6 хв читанняМатеріал написаний на основі розмов з волонтерами та іншими людьми, які продовжують перебувати в Херсоні.
Херсон (місто на півдні України) вже більше місяця перебуває під повним контролем російських військових. Активних бойових дій немає – натомість окупанти влаштували для мешканців «тихий терор».
У місті перекрили доступ до українських ЗМІ та заборонили роботу опозиційних до кремлівського режиму ЗМІ. Мобільний зв'язок періодично зникає, а телефонні розмови, за словами місцевих, прослуховуються. Останніми днями російські військові почали «ходити» по квартирах містян, зачитувати особисті повідомлення та проводити «роз’яснювальні бесіди». Все частіше раптово зникають незгодні з режимом херсонці.
«Мовлення українських ЗМІ вимкнули, натомість транслюють російську “правду”. Вони (російські військові — ред.) хочуть створити враження, ніби тут ніхто не виступає проти їхніх порядків і всіх усе влаштовує. Тих, хто не боїться висловлювати незгоду, шукають у всіх публічних дописах. Російські солдати приходять рано-вранці, виламують двері, витягують людину з ліжка й забирають. Хто ці люди, чому її забрали, куди, навіщо, на якій підставі? У них один аргумент — автомат. У нас його немає, а у військових є, тож за їхньою логікою вони мають рацію», — розповів місцевий волонтер Костянтин Костерний.
Незважаючи на залякування та викрадення людей, херсонці продовжують щодня виходити на мітинги з надією показати світові свою незгоду з російським режимом. Військові намагаються перешкодити цьому силою. Волонтер Костянтин Костерний каже, що мітинги розганяють, як у Росії, ніби за інструкцією: спочатку обурення людей глушать гучномовцями, після чого починається стрілянина.
«З нашої області хочуть зробити щось схоже на “ДНР” і “ЛНР” (самопроголошені та не визнані світом “республіки”, утворені в окремих районах Донецької та Луганської областей України — ред.). Військові застосовують сльозогінний газ. Але можу сказати, що це їм не дуже допомагає. Уночі мітингів немає, проте чути постріли й крики», — розповіла мешканка Херсона Олександра.
На фото зображені херсонці, які протестують на вулицях, скандуючи «Херсон – це Україна» та «Україна понад усе». Незважаючи на постріли в повітря та погрози, люди все ж завершили свою ходу.
На цьому зображенні показано наслідки мітингу, який швидко розігнали. Російські військові закидали протестувальників гранатами та стріляли гумовими кулями. В результаті кілька пенсіонерів отримали поранення, але вижили.
(Відео №1)
Ці кадри показують ранок після різанини 2 березня. Волонтери вийшли шукати поранених, але знайшли на узбіччі лише тіла мирних жителів, бійців територіальної оборони та російських військових.
"Це було на початку окупації. Зараз ми ховаємось і організовуємо стихійні мітинги в довільних місцях, щоб військові не мали змоги відкрити по нас вогонь", - додав Костянтин.
Херсонка Вікторія розповідає, що проти одних військові застосовують зброю та сльозогінний газ, а інших просто ловлять і б’ють.
«Я не знаю, що гірше: коли у вашому місті ведуться активні бойові дії, але ви знаєте, що звідси як мінімум намагаються вигнати російських військових, або коли повна тиша, але Херсон просто кишить цими покидьками», – додала Вікторія.
У самому Херсоні активних бойових дій немає, але, за словами місцевих, бої точаться за межами міста. Олександра каже, що вже звикла до вибухів, адже їх чути майже щодня, особливо вночі. За словами дівчини, росіяни обстріляли з повітря торговельно-розважальний центр і місцевий завод; у деяких квартирах вибило вікна.
Ось найбільший торговий центр Херсона горить через влучання російського снаряда. За словами Костянтина, у торговому центрі був контактний зоопарк, тому люди під страхом смерті евакуювали тварин.
Особливо потерпає село Чорнобаївка. Там українські військові за місяць війни 12 разів знищили російську техніку, яку окупанти продовжували завозити навіть після удару.
"Ми бачимо, як над нашими головами летять крилаті ракети. Ми спимо у ванних кімнатах і коридорах, очікуючи, що це наша остання ніч. Наше мирне і тихе місто, яке востаннє бачило війну під час Другої світової війни, тепер перетворилося на Багдад", - зазначив Костянтин.
(Відео №2)
На цьому відео зафіксовано момент влучання російського снаряда в житловий будинок.
На двох фотографіях зображено будинок сестри дружини Костянтина після обстрілу російськими військовими. На фото видно, як кулі пройшли крізь стіни й пробили картини наскрізь. За його словами, після обстрілу в будинку знайшли близько 15 куль і осколки від снарядів.
Але загибель під час обстрілу чи авіаудару — швидка, тоді як смерть від голоду болісна й тривала. Херсонці кажуть, що місто вже не просто на межі гуманітарної катастрофи, а опинилося всередині неї. В аптеках майже не залишилося ліків. Продукти ще можна купити, але вибір невеликий: переважно цибуля, картопля та буряк.
«Люди із сіл області привозять те, що колись виростили на подвір’ї, і продають. Але що купувати? За неофіційними даними, близько третини населення виїхало з міста. Людям немає де працювати, немає за що купувати їсти», – розповідає Костянтин.
За словами Вікторії, ціни на продукти харчування зросли майже вдвічі, а магазини, які ще можуть працювати, в обідню пору закриті. Дівчина каже, що люди намагаються зранку швидко купити необхідне та повернутися додому, щоб не наражати себе на небезпеку.
"Величезні черги абсолютно скрізь, де є їжа чи гроші. Після 15:00 на вулицях можна зустріти або дуже сміливих людей, або людей, які втратили домівку після обстрілів", - розповідає Олександра.
Російські військові не пропускають українську гуманітарну допомогу до Херсона. Натомість вони роздають свої продукти. Олександра каже, що спершу місцеві відмовлялися від цієї допомоги, але тепер багато хто бере її, бо іншої їжі дістати ніде.
«Чому так? Бо російські солдати хочуть показати нам, що Україна про нас забула, а Росія, навпаки, піклується про нас, привезла безкоштовні банани», – пояснює Костянтин.
Відкрито виїхати з окупованого міста також неможливо. За словами Марини (дівчина поїхала з Херсона перед початком війни), її друзі та родичі не можуть втекти, бо дороги на Миколаїв перекриті російськими військовими.
«Вони (військові РФ – Ред.) ставлять машини в чергу. З іншого боку – Крим, тому з міста зараз неможливо виїхати», – каже Марина.
Костянтин розповідає, що його сестра змогла покинути місто «таємними стежками», після чого поїхала за кордон. Тепер життя в захопленому Херсоні забезпечує команда волонтерів, які збирають пожертви з усього світу та купують продукти. Після цього вони розвозять продуктові набори за адресами людей, які не можуть самостійно прогодуватися.
"Насправді все місто зараз тримається на добрій волі цих людей і тих, хто ще не мовчить, а якось протистоїть. У нас немає ні поліції, ні інших представників порядку. Головним чином порядок у місті тримається на моральних якостях його мешканців", - зазначає Костянтин.
Волонтер визнає, що є люди, які співпрацюють з російськими військовими, бо намагаються з цього отримати вигоду. Але таких, за словами чоловіка, у місті ще мало.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську