4 хв читанняАвтор тексту Центр оборонних стратегій
За підсумками українсько-російських переговорів у Стамбулі українська сторона окреслила параметри угоди щодо гарантій безпеки України. Загалом українські пропозиції базуються на двох передумовах. По-перше, на вірі в можливість забезпечити країну міжнародними угодами. По-друге, учасники переговорів вважають, що їхні ідеї можуть створити нову структуру архітектури безпеки, а не лише європейську. Російська сторона врахувала пропозиції і «як крок до деескалації» повідомила про «радикальне скорочення військової активності на Київському та Чернігівському напрямках». При цьому росіяни не згадали, що частину сил, зупинених успішною обороною та контрнаступом ЗСУ на Київському та Чернігівському рубежах, перекидають на більш пріоритетну ділянку фронту. А частина військ після великих втрат залишає Україну на відновлення та поповнення. Зараз мета Росії – «оточити та знищити» позиції ЗСУ в районі Донецької та Луганської областей. Новина була оголошена так, ніби це завжди був оригінальний план, тоді як ми знаємо, що це, можливо, план D, після того як A, B і C провалилися.
Минулого місяця українсько-російські переговори проходили у двох форматах: між міністрами закордонних справ і між переговорними групами в Стамбулі. Однак основний внесок у переговорну позицію України зробили українські збройні сили, які показали Росії, що вона не здатна досягти своїх воєнних цілей, незважаючи на розгорнуті великі сили. Успішним проведенням стратегічної оборонної операції Збройні Сили України створюють сприятливий фон і вагомі аргументи для наближення російського керівництва до усвідомлення безперспективності продовження збройної агресії та необхідності переходу до дипломатії з серйозними намірами. За словами міністра закордонних справ України, з російським колегою не вдалося досягти навіть найменшої згоди, оскільки Сергій Лавров не впливає на рішення з будь-яких питань. Натомість міністр закордонних справ РФ стверджує, що єдиний переговорний формат, здатний напрацювати проекти політичних рішень щодо припинення російської агресії, – це той, який очолює помічник президента РФ Володимир Мединський.
Таким чином, 29 березня завершився черговий раунд переговорів у Стамбулі. Українська переговорна група поінформувала про ключові елементи угоди про гарантії безпеки України. За словами учасників переговорів, угоду про гарантії безпеки мають підписати та ратифікувати принаймні п'ять постійних членів Ради безпеки ООН (які також є ядерними державами), але інші також можуть приєднатися. У разі акту агресії проти України консультації мають бути проведені протягом трьох днів. Якщо дипломатичне врегулювання не вдасться, гаранти повинні надати Україні необхідні можливості, зокрема запровадити безпольотну зону в разі повторної агресії. З такими сильними гарантіями безпеки учасники переговорів пропонують взяти на себе зобов’язання щодо нейтрального статусу України та утриматися від будь-якої інтеграції у військово-політичні блоки. Проблемні питання всіх тимчасово окупованих територій вилучаються, і гарантії на них (тимчасово) не поширюватимуться. Статус тимчасово окупованого Криму та міста Севастополя має бути вирішено протягом 15 років.
Російські переговорники пообіцяли вивчити пропозиції та зменшити інтенсивність обстрілів столиці України Києва та міста Чернігова як крок доброї волі. Однак цю заяву слід сприймати в контексті успішного стримування українськими силами оборони спроб росіян взяти в облогу Київ. Українська армія не тільки зупинила російських загарбників, а й відкинула їх на кількох ділянках. Тож, усвідомлюючи нинішню недостатню спроможність, російський Генштаб, схоже, вирішив перекинути сили, які програють у наступі на Київ, на схід, щоб оточити та розгромити найбільш боєздатне угруповання української оборони в районі Донецька та Луганська. У разі успіху Росія відріже Україну від Чорного та Азовського морів і повернеться до облоги Києва.
План, запропонований у Стамбулі, одразу породив низку запитань, коментарів і аналітичних оцінок. Як готовність прийняти нейтральний статус вплине на співпрацю та партнерство Україна-НАТО? Чи обмежить це вестернізацію українського війська, яка успішно триває роками? Чи погодяться західні та інші країни на гарантію безпеки «на кшталт статті 5»? Як таке зобов'язання може бути виконано? А як щодо ядерних загроз? Найскладнішими пунктами пропозиції є ідеї окремих переговорів щодо Криму та проведення українсько-російського саміту. Окремою проблемою буде затвердження такої угоди на всеукраїнському референдумі, оскільки українці неодноразово демонстрували свою прихильність до територіальної цілісності.
Менш проблематичною є відмова України розмістити військові бази НАТО та її зобов’язання не розробляти ядерну зброю. Такі плани та кроки були висунуті лише у відповідь на риторику російського керівництва.
Загалом стамбульські пропозиції вписуються та розвивають у більш конструктивному руслі ідеї гарантій безпеки, запропоновані Російською Федерацією, які Москва направила своїм західним партнерам. З іншого боку, конструктивними пропозиціями українські переговорники сигналізують, що українсько-російський збройний конфлікт не має воєнного розв’язання, а лише дипломатичне, і виявляють ініціативу, подаючи цю пропозицію.
Ми всі розуміємо, що Росія може «грати» в цю гру переговорів вічно. Мінська група роками обговорювала Мінські угоди, де розбіжності зумовлювали абсолютно різні стратегічні позиції сторін: Україна хотіла зберегти суверенітет, Росія – повний контроль над окупованими територіями, які були б інтегровані до складу України.
Росія розпочне реальні переговори, лише якщо зрозуміє, що системно зазнає невдачі на полі бою. Невідомо, скільки втрат їй потрібно зазнати. З новим планом щодо Донбасу вона відчайдушно намагається зосередити свої сили і досягти хоч якогось успіху.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
