6 хв читанняВід самого початку повномасштабне вторгнення Росії в Україну супроводжувалося відомими російськими наративами про «денацифікацію» та «демілітаризацію». Проте насправді у війні проти України Росія переслідує зовсім інші, масштабніші цілі.
«Усі ми добре усвідомлюємо, якими насправді є цілі Росії. Уже понад рік вона погрожує почати війну, якщо Україна вступить до НАТО. Але Україна не в НАТО, а повномасштабна війна Росії проти нашої країни триває вже сьомий місяць — після восьми років війни на Донбасі. То чому всі десятиліттями вірили, що саме НАТО нібито може своїми діями спровокувати Росію на щось?» — наголосив Президент України Володимир Зеленський.
To understand the true aims of Russia, we should check the statistical data. In total, the Russian army carried out more than 22,000 strikes on civilian targets and about 300 on military targets. In this way, the banal destruction of civilian infrastructure and terror against the population actually takes place.
Особливо тяжкого удару зазнає дитяче населення України. Діти змушені місяцями жити в укриттях, залишати домівки, дехто втрачає батьків, зазнає тяжких поранень, насильства та жорстокості з боку російської армії, а багато дітей гинуть.
Станом на 7 вересня внаслідок дій російської армії1.125 дітей постраждали, з них383 загинули, апонад 742 мають поранення різного ступеня тяжкості.
За наявними даними, Росія депортувала понад 200 000 дітей, що становить майже 6% дитячого населення України, а за заявами Росії ця цифра сягає 350 000. Наразі ідентифіковано 7 297 депортованих дітей, 53 дитини вже повернули додому, а 230 дітей вважаються зниклими безвісти в Україні.
«Викрадення щонайменше 230 000 українських дітей серед 1,4 мільйона українців, примусово депортованих до Росії, є злочином, спрямованим на знищення української нації шляхом позбавлення її молодого покоління, що є сучасним проявом колоніалізму,” — Сергій Дворник, Постійний представник України при ООН.
Статистика справді вражає. Це і є так звана російська «демілітаризація».
Росія спершу робить українських дітей сиротами, вбиваючи їхні родини, розлучає сім’ї під час депортацій, позбавляє дітей базових прав, а потім влаштовує їх у сім’ї чужих людей на чужині.
Цікаво, що Російська Федерація готує зміни до законодавства, які дозволять усиновлювати українських дітей за спрощеною процедурою. Наприкінці травня Росія спростила процедуру набуття громадянства для дітей, які перебували в окупації, що створює можливість для їх усиновлення росіянами. За даними російської влади, українські діти отримали перші паспорти РФ уже в липні.
«Своїм указом Володимир Путін фактично легалізував викрадення дітей з території України», — ідеться в заяві Міністерства закордонних справ України.
Отже, щоб заохотити росіян усиновлювати незаконно вивезених з України дітей, держава пропонує їм «одноразову виплату материнського капіталу та державну допомогу». Росія обіцяє щороку виплачувати своїм громадянам 20 000 рублів за кожну усиновлену з України дитину та понад 150 000 — за дитину з інвалідністю, дитину старшу за 7 років або братів і сестер.
Згідно з інформацією на сайті Департаменту сім’ї та дитинства Краснодарського краю, понад 1 000 українських дітей яких незаконно вивезли з захопленого окупантами Маріуполя, віддали на усиновлення в Краснодарському краї . І це лише в одному краї. Повідомляється, що тепер діти житимуть у Тюмені, Іркутську, Кемерові та Алтайському краї. Крім того, понад 300 українських дітей наразі перебувають у черзі на усиновлення. Також, за наявними даними, нині є 540 сиріт із Донецької області в одному з таборів Ростовської області; серед них — діти з Маріуполя та Волновахи, міст, повністю знищених Росією.
Раніше в Росії вже практикували незаконне усиновлення. Наприклад, у 2014 році проєкт «Train of Hope» було реалізовано. Потяги з дорослими, готовими стати «усиновлювачами», їхали до різних регіонів РФ та на окуповані українські території. Цей потяг, зокрема, курсував до анексованого Криму.
Діти, у яких ще не сформувався світогляд, стають легкою мішенню для маніпуляцій: їх «перевиховують» і використовують у пропагандистських цілях. Оскільки ці діти не мають свободи вибору, їхнє становище перетворюється на справжню трагедію.
Варто зазначити, що однією з ознак геноциду є примусове переміщення дітей з однієї групи людей до іншої. Це підкреслює Конвенція 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Депортуючи дітей, Росія намагається знищити українську ідентичність, порушуючи всі норми міжнародного права.
Росія розробила стратегію для реалізації після вторгнення й окупації української території. Вона передбачала 3 етапи: перший — захоплення території, другий — повний перехід університетів, коледжів, дитсадків та інших закладів соціальної сфери до російської системи управління, третій — етап юрисдикції.
Освіта є однією з найпотужніших складових російської пропаганди, поряд із релігією та медіасферою. Із раннього віку дітей навчають сліпо підтримувати культ президента й беззастережно вірити, що їхня країна переважає всі інші. Так дитсадки, школи, університети та неформальні молодіжні об’єднання доповнюють масштабну пропагандистську систему РФ.
Роками Росія викладає у школі спотворену всесвітню історію, виховуючи «ідеологічно правильну» молодь, яка продовжуватиме курс розвитку своєї країни. Посилення пропаганди в освітніх закладах відбулося й з початком повномасштабної війни в Україні.
Росіяни намагаються повністю русифікувати освіту в захоплених містах, запроваджуючи власні стандарти, знищуючи українські книги, пам’ятки культури тощо. Утім, у цьому немає нічого дивного, адже, як зазначав ідейний натхненник російських пропагандистів і найближчий соратник Гітлера Йозеф Геббельс: «Молодь не можна нікому віддавати».
Наприклад, програма загальної середньої освіти так званої Донецької народної республіки стверджує, що освіта має досягти мети «усвідомлення школярами своєї причетності до долі Росії та ДНР, готовності служити батьківщині й захищати її». У цьому контексті російська мова визначається як «основа громадянської ідентичності та головний чинник національного самовизначення». Також необхідно «виховувати учнів у дусі патріотизму, поваги до багатонаціональної російської держави». Відповідно, використовуючи такий арсенал імперських ідеологічних штампів, росіяни передусім заволодівають свідомістю дітей на окупованих територіях.
Наразі лише на півдні в окупації перебуває понад 885 шкіл. У межах «адаптації» до російських програм лише три предмети викладають у школах на окупованих територіях: російську мову й літературу, російську історію та математику.
Кремлівський куратор Донбасу Сергій Кирієнко заявив, що на окупованих територіях Донецької та Луганської областей школярі навчатимуться під військовим супроводом. Він зазначив, що Володимир Путін особисто доручив забезпечити озброєну охорону у школах так званої «ЛДНР».
Крім того, росіяни визначили школу режимним об’єктом. Батьків туди майже не пускають, у дітей забирають усі гаджети й телефони та повертають їх наприкінці занять. Це свідчить, що дітей хочуть використовувати як живий щит, а не давати їм знання.
Наприклад, у захопленому Маріуполі колаборанти змушують батьків віддавати дітей до російських шкіл. За відмову окупанти спершу погрожують попередженням, потім штрафом у 40 000 рублів, а далі позбавляють батьківських прав.
Окупанти привезли до Мелітополя близько пів тисячі російських учителів для організації освітнього процесу й пообіцяли їм житло та високі зарплати. Загарбники також проводили «організаційно-методичні» наради вчителів, яких змушують співпрацювати. Тим, хто не погоджується, погрожують «негативними» наслідками — від «фільтраційних таборів» до обмеження «гуманітарної» допомоги.
Стає очевидним, що справжньою метою війни Росії є не так звана «демілітаризація», загроза з боку НАТО тощо, а прагнення знищити українську ідентичність загалом і русифікація дитячого населення, яким можна маніпулювати в інтересах Росії.
Можна зазначити, що війна Росії проти України перевернула життя мільйонів дітей, залишивши глибокі травми на все життя. Війна спричинила одне з найшвидших масштабних переміщень дітей від часів Другої світової війни — це зловісна віха, тяжкі наслідки якої можуть відчуватися щонайменше протягом кількох наступних поколінь.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську