здобути в регіоні велику аудиторію. Наприклад, щоб викликати симпатію публіки, RT найняв Карлоса «Ель Пібе» Вальдерраму, одного з найвідоміших футболістів Колумбії та Південної Америки, вести й коментувати події Чемпіонату світу 2018 року для латиноамериканської аудиторії. Російські медіа використали захід FIFA як можливість, і це стало ще кориснішим для них після їхнього відсторонення в Європейському Союзі.
Telesur — латиноамериканський багатодержавний телевізійний новинний канал зі штаб-квартирою в Каракасі, Венесуела, який працює з 2005 року та був заснований Міністерством народної влади з питань комунікації та інформації Венесуели. Канал фінансують уряди Венесуели, Нікарагуа та Куби; у 2016 році він втратив фінансування з боку Аргентини, а у 2020 році — Уругваю. З 2014 року канал також має вебсайт і веде мовлення англійською.
Венесуельський канал зазнав чимало критики за поширення чавістської пропаганди та зміну новин на догоду урядам Уго Чавеса й Ніколаса Мадуро. Тепер він також спотворює новини, якими ділиться про російську війну проти України.
Не дивно, що венесуельське державне медіа, яке також має фінансову підтримку Нікарагуа та Куби, публікує новини на захист російської позиції у війні, виставляючи Україну лиходієм і подаючи Росію як жертву. Ці країни вже підтримували агресивні дії російського уряду у 2014 році, коли проголосували проти резолюції Генеральної Асамблеї ООН на підтримку територіальної цілісності України з огляду на «результати» незаконного референдуму, скликаного для легітимізації російської анексії півострова. У Telesur каталозі можна знайти новини, у яких бракує важливої для повного контексту події інформації та які містять дуже упереджену позицію, подібну до Actualidad RT та Sputnik Mundo.
Попри менше охоплення в соціальних мережах, ніж у російських новинних медіа, Telesur міцно утвердився в регіоні й має величезну аудиторію в традиційніших медіа. Новинний канал транслюють на державному телебаченні у Венесуелі, Нікарагуа та Кубі, а також через супутниковий сигнал у всіх країнах Латинської Америки; він присутній і в регіонах Європи, Північної Африки та Близького Сходу.
Венесуельська мережа скористалася своїм латиноамериканським характером і великою аудиторією, яку здобула за роки роботи, щоб поширювати новини з проросійським ухилом. Російські медіа намагалися зробити те саме, але, безперечно, не досягли цього. Утім, це не було змаганням між ними — це була командна робота. Усі ці медіа взяли на себе поширення тієї самої російської пропаганди, навіть за підтримки латиноамериканських урядів.
У 2022 році, на початку війни, у Європейському Союзі та Канаді масово призупинили роботу російських державних медіа, а також їхніх сторінок і каналів на різних міжнародних платформах, таких як соціальні мережі та міжнародні супутникові телекомпанії. Однак у Латинській Америці цього не сталося або принаймні не сталося в більшості її країн.
Отже, єдині цензурні заходи в регіоні здійснювали мережі на кшталт YouTube щодо каналів Actualidad RT, Sputnik Mundo, Ahí les vaтощо, а також соціальні мережі, такі як Facebook та Instagram, які, за повідомленнями самих медіа, зменшили їхнє охоплення. Але уряди цього не робили, за винятком Уругваю.
1 березня 2022 року, наслідуючи приклад Європейського Союзу, Національна адміністрація телекомунікацій Уругваю оголосила про припинення трансляції сигналу Actualidad RT на онлайн-платформі ANTEL TV. Це рішення різко критикували за «напад на свободу слова» та з аргументом, що «необхідно знати російський погляд на війну».
Латинська Америка займає своєрідну позицію щодо свободи слова. У цьому регіоні медіацензура тісно асоціюється з тоталітарними урядами та диктатурами другої половини 20-го століття. Нині журналістика є професією високого ризику: журналістів переслідують, відправляють у вигнання й навіть убивають. Спогади про цю цензуру та революції, що постали проти неї, досі дуже живі серед латиноамериканської громадськості, тому аудиторія вкрай неохоче підтримує цензуру медіа. Перешкоджання роботі медіа все ще сприймається як брудні урядові прийоми для приховування новин, навіть якщо йдеться про медіа, що поширюють неправдиву або викривлену інформацію.
Російська пропаганда поширилася в Латинській Америці. Мільйони людей захоплюються публікаціями Actualidad RT та Sputnik Mundo у соціальних мережах, ще багато інших дивляться Telesur по телевізору, і всі вони споживають фейкові новини, дезінформацію та все, що вигідно російському уряду. Кілька років тому російські медіа скористалися латиноамериканською пристрастю до футболу, щоб здобути в регіоні велику аудиторію, і від початку війни вони змогли отримувати з цього вигоду. Російські медіа завоювали міцні позиції серед публіки, і відібрати в них це місце буде важко.
Уругвай завжди є лідером у Латинській Америці; цілком у його характері, що досі це єдина країна, яка щось зробила проти дезінформації та фейкових новин. З іншого боку, навряд чи інші уряди Латинської Америки масово закриватимуть російські медіа, а якщо й зроблять це, російська дезінформація знову знайде шлях до регіону — або через Telesur або через пошук інших медіа, що обіцяють надавати неупереджені новини, хоча насправді це не так. Із дезінформацією потрібно боротися в інший спосіб.
Disclaimer: The views, thoughts, and opinions expressed in the papers published on this site belong solely to the authors, and not necessarily to the Transatlantic Dialogue Center, its committees, or its affiliated organizations. The papers are intended to stimulate dialogue and discussion and do not represent official policy positions of the Transatlantic Dialogue Center or any other organizations the authors may be associated with
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
