6 хв читанняВід початку військової агресії Росії проти України західна зброя відіграє вирішальну роль у боротьбі українських військових із загарбником. З 24 лютого західні партнери передають Україні необхідне для оборони озброєння: від бронежилетів і шоломів до зенітних і протитанкових ракет, радарів, безпілотників, гаубиць і гранатометів. Масове й ефективне застосування деяких видів зброї зробило їх популярними навіть серед цивільних, які оцінили їхню важливість у боротьбі з окупантами. Так сталося з протитанковими ракетними комплексами Javelin, завдяки яким було знищено значну частину російської військової техніки на шляху до Києва. Українські військові навіть встановили рекорд за ефективністю їх використання. «Зі 112 пострілів — 100 точних влучань у ціль,» — повідомив Пентагон.
Протитанкові ракетні комплекси, які українці отримали від союзників, і далі посилюють піхоту на полі бою. Командир 93-ї окремої бригади «Холодний Яр» Руслан Шевчук зазначає: «Ворог тепер обережніший, бо вже відчув нашу протидію… Зокрема завдяки новітнім зразкам протитанкової зброї ближньої дії, які ми отримали від союзників, — Javelin, NLAW. Був, наприклад, випадок, коли на одну роту вийшли 6 танків. За 10 хвилин бою три танки було знищено, а решта відступили. Я вважаю: коли знищено 50% сил противника, що наступають, він втрачає бажання продовжувати наступ. »
Після успішного контрнаступу українських сил на півночі країни російське командування вирішило змінити тактику та зосередитися на наступі на сході України, зокрема в районі Луганської та Донецької областей. Відтоді конфлікт переріс в артилерійську війну: Росія почала застосовувати важку артилерію, щоб утримати початкові територіальні здобутки й розгорнути наступ на Донбасі. Там Російська Федерація може використати свою артилерійську перевагу, оскільки в Україні закінчуються боєприпаси для систем радянського зразка, а нових західних вона ще очікує. У підсумку Росія щодня випускає близько 60,000 артилерійських снарядів і ракет порівняно з 5,000-6,000 з боку України. Саме тому зросли запити України щодо військової допомоги — від пошуку дешевшої стрілецької та протитанкової зброї до значно дорожчих артилерійських і гусеничних машин.
За словами представника Головного управління розвідки України Вадима Скібіцького: «Тепер усе залежить від того, що нам дасть [Захід]. На кожну українську артилерійську одиницю припадає 10-15 російських. Наші західні партнери надали нам близько 10% від того, що мають.»
Financial Times порівняла фактичний обсяг військової допомоги, наданої Заходом, із запитами України. За попередніми даними, найкраща ситуація з танками: союзники надали Україні понад 50% від запиту (близько 270 танків із 500). Найгірша ситуація — з постачанням реактивних систем залпового вогню. Україна запросила у партнерів близько 300 одиниць, але поки отримала лише 50. Це шоста частина потреби. Україні також потрібно близько 1,000 гаубиць. Наразі виконано лише чверть запиту, тобто 250 одиниць.
Збройним силам України також бракує якісної протиповітряної оборони, передусім засобів ППО середньої та великої дальності, потрібних для захисту від крилатих ракет, які ворог запускає з великих відстаней з-поза меж України. Йдеться про американську систему ППО Patriot або американсько-норвезьку NASAMS. Попередні поставки ПЗРК у поєднанні з майстерністю військових дали українцям змогу становити загрозу для росіян у небі.
Юрій Кочевенко, офіцер 95-ї десантно-штурмової бригади, зазначає: «Росіяни вважали авіацію однією зі своїх переваг, але дуже недооцінили українську протиповітряну оборону. Для захисту українського неба активно застосовуються вітчизняні ПЗРК і ті, що надали союзники: американські «Stinger», польські «Piorun», британські ПЗРК «Starstreak». До речі, «Starstreak» дуже ефективно показав себе проти безпілотників. Ми щодня знищуємо російські БПЛА «Орлан». Ми підрізали ворогові крила, тепер наше завдання — виколоти йому «очі».
Однак артилерія залишається одним із вирішальних засобів ураження. Ключем до успіху на полі бою є поступове нарощування технологічної переваги України над Росією. Західні артилерійські системи калібру 155 мм, які отримали Збройні сили України, перевершують російські аналоги за точністю, скорострільністю та дальністю й формують нову якість артилерійської війни. Усі вони використовують стандартні снаряди НАТО калібру 155 мм, що значно спрощує логістику (снаряди можуть надходити з будь-якої країни НАТО). А головне — вони здатні точно вражати цілі навіть на відстані 40 км. Тепер це радше війна високоточних засобів 4-го покоління проти засобів 3-го покоління, які має ворог. Іншими словами, якість і точність стрільби — проти кількості пострілів.
Відомий випадок, коли гаубиця M777 влучила в ціль першим пострілом; у Збройних силах України її недарма називають снайперською артилерією — 9 із 10 пострілів влучають у ціль. Ефективні дії української артилерії дали змогу зірвати переправу військ агресора через Сіверський Донець біля села Білогорівка та розгромити дві батальйонно-тактичні групи.
Українські артилеристи Оперативно-тактичного угруповання «Об’єднані сили» також опанували французьку самохідну гаубицю на колісному шасі Caesar, що забезпечує виживання екіпажу та комфортні умови роботи. Час виконання вогневого завдання (зайняти позицію, відкрити вогонь, змінити позицію) для Caesar становить 3-5 хвилин, що дає змогу діяти за принципом «маневр-вогонь-маневр» і не залишатися постійно на одній позиції. Так, для знищення групової цілі, що складалася з 2 танків, 2 БМД і вантажівки з боєприпасами до самохідної гармати, на відстані 22 км знадобилася лише 1 хвилина. Стрільбу вели з темпом 4-5 пострілів за хвилину. Батарея з 6 самохідних гармат Caesar за місяць участі в бойових діях уже знищила 80 ворожих артилерійських гармат.
Втім, експерти зазначають, що артилерія — це питання кількості, тож швидкість її подальших поставок є запорукою успіху України на фронті. Західні партнери пов’язують затримку з переданням деяких одиниць техніки (особливо РСЗВ) із необхідністю навчити особовий склад українських сил роботі з ними. Допоки не буде достатньої кількості фахівців, передавати зразки озброєння вважають недоцільним.
За останніми повідомленнями міністра оборони України, Олексія Резнікова, навчання військовослужбовців для опанування іноземної техніки триває з квітня, і вони вже навчилися використовувати 155 мм M777, FH-70, M109, Caesar і PzH 2000, M142 HIMARS, самохідні гармати Crab, а також бойові машини M113, FV-103, Bushmaster, Senator, Mastiff, Husky і Wolfhound. Отже, саме зараз Україна переживає найшвидший перехід в історії від озброєння радянського зразка до озброєння за стандартами НАТО. У майбутньому Україна матиме велику кількість досвідчених фахівців, здатних ефективно застосовувати найрізноманітніші види озброєння стандарту НАТО.
Українські посадовці вважають, що виробники також можуть істотно виграти від передання новітнього озброєння, випробувавши його в реальних бойових умовах і отримавши безпосередньо від користувачів підтвердження його ефективності. Такий досвід дасть виробникам змогу продавати свою зброю великими партіями і отримувати замовлення на роки вперед. Наприклад, завод Baykar Makina, який виробляє Bayraktar безпілотники, найближчим часом зосередить майже всі свої потужності на потребах Збройних сил.
Надзвичайна ефективність української армії проти сильнішого противника залишається її визначальною рисою, однак її забезпечення нині майже повністю залежить від підтримки західних союзників. Тому наслідки цієї війни залежатимуть не лише від боєздатності українців, а й від рішучості західних партнерів перемогти в битві за демократію.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську