

25–26 квітня в невизнаній Придністровській Молдавській Республіці сталося кілька терористичних атак. Зокрема, будівлю МДБ у Тирасполі обстріляли з гранатометів. Наступного дня в місті пролунали вибухи. Влада «республіки» цілком недвозначно заявила, що винні Україна та Молдова. 26 квітня з Придністров'я почали виїжджати перші біженці. Невдовзі після цих подій президентка Молдови М. Санду провела засідання Ради безпеки. 1 травня британська газета The Times опублікувала статтю, в якій стверджувалося, що Кремль ухвалив рішення вторгнутися до Молдови, звідки спробує відкрити новий фронт проти України, зокрема із заходу проти Одеси та Одеської області.

Сенс такий: події в Придністров'ї розвиваються за типовим «донецьким» сценарієм, коли штучно створювалася зовнішня загроза, оголошувалася евакуація, а потім — мобілізація в «Л/ДНР», що завершилося повномасштабним російським вторгненням в Україну.
Росія підвищує складність викликів і намагається створювати додаткові осередки можливої війни поблизу кордонів НАТО та ЄС. Наступним епіцентром можуть стати Балкани. Сербія вже перебуває в центрі уваги. Найважливіше те, що Кремль довів: доволі простий метод «зображення агресора жертвою», запроваджений Гітлером, застосовний і в наш час. На макрорівні Росія намагається дестабілізувати Європу та колективний Захід. На мікрорівні вона породжує додаткові загрози для України, створюючи, зокрема, передумови для масштабнішого вторгнення на південь України, формування сухопутного коридору до Придністров'я та потенційної окупації Молдови в разі цілковитої бездіяльності Заходу.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську