4 хв читання
Шановні спікери!
Шановний пане Прем’єр-міністре Драгі!
Шановні пані та панове, сенатори й депутати!
Шановний італійський народе!
Сьогодні вранці я говорив із Його Святістю Папою Франциском, і він сказав дуже важливі слова: «Я розумію, що ви хочете миру. Я розумію, що ви маєте захищатися. І військовослужбовці, і цивільні мужньо захищають Батьківщину. Усі захищають Батьківщину».
А я відповів: «Наш народ став цією армією».
Вони стали цією армією, коли побачили біду, яку завдає ворог. Руйнування, які він залишає по собі. І величезну кількість крові, яку він хоче пролити.
Коли трохи більше тижня тому я звертався до мітингу у Флоренції та десятків інших європейських міст, я просив усіх італійців, усіх європейців запам’ятати число 79. Кількість дітей, убитих в Україні на той час.
Тепер це 117.
На 38 дітей більше за ці дні.
Це ціна зволікання.
Зволікання з тиском на Росію. Щоб вона закінчила цю жорстоку війну. 117 дітей, тисячі дорослих. Тисячі поранених. Десятки тисяч зруйнованих родин. Сотні тисяч зламаних доль. Мільйони, вже мільйони покинутих домівок. І все це почалося з однієї людини.
На окупованих територіях здійснюють поховання вбитих родин просто у дворах багатоповерхівок. У парках. У братських могилах. Це відбувається сьогодні. У 2022 році. І ми знаємо, що кожен наступний день війни забиратиме життя наших дітей. 117 — це не остаточне число. Російське вторгнення зруйнує ще більше родин і доль. На жаль, повномасштабна війна триває. Російські ракети, авіація та артилерія не припиняють убивати. Українські міста руйнуються. Деякі — майже повністю знищені.
Як Маріуполь. Ви чули про нього. Наше місто на березі Азовського моря. Де проживало близько пів мільйона людей. Як у вашому місті Генуї. Я там був. А тепер у Маріуполі нічого немає. Лише руїни.
Уявіть собі повністю спалену Геную. Після трьох тижнів повної блокади. Бомбардувань, обстрілів, які не припинялися ні на мить. Зруйновану Геную, з якої евакуюють людей, ваших чудових людей. Пішки, автомобілями, автобусами... Лише щоб дістатися туди, де безпечно.
Я звертаюся до вас із Києва, нашої столиці. З міста, яке таке ж важливе для нашого регіону, як Рим — для всього світу. Джерело великої культури великої нації — у Києві. І зараз ми на межі виживання. Київ протягом своєї історії пережив жорстокі війни. І він заслуговує після всіх втрат і трагедій жити в мирі. У вічному мирі.
Як заслуговують Рим і будь-яке інше місто нашого світу. Але, на жаль, у Києві щодня лунає повітряна тривога. Щодня падають бомби й ракети.
Біля Києва, у сусідніх містечках і районах, перебуває кілька угруповань російських військ. Тих, хто вбиває і катує, ґвалтує та викрадає дітей, руйнує і грабує. Окупанти вантажівками вивозять наше майно до Росії. Останніми, хто робив щось подібне в Європі, були нацисти. Коли вони вторгалися в інші країни.
Російські війська навіть замінували море поблизу наших портів. І тепер це загрожує сусіднім берегам і сусіднім країнам, бо міни можуть приплисти до них морем.
Пані та панове!
Італійський народе!
Час зробити все можливе, щоб забезпечити мир!
Це війна, до якої Росія готувалася давно. До якої давно готувалася одна людина. Одна! Десятиліттями. Заробляючи шалені гроші на експорті нафти й газу та спрямовуючи їх на підготовку до війни. І не лише проти України. Їхня мета — Європа. Вирішальний вплив на ваше життя, контроль над вашою політикою, знищення ваших цінностей. Не лише наших. Демократія, права людини, рівність, свобода... Ті самі цінності, що й наші.
Україна — це ворота до Європи для російських військ. Вони хочуть увірватися. Але варварство не повинно пройти. Українці були серед перших, хто прийшов вам на допомогу, коли ви потребували її під час пандемії COVID. Ми направили наших лікарів. Італійці були серед перших, хто прийшов нам на допомогу, коли наш народ постраждав від страшних повеней.
Ви підтримали нас — щиро, швидко. Не просячи нічого взамін. Ви допомагаєте нам зараз — ми це дуже цінуємо. Але все ж...
Вторгнення не припинилося вже 27 днів. Майже місяць. Тож потрібні нові санкції, ще більший тиск, щоб Росія шукала не військові резерви чи найманців десь у Лівії або Сирії, а мир. Щоб та сама одна людина шукала миру. Наслідки цієї війни вже відчуваються в багатьох частинах світу. Не лише в Європі. І найгірше буде голод. Який наближається до різних країн.
Україна завжди була одним із найбільших експортерів продовольства. Але як ми можемо сіяти під ударами російської артилерії? Як ми можемо сіяти, коли ворог навмисно мінує поля, знищує паливні бази? Ми не знаємо, який матимемо врожай і чи зможемо його експортувати. Коли наші порти заблоковані та захоплені. Кукурудза, рослинна олія, пшениця та багато інших продуктів. Життєво необхідні товари. Також і для ваших сусідів. По той бік моря.
Ціни вже зростають. То скільки десятків мільйонів людей потребуватимуть допомоги? Біля ваших берегів...
Пані та панове!
Італійський народе!
Ви добре знаєте українців. Наш народ, який ніколи не хотів воювати. Який є такими ж європейцями, як і ви. Ви знаєте тих, хто приніс війну в Україну. Ви точно знаєте. Тих, хто наказує воювати. І тих, хто це просуває. Майже всі вони користуються Італією. Як місцем для відпочинку. Тож не будьте курортом для вбивць. Заблокуйте всю їхню нерухомість, рахунки та яхти — від «Шехерезади» до найменших. Заблокуйте активи всіх тих, хто має вплив у Росії. Нехай вони застосують свій вплив заради миру. Щоб колись мати змогу повернутися до вас. Підтримайте посилення санкцій проти Росії. Повне ембарго на торгівлю, починаючи з нафти. Підтримайте заборону на вхід до ваших портів російським кораблям. Щоб вони відчули ціну за свою агресію та мінування моря.
У санкційному режимі не повинно бути винятків для жодного російського банку. Не допустіть продовольчої кризи у ваших сусідніх регіонах. Допоможіть нам. Зупиніть убивства. Врятуйте українські родини.
Ця війна має закінчитися якомога швидше. Мир має бути відновлений. Ворожі війська мають бути виведені з України. Має бути проведене розмінування. І відбудова. Відбудова України після цієї війни. Разом із вами, разом з Італією. Разом із Європою. Разом — у Європейському Союзі.
До війни я часто відвідував вашу країну. Я ціную вашу гостинність, щирість і часом гучність. Я бачив, що для вас означають родина й діти. Що для вас означає життя. У вас чудові родини, у вас чудові діти. Я хочу подякувати вам за допомогу українцям, які знайшли прихисток від цієї війни у вашій країні.
Сьогодні в Італії перебуває понад 70 000 наших людей, які, на жаль, мусили ховатися від війни. Понад 25 тисяч дітей. І багато з них отримали тепло у ваших італійських родинах. Зокрема в родинах, присутніх у цій залі. В Італії народився перший українець, чия мати знайшла прихисток на вашій землі. Десятки українських дітей із важкими контузіями та пораненнями лікуються у вас.
Ми вдячні вам за це, дуже вдячні! І ми чекаємо на їхнє повернення додому. В Україну — вже мирну. І ви точно можете нам у цьому допомогти.
Із першого дня цієї війни ви поділяєте наш біль і щиро допомагаєте — від серця. Українці завжди це пам’ятатимуть. Ваше тепло, вашу турботу та вашу силу, яка має зупинити одну людину. Лише одну людину, щоб вижили мільйони.
Слава Україні!
Дякую, Італіє!
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську