6 хв читання
Пане Президенте Стортингу!
Пане Прем’єр-міністре!
Члени Уряду, шановні депутати!
Норвезький народе!
Для мене велика честь звертатися до вас від імені українського народу.
Сьогодні 35-й день повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Після 8 років війни на сході нашої держави, на Донбасі, російські війська пішли в наступ одразу з трьох напрямків – із півночі, сходу та півдня. Вони атакували нас на землі, у повітрі та з моря.
Російські ракети й авіабомби влучають у наші міста та цивільну інфраструктуру щодня і щонічно. Для російських військ не існує заборонених цілей. Вони атакують усе. Вони атакують лікарні та аеропорти, продовольчі склади й житлові райони.
Втрати України величезні. Десятки тисяч будинків зруйновано, десятки міст і сіл спалено, мільйони людей втратили можливість нормально жити.
Колони російської бронетехніки не зменшуються. Хоча ми вже знищили більше російських танків та іншої бойової техніки, ніж Москва втратила в будь-якій війні за останні 50 років.
На особливу увагу заслуговують підступні дії Росії на морі, адже це одна з найбільших загроз міжнародній безпеці з усіх, що виникли після Другої світової війни. Українські порти в Чорному й Азовському морях Росія заблокувала з першого дня свого вторгнення. Близько сотні суден не можуть вийти до Середземного моря. Деякі судна просто захопили – це піратство з метою викрадення вантажу. Кілька суден були обстріляні. Але блокаду портів Росія здійснила не лише військово-морськими силами. Вони замінували море. І тепер міни, встановлені російськими силами, дрейфують у морі. І це небезпека для будь-кого: для будь-яких суден і портів будь-якої країни Чорноморського регіону.
Одну з таких мін нещодавно вчасно знешкодили в Босфорі. Іншу – біля болгарського кордону. Ще одну – біля узбережжя Румунії. Я навіть не хочу уявляти, що станеться, якщо деякі з цих мін не знешкодять вчасно. Хто тоді постраждає? Можливо, пороми, не дай Боже. Або пасажирські лайнери. Або торговельні судна. Або, можливо, танкери, вибух яких може призвести не лише до людських жертв, а й до масштабної екологічної катастрофи. І тоді Росія знову скаже, як завжди, що це не вони. Як вона багато разів казала, вбиваючи критиків російської влади в Європі або навіть збиваючи малайзійський Boeing у небі над Донбасом.
Війна тепер не обмежується нашими кордонами. Жодна інша держава з часів Другої світової війни та нацистської агресії на морі не створювала такої загрози вільному судноплавству, яку вже створила Росія.
Подумайте – як на це дивляться в тих регіонах світу, де є потенційні агресори й цілком можливі нові війни з сусідами? Там чекають, щоб побачити, чи буде Росія достатньо покарана за свої дії. Ці жахливі, агресивні дії. Якщо ні, ви побачите: усе, що ми переживаємо зараз, повториться в інших регіонах.
Пані та панове!
Норвезький народе!
У нас із вами немає спільних кордонів, але є спільний сусід, який заперечує всі наші спільні цінності. Для російської держави в її нинішньому стані не мають значення ані свобода народів, ані свобода людини.
У Росії заперечуються загальновизнані права людини. Там не те що немає безпеки для меншин – там їх можуть просто вбити. І вбивають.
Я впевнений, ви все це добре знаєте. Ви знаєте, що там немає верховенства права і справедливого суду. Ви знаєте, що розколювати й руйнувати європейські демократії – це давня політика Російської Федерації. Війна Росії проти України просто продовжує все це. Це спроба знищити все те, на чому тримається Європа, на чому тримаємося ми. Тому це агресія, яка має на меті вийти за межі наших кордонів.
Я думаю, що ви відчуваєте нові ризики біля свого кордону з Росією. В Арктичному регіоні вже зосереджена така кількість російських військ, якій немає нормального пояснення. Навіщо? Проти кого?
Майбутнє Європи – всього континенту з півночі на південь, із заходу на схід – вирішується саме зараз. На нашій землі, в українській землі, в українському повітрі, в українському морі. Щоб вашим солдатам не довелося захищати східний фланг НАТО, щоб російські міни не дрейфували до ваших портів і фіордів, щоб вашим людям не довелося звикати до звуку повітряних тривог і щоб російські танки не зосереджувалися біля вашого кордону, ми маємо зупинити агресію Російської Федерації разом і тільки разом.
Я вдячний вашому Уряду та всьому вашому суспільству за відчутну підтримку, яку ви вже надали нашій державі. Зокрема, за допомогу зі зброєю. Ви зробили історичні кроки, надавши нам те, що потрібно в боротьбі за свободу й проти тиранії.
Але війна триває. Росія надсилає на нашу землю нові сили, щоб і далі знищувати нас, знищувати українців. Ми маємо робити більше, щоб зупинити війну!
Перше й найважливіше – це зброя. Свобода має бути озброєна не гірше, ніж тиранія. Я буду дуже конкретним у цих стінах, у ваших стінах. Повірте, ми втрачаємо конкретних людей, руйнуються конкретні міста. Тому я хочу чітко сказати, що нам потрібно. Зокрема, протикорабельна зброя – ракети Harpoon, а також системи протиповітряної оборони – NASAMS. Крім того, нам потрібна зброя для знищення бронетехніки й артилерійських систем.
Уся зброя, якою ви можете нам допомогти, використовуватиметься лише для захисту нашої свободи, вашої свободи. Лише для захисту свободи та безпеки, якими ви користуєтеся разом з іншими європейцями.
Друге – це санкції. Єдиний спосіб, який може мотивувати Росію шукати миру. Я переконаний, що країна, яка щороку присуджує Нобелівську премію миру, краще за всіх розуміє, чого вартий мир і наскільки він нам потрібен. Наскільки цінне кожне зусилля на шляху до миру. Тому нові санкційні пакети мають запроваджуватися щотижня, без пауз. Чим сильнішими вони будуть, тим швидше ми відновимо мир.
Я вдячний Норвегії за приєднання до санкцій ЄС. Але прошу вас зробити також дещо інше. Важливо, щоб європейські компанії не допомагали цій військовій машині, яка вже вбила тисячі наших людей, повністю зруйнувала десятки міст. Жодної крони, прошу вас, жодного євро податків, які допомагають російській агресії!
Наприклад, ваша компанія MOTUS TECH та інші компанії мають припинити підтримувати здатність Росії знищувати сусідів. Як можна постачати Росії суднове обладнання, коли вона використовує свій флот, щоб мінувати море й знищувати будь-які можливості для вільного судноплавства?
Також Європейський Союз, а отже, сподіваюся, і Норвегія, мають нарешті запровадити заборону для російських суден користуватися портами континенту. Доки Росія блокує наші порти, вона не має права користуватися всіма портами вільного світу.
Хочу наголосити: це не питання грошей, ні! Це питання свободи та безпеки судноплавства у світі.
Третє: ви є одним із найвідповідальніших постачальників енергоресурсів у світі. Довіра всього світу до Норвегії завжди була і, я впевнений, буде на найвищому рівні. Це різко контрастує з поведінкою Росії в постачанні енергоносіїв.
Саме ви можете зробити вирішальний внесок в енергетичну безпеку Європи, забезпечивши необхідними ресурсами як Європейський Союз, так і Україну. Ми вже почали діалог щодо постачання в Україну близько 5 мільярдів кубометрів газу на наступний опалювальний сезон. Сподіваюся, це стане основою нашої довгострокової співпраці в цій сфері.
Пані та панове!
Норвезький народе!
Дивлячись на наш спільний шлях, ми завжди зустрічаємося в історії у складні, але визначальні для Європи моменти.
Як тисячу років тому, коли норвезькі вікінги були частими гостями в Києві та брали участь у формуванні першої Київської держави. Або – Гардарікі. Так у скандинавських сагах називали землі Русі-України. Країна фортець. Країна міст. У них понад тисячу років тому жили і наші, і ваші предки.
Сьогодні російські бомби летять на нашу землю й наших людей. На землю, де народилася й виросла українська княжна Єлисавета Київська. Дружина короля Норвегії Гаральда III, мати короля Олафа Мирного, бабуся Магнуса III, прабабуся Ейстейна I та Сігурда Хрестоносця.
Це сторінки нашої спільної історії! Історії Київської Русі. І ця історія створювалася на цій землі та нашим народом. І ми знову захищаємо її разом.
Так було 77 років тому, коли українці разом з іншими народами антигітлерівської коаліції звільняли європейську землю від нацистських загарбників. Федір Компанієць, українець із Сумщини, першим солдатом увійшов до звільненого Кіркенеса в жовтні 1944 року на чолі свого підрозділу. Зараз на його малій батьківщині – на Сумщині – тривають запеклі бої з російськими загарбниками.
Українці максимально об’єдналися, щоб відбити цю агресію. Щоб захистити нашу державу та наш спосіб життя – демократичний, вільний, з повним захистом прав і свобод для кожного.
Ціна для нас жахлива – сьогодні ми знаємо про загибель 145 дітей, і це лише офіційно підтверджена кількість. Установити повну кількість загиблих на окупованих територіях неможливо. Імовірно, ми втратили сотні – подумайте про це! – сотні дітей. Просто дітей.
Після цієї війни нам доведеться не лише фізично відбудовувати країну – відбудовувати наші міста, розміновувати нашу землю, наше море. Нам доведеться реабілітувати людей, як військових, так і цивільних. Лікувати після поранень, після всього, через що їм довелося пройти. Я знаю, що ваша країна має великий досвід реабілітації. І це те, з чим ви також можете нам допомогти.
І зараз я запрошую вас долучитися до нашого проєкту відбудови України. Колосальні втрати, яких ми зазнали, означають, що обсяг відновлення, обсяг необхідних інвестицій також будуть колосальними. Як один із найвідповідальніших інвесторів світу, Норвегія може багато зробити для відновлення стабільності у Східній Європі.
І тоді, я впевнений, ми в Україні зможемо перейняти одну з ваших надзвичайних традицій. Прекрасну традицію. Ту, яка найбільше характеризує вас – мирний народ, суспільство, побудоване на принципах добра.
Щороку 17 травня, у День Конституції, ви організовуєте надзвичайно щире свято – парад школярів. У ньому беруть участь діти з усієї Норвегії. Цього року наші діти підуть разом із вашими дітьми – українці, які приїхали до вас по захист і безпеку.
І я сподіваюся, що незабаром, коли нам вдасться разом відновити мир в Україні, а це станеться, я зможу запросити вас, запросити вас і ваших дітей взяти участь у такому параді в Києві на одне з наших свят. Святкувати нашу спільну свободу, наше спільне право на щасливе майбутнє для наших дітей. У мирі. В Україні. У Європі.
Бо, як кажуть, якщо від Європи відколюється скеля, Європа стає меншою. Тож ми маємо зробити все, щоб така скеля, як Україна, завжди була з Європою. Лише разом.
Дякую, Норвегіє!
Слава Україні!
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську