Після вторгнення Росії до України сюди масово прибули іноземні військові. П’ять місяців потому бойові дії завдають тяжких втрат.
Невпинні російські бомбардування були «найближчим до пекла, що я будь-коли бачив», сказав американець, який неодноразово служив на Близькому Сході.
Після захопливих перших кількох місяців несподіваних успіхів, які піднесли бойовий дух у лавах українських військових, реалії найкривавішого європейського конфлікту з часів Другої світової війни далися взнаки деяким із тисяч іноземних бійців, які прибули з-за кордону, щоб воювати проти російських загарбників.
Війна вже давно вийшла за межі української перемоги у передмістях Києва, які досі несуть рани від масових поховань та зруйнованих будівель після російської окупації. Натомість після місяців боїв солдати виборюють болісно незначні здобутки з окопів на трав’янистих рівнинах та сільськогосподарських полях сходу й півдня країни.
Тепер це виснажливе артилерійське протистояння.
Снаряд за снарядом падають поблизу українських позицій, наповнюючи повітря землею, піском і попелом та змушуючи солдатів ховатися у глибоких окопах. Поки українські війська чекають нагоди або обчислюють координати потенційної цілі, довкола них із регулярним глухим гуркотом лунають вибухи — іноді по 12 годин поспіль. Позірна випадковість ударів посилює в декого відчуття, що виживання може залежати лише від чистого везіння.
Американець, який воює за Україну та служив в армії США, беручи участь у бойових операціях на Близькому Сході, описав постійні російські обстріли Сєвєродонецька в українському Донбасі як «найближче до пекла, що я будь-коли бачив».
Збройні сили України оцінюють, що Росія щодня застосовує у вісім разів більше артилерійських боєприпасів, випускаючи на тисячі снарядів більше за українців і зриваючи їхні зусилля.
«Ми втратили трьох хлопців», — сказав військовий після бою поблизу Сєвєродонецька. «Там загинув мій командир. Там загинув мій товариш. Коли трапляється таке лайно, важко уявити, як рухатися далі».
Українські втрати були великими: за власними оцінками України, у найгірші періоди війни — від 100 до 200 втрат на день. За словами п’ятьох військових неукраїнського походження, з якими протягом минулого місяця поспілкувалися журналісти, ці жорстокі втрати підірвали моральний дух у лавах та інших підрозділах. Четверо з військових не розкривали своїх особистостей і попросили не називати їхніх імен із міркувань безпеки та щоб вільно розповісти про свій досвід.
«Кількість людей, які засмучені й мають низький моральний дух, зросла, і частково це пов’язано з тим, як росіяни вирішили воювати», — сказав Ріплі Ролінгс, відставний підполковник Корпусу морської піхоти США та автор, який постачає припаси іноземним бійцям в Україні через свою американську організацію Ripley’s Heroes.
Ролінгс, який нещодавно побував в Україні й надсилає тамтешнім військам усе — від оптичних прицілів і захисних окулярів до вантажівок та електровелосипедів, — сказав, що «близько половини підрозділів, які ми підтримуємо, останнім часом зазнали жахливих ударів».
Попри труднощі, бійці, які говорили з NBC News, залишалися непохитними у своїй відданості витісненню кремлівських сил. Водночас солдати визнали, що дефіцит постачання, затримки з отриманням обіцяної Заходом зброї та проблеми в комунікації виснажили їхній дух після місяців боїв.
Серед інших поширених скарг — те, що стратегії контрнаступу підривали старші українські командири, які дотримуються радянської тактики. Вони також зазначили слабку комунікацію між групами; один боєць наголосив на відсутності «централізованого підрозділу, який би всіх тримав під контролем і знав, де перебувають люди».
Кремль стверджує, що в Україні більше не залишилося іноземних бійців, а ті, хто лишився, є найманцями. Тим часом Інтернаціональний легіон України заявив, що його військові мають дотримуватися тих самих дисциплінарних правил, що й інші українські солдати. Вони також отримують однакову платню: близько $500 на місяць залежно від звання, з можливістю премій.
Отже, у разі полону вони мають право на таке саме поводження, як і будь-який український військовий, сказав речник легіону Дам’єн Маґру.
Маґру, нідерландський юрист і капрал легіону, сказав на пресконференції цього місяця, що російська дезінформація негативно вплинула на вербування, репутацію та збір коштів групи; у середу він повідомив NBC News, що через останні труднощі вони «шукають шляхи розширити вербування».
Наразі для вступу до легіону його члени повинні мати досвід реальних бойових дій, пройти перевірку біографічних даних і психологічне обстеження. Посилаючись на міркування безпеки, Маґру відмовився назвати кількість військових у легіоні чи число втрат.
«Протягом останніх кількох місяців кількість прибулих поступово зменшувалася, що не дуже дивує, зважаючи на те, що увага західних медіа переключилася на інше, а більш мотивовані бійці ухвалили своє рішення на початку», — сказав Маґру в WhatsApp.
Маґру раніше казав, що в легіоні представлені понад 50 національностей з усіх континентів, а колишні військові зі США та Великої Британії трапляються найчастіше. Центр трансатлантичного діалогу, київський аналітичний центр, підрахував, що до Інтернаціонального легіону приєдналися понад 20,000 людей, хоча незрозуміло, як вони дійшли цієї цифри.
Багато військових, які говорили з NBC News, сказали, що спершу приєдналися, аби допомагати навчати українців, побачивши в інтернеті перші криваві кадри війни, але зрештою стали до бою. Попри нещодавні труднощі, усі вони зазначили, що починають бачити обнадійливі сигнали: Україна працює над усуненням своїх слабких місць.
Посилена увага до навчання перетворила колись неорганізовані загони українських добровольців на ефективних військових, а частіша ротація підрозділів на фронті допомогла зберігати сили солдатів. Двоє військових сказали, що бачать тіснішу взаємодію між підрозділами, особливо поблизу контрольованого Росією Херсона та утримуваного Україною Миколаєва — двох південних міст, що опинилися в центрі боїв у регіоні.
«Ми так близько, що ніби вже майже бачимо Херсон, тож робимо необхідні кроки, аби це сталося», — сказав один боєць. «У нас є всі ці групи, які працювали разом на своїх ділянках, але тепер ми об’єднуємо все воєдино. Це посилює наші можливості на полі бою в ширшому масштабі. Це, типу, доволі круто».
Цю ефективність на полі бою, схоже, підсилюють американські високомобільні артилерійські ракетні системи, або HIMARS. Поставка потужного військового обладнання, обіцяного західними урядами, тривала місяцями, але нещодавні успіхи систем HIMAR збільшили дальність українських ракет і дали змогу завдавати ударів далеко вглиб окупованої Росією території.
У вівторок Пентагон зобов’язався надіслати ще чотири системи, що доведе їхню загальну кількість в Україні до 16.
Американський боєць, який перебував у Сєвєродонецьку, розповів, що він і його підрозділ через постійні російські обстріли 14 годин були заблоковані в окопі на фронті на сході України, однак наступного дня могли бачити чистий горизонт завдяки встановленим на вантажівках далекобійним ракетним установкам, надісланим США.
«Кожну з тих артилерійських позицій було знищено, і весь день не було артилерійських обстрілів, — сказав він. — Росіяни відновили їх, бо, схоже, мають нескінченний запас лайна, але ця зброя, друже, змінює правила гри».
Утім, ніхто не міг ігнорувати нещодавні повідомлення про іноземних військових, захоплених у полон, убитих і засуджених до страти російськими проксі-силами. Лише зі США Держдепартамент підтвердив загибель двох американців, які приїхали до України долучитися до оборони країни, і полон ще двох американців — Александра Джона-Роберта Друке та Енді Тая Нґока Гюїня. Ще один американський боєць досі зниклий безвісти.
Новозеландець, який воює на південному фронті України та попросив називати його за псевдонімом Obi-One, розповів, що він і його підрозділ іноземних військових пишуть імена вбитих або зниклих безвісти іноземних бійців на корпусах ракет Javelin перед тим, як випустити їх по російських танках та іншій техніці.
«Ми полюємо на цілі або шукаємо нагоду зробити щось на згадку про тих бідолах», — сказав новозеландець, який неодноразово служив в Іраку. «Це просто страшенно нас злить».
Держдепартамент заявив, що Друке й Гюїня ув’язнила так звана Донецька народна республіка, або ДНР, — сепаратистське угруповання в Україні, підконтрольне Росії. Бійці, які розмовляли з NBC News, сказали, що очікують: Друке й Гюїнь зіткнуться з такими самими «фіктивними процесами» й російським «судом-фарсом», за допомогою яких ДНР засудила до страти марокканця Брагіма Саадуна та громадян Великої Британії Ейдена Асліна і Шона Піннера.
Схоже, ДНР бере під контроль захоплених у полон іноземців; Організація з безпеки і співробітництва в Європі нещодавно назвала це «тривожним явищем».
«Ці публічні судові процеси відбуваються, щоб відлякати інших іноземних бійців від вступу, тому країнам доводиться виходити на зв’язок, визнавати й вести переговори з цими сепаратистами», — сказав Джеффрі Едмондс, який за адміністрації Обами обіймав посаду директора з питань Росії в Раді національної безпеки.
«З огляду на серйозну проблему Росії з живою силою, ці хлопці, які мають за плечима три, чотири чи п’ять відряджень до Іраку, мають непропорційно великий вплив. Думаю, Росія занепокоєна й вважає за потрібне відлякувати їх словами: “Якщо ви приїдете сюди, з вами не поводитимуться відповідно до норм Женевської конвенції”», — сказав Едмондс.
Хоча іноземні військові заявляли про відданість боротьбі, усі вони відкрито говорили про намір ніколи не потрапити в полон до російських сил, навіть казали, що віддадуть перевагу смерті, — хоча один боєць визнав, що ці заяви можуть бути бравадою.
Один військовий, ветеран армії США, стверджував, що носив при собі приховану малу ручну гранату з прив’язаним шнурком і планував висмикнути його, якщо виникне небезпека полону. Інші казали, що кинуться на російських солдатів з ножем, якщо скінчаться боєприпаси, або що носять додаткову кулю в окремій кишені «про всяк випадок».
«Я завжди казав своїм хлопцям: не давайтеся в полон у бою, бо вони зроблять із вами якесь жахливе лайно», — сказав Джеймс Васкес, колишній штаб-сержант армії США, який воював в Україні й тепер планує повернутися на фронт, продавши свій будинок у Коннектикуті. «Мабуть, для мене це особливо актуально, бо моє обличчя всюди, але треба бути готовим померти».
ВИПРАВЛЕННЯ (21 липня 2022 року, 16:20 за східним часом): У попередній версії цієї статті в підписі до фото помилково зазначалося, що двоє американців, Александр Друке та Енді Гюїнь, загинули під час боїв в Україні. Держдепартамент підтвердив, що обох взято в полон; їхній статус невідомий.
Філ Маккосленд
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську