4 хв читання
Ми боремося за вільне майбутнє та розвиток нашої країни — звернення Президента України
Дорогий вільний народе найпрекраснішої країни!
Країни, яка має майбутнє. Це правда. Саме це мотивує нас зараз боротися. На полі бою і цілодобово — на дипломатичному, інформаційному та економічному фронтах. Саме це дає нам змогу планувати своє життя після війни. Наше українське вільне, суверенне та демократичне майбутнє. Однозначно — мирне. Однозначно — з розвитком.
Сьогодні провів нараду, присвячену відбудові наших міст. Звісно, це величезний обсяг роботи. Але все ж менший, ніж захист держави у війні. Ніж те, що всі ми — всі українці, наша армія і весь наш народ — уже справді робимо. Тож не бійтеся масштабів.
Що важливо в нашому проєкті відбудови України? Завдання полягає не лише у фізичному відновленні будинків, квартир, мостів і доріг, підприємств та соціальної інфраструктури, зруйнованих російськими військами. Не лише в тому, щоб повернути людям усе, що вони втратили, і дати їм нову основу в житті.
Зараз історичний момент. Момент, коли ми можемо раз і назавжди розв’язати багато старих проблем усього середовища нашого життя. Коли можемо забезпечити якісне міське планування там, де його не було. Можемо врахувати реальні транспортні потоки. Гарантувати енергозбереження, екологічність матеріалів, інклюзивність. Це коли йдеться про організацію життєвого простору та якість відбудови.
Але є також справедливість. Черги на житло існують десятиліттями й ніколи не закінчувалися. Так було ще з радянських часів. Мільйони людей знають, як важко отримати житло, заробити гроші на власну квартиру, збудувати будинок. Особливо болісно це завжди було для військових, правоохоронців і працівників бюджетної сфери. Для тих, хто працює на суспільство й отримує за це дуже мало від держави.
Торік я поставив уряду завдання — зробити все можливе, щоб цього року забезпечити житлом усіх ветеранів, які стояли в черзі. Далі ми планували забезпечити житлом усіх наших військових. А зараз ми фактично розширюємо торішнє завдання на всю державу й уточнюємо його так, щоб це була справжня модернізація українських міст та українських громад. І поєднуємо це з програмою енергомодернізації житла. У результаті буде кілька етапів.
Сьогодні поставив завдання на першому етапі забезпечити тимчасовим житлом усіх наших ВПО. Тих, чиє житло зруйнувала війна. Тимчасовим житлом — доки ми не відбудуємо їхні домівки. Або доки люди не отримають компенсацію в квадратних метрах чи грошима.
На другому етапі відновлюємо те, що окупанти намагалися знищити. Усі постраждалі міста та громади.
А на третьому етапі забезпечуємо житлом усіх, хто захищав чи захищає державу, хто працював чи працює в інтересах суспільства і не має власного житла. Більше не може бути так, щоб людина присвятила все своє життя військовій службі, але вийшла на пенсію, не маючи власної квартири. Більше не може бути так, щоб син чи донька захищали Україну на війні, а батько й мати не мали власного житла та були змушені жити в орендованій квартирі або шукати інші варіанти. Більше не може бути так, щоб лікар чи медсестра, учитель чи правоохоронець чесно пропрацювали все життя й залишалися в гуртожитку десятиліттями, якщо не на все життя.
Уряд, усі центральні органи влади разом із місцевою владою мають це забезпечити. І забезпечать. Кожен в Україні має право на власне житло, власний будинок чи власну квартиру. Право на безпечний і комфортний життєвий простір, який буде спроєктований для будь-кого.
Усі ті, чиї домівки зруйнували окупанти, і всі ті, хто багато років стояв у черзі. Усі наші люди, які заслуговують жити в сучасному середовищі.
Для реалізації цього проєкту ми вже залучаємо провідних архітекторів, увесь потенціал держави та міжнародну підтримку. Можна додати участь компаній, країн-партнерів, міжнародних донорів. Я абсолютно не сумніваюся, що ми зможемо це зробити. Вдасться не лише відновити зруйноване, а й відновити справедливість для тих, чиє право на житло було порушене.
Також обговорили питання меморіалізації того, що пережили українці під час цієї війни. Говорили про те, як зберегти частини цього досвіду, щоб він завжди нагадував усім поколінням нашого народу про жорстоке й безглузде вторгнення, якому Україна змогла дати відсіч.
Як один із прикладів, готується проєкт меморіального комплексу, який розповідатиме історію зруйнованого мосту на Київщині, що з’єднував Ірпінь і Бучу з Києвом. Історію людей, які за допомогою цього мосту й цієї дороги рятувалися від російських загарбників до Києва.
Сьогодні зустрівся з військовослужбовцями Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації. Вручив нагороди.
Внесок військовослужбовців спецзв’язку в нашу оборону, у наш шлях до перемоги та миру неможливо переоцінити. Про їхню роботу слід згадувати частіше, їм слід дякувати голосніше.
Від першого дня війни ми маємо стабільний зв’язок і всередині нашої країни, і з державами-партнерами України. Щиро дякую кожному, хто його забезпечує!
Сьогодні говорив із Прем’єр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном і Прем’єр-міністеркою Швеції Магдаленою Андерссон. Про оборонну та іншу підтримку України. Про посилення санкційної політики проти Росії. Про ситуацію на різних напрямках бойових дій в Україні, і особливо в Маріуполі. І про варіанти допомоги захисникам міста та цивільним.
Ситуація в Маріуполі залишається максимально жорсткою. Просто нелюдською. Це те, що зробила Російська Федерація. Зробила свідомо. І свідомо продовжує знищувати міста. Росія свідомо намагається знищити всіх, хто там є, у Маріуполі.
Є лише два шляхи вплинути на це. Або партнери дадуть Україні всю необхідну важку зброю, літаки й, без перебільшення, негайно. Щоб ми могли зменшити тиск окупантів на Маріуполь і деблокувати його. Або — переговорний шлях, у якому роль партнерів також має бути вирішальною.
Хочу, щоб мене зараз почули: не було жодного дня від початку блокади Маріуполя, коли б ми не шукали рішення. Військового чи дипломатичного — будь-якого, щоб урятувати людей. Але знайти це рішення надзвичайно складно. Поки що немає стовідсотково дієвого варіанту. Це стосується і військових варіантів, і переговорного процесу.
Хоча ми чули багато намірів від тих, хто хотів допомогти й хто справді має позиції міжнародного впливу, жоден із них ще не був реалізований. Однак ми не полишимо цих зусиль. І щодня або я, або Головнокомандувач Збройних Сил Валерій Залужний, або інші військові, або голова нашої переговорної групи Давид Арахамія — на зв’язку з нашими захисниками Маріуполя. Щодня.
Традиційно перед вечірнім зверненням підписав указ про нагородження наших захисників. 186 військовослужбовців Збройних Сил України. 13 військовослужбовців Головного управління розвідки. Двох офіцерів Служби безпеки України. І одного бійця Національної гвардії.
Вічна слава всім, хто захищає державу!
Вічна пам’ять усім, хто загинув за Україну!
Слава Україні!
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську