Дестабілізація Придністров'я: прелюдія до дестабілізації Європи

Clock Icon 3 хв читання
Травень 19, 2022

Зміст

25–26 квітня в невизнаній Придністровській Молдавській Республіці сталося кілька терористичних атак. Зокрема, будівлю МДБ у Тирасполі обстріляли з гранатометів. Наступного дня в місті пролунали вибухи. Влада «республіки» цілком недвозначно заявила, що винні Україна та Молдова. 26 квітня з Придністров'я почали виїжджати перші біженці. Невдовзі після цих подій президентка Молдови М. Санду провела засідання Ради безпеки. 1 травня британська газета The Times опублікувала статтю, в якій стверджувалося, що Кремль ухвалив рішення вторгнутися до Молдови, звідки спробує відкрити новий фронт проти України, зокрема із заходу проти Одеси та Одеської області.

Святкування Дня Перемоги в Тирасполі. Придністров'я 9 травня 2014 року
Святкування Дня Перемоги в Тирасполі. Придністров'я, 9 травня 2014 року.

Зміст

Сенс такий: події в Придністров'ї розвиваються за типовим «донецьким» сценарієм, коли штучно створювалася зовнішня загроза, оголошувалася евакуація, а потім — мобілізація в «Л/ДНР», що завершилося повномасштабним російським вторгненням в Україну.

  • військові можливості ПМР і Л/ДНР неспівмірні, але Росія намагається створити для України додаткову загрозу, а як один із можливих варіантів — подразник, що провокуватиме відповідь Збройних сил України;
  • ще одне попередження М. Санду про небажаність постачання пального до України територією Молдови. Інакше вона отримає війну у себе вдома;
  • традиційний парад 9 травня в Придністров'ї скасовано. З огляду на крайню ідеологічну насиченість республіки, це дуже серйозний крок. Разом із потребою Путіна в «якійсь перемозі» цією «перемогою» може стати ПМР;
  • у разі дестабілізації Молдови М. Санду не зможе протистояти Росії, зокрема в разі високоточних ударів: вона буде змушена або капітулювати, або шукати допомоги в третіх країнах;
  • якщо втрутиться Україна, Росія матиме можливість посилити тиск на полі бою. У крайньому разі вона може офіційно оголосити Києву війну;
  • якщо втрутиться Румунія, це створить прецедент вищого рівня — рівня НАТО. Румунія самотужки не протистоятиме Росії, і НАТО доведеться вирішувати, чи воювати з Росією заради Молдови;
  • західні медіа дедалі частіше повідомляють, що Путін уже ухвалив рішення захопити Молдову військовим шляхом. Російським військам не вдалося прокласти через Україну сухопутний коридор до Придністров'я, тож напад на слабку державу з формально наявною армією був би простішим рішенням, ніж прорив такого коридору в тяжких, кривавих боях;
  • після окупації Молдови Росія наростить свої мобілізаційні можливості й отримає певну кількість озброєння. Росії катастрофічно бракує справді боєздатних військових, яких вона намагається вербувати за будь-якої нагоди, навіть захоплюючи асиметрично слабкі країни.

Росія підвищує складність викликів і намагається створювати додаткові осередки можливої війни поблизу кордонів НАТО та ЄС. Наступним епіцентром можуть стати Балкани. Сербія вже перебуває в центрі уваги. Найважливіше те, що Кремль довів: доволі простий метод «зображення агресора жертвою», запроваджений Гітлером, застосовний і в наш час. На макрорівні Росія намагається дестабілізувати Європу та колективний Захід. На мікрорівні вона породжує додаткові загрози для України, створюючи, зокрема, передумови для масштабнішого вторгнення на південь України, формування сухопутного коридору до Придністров'я та потенційної окупації Молдови в разі цілковитої бездіяльності Заходу.

Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську