4 хв читання
Шановна пані голово Палати представників!
Шановна пані голово Сенату!
Шановний пане Прем’єр-міністре!
Шановні пані та панове, депутати й члени уряду!
Шановний бельгійський народе!
Вісім років війни. 36 днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Чи багато хто очікував, що наша держава і наш народ зможуть так довго чинити опір російським військам?
Будьмо відвертими: ні. Мало хто. Вони думали, що ми впадемо під ударами російських військ. Але ми вистояли. Наш народ витримав. Ми воюємо. Ми захищаємо свою свободу, вражаючи світ мужністю українських героїв, наших Збройних Сил України та всіх громадян України, які не здаються, які вірять у перемогу.
На півдні нашої держави є місто Маріуполь, яке ви сьогодні згадували. Я вам дуже вдячний, пані спікерко. Одне з найперспективніших та економічно найпотужніших міст України. Таким воно було до цієї війни. А зараз понад 90% усіх будівель у цьому місті повністю зруйновано російськими ударами — авіацією, артилерією, мінометами, танками. Загинули тисячі мирних маріупольців. Людей ховають просто в місті. У дворах багатоповерхівок. Точніше, того, що залишилося від багатоповерхівок.
Маріуполь перебуває в повній блокаді вже понад три тижні. Російські військові закрили всі в’їзди до міста і заблокували доступ із моря. Ви всі знаєте ці деталі, у місті нічого немає: ні води, ні їжі, ні ліків, ні життя. Немає нічого, що необхідне для підтримання будь-якого життя.
Але Маріуполь не здається. Маріуполь продовжує боротися з окупантами. Його захисники мали вибір — вони могли залишити місто і віддати його російським загарбникам. Вони цього не зробили.
Щодня ми намагаємося зробити все, щоб запрацювали гуманітарні коридори з Маріуполя! Щоб врятувати мирних людей, які досі залишаються в місті. Жінок і дітей, літніх людей… Частково нам це вдається. Але в більшості випадків російські військові не випускають людей на вільну територію України. І не пропускають до Маріуполя жодних гуманітарних вантажів.
Сьогодні це найжахливіше місце в Європі. Це пекло. Це катастрофа, про яку знають усі, увесь світ. Але ніхто не є достатньо рішучим, щоб допомогти зупинити катастрофу в цьому місті та в інших містах нашої країни.
І зараз я хочу запитати всіх — хочу запитати вас, хочу запитати всіх європейців, які зараз мене чують. На що сподіваються захисники Маріуполя? На що сподіваються захисники інших міст, містечок і сіл України? У всіх тих районах, де бої не менш жахливі, ніж ті, що були у вас поблизу Іпра. А може, в Маріуполі ще гірше... Я не знаю.
Чи сподіваються захисники наших міст на закриття неба над Україною від російських ракет і авіації? Вони знають, що на це немає мужності.
Чи думають вони про те, чи відповідає наша держава критеріям вступу до Європейського Союзу? Наша держава, яка вже віддала тисячі життів у війні за свободу в Європі...
Чи підраховують жителі Маріуполя або захисники будь-якого іншого міста України рівень втрат європейських компаній від припинення бізнесу на російському ринку? Чи взагалі вони думають про гроші?
Ні. Вони на це не сподіваються. Не підраховують цього. Бо саме цього вони заслуговують.
Погодьтеся, це абсолютно різні світи. Світ тих, хто справді бореться за свободу. Тут і зараз. Проти тиранії. Проти тиранії, яка хоче розколоти Європу і знищити все, що нас об’єднує.
Усе, що об’єднує вас... І світ тих, хто настільки звик до свободи, що навіть не хоче помічати, чого варта боротьба за неї. Світ тих, хто вважає, що, наприклад, російські діаманти в Антверпені важливіші за війну у Східній Європі.
Або світ тих, хто вважає, що доступність європейських портів для російських кораблів важливіша за спробу російської військової машини знищити весь народ поруч із вами. 40 мільйонів українців!
Головне питання в житті кожної людини не в тому, на що ця людина сподівається, що ця людина думає чи підраховує... Головне питання — чого ця людина варта.
І я, як Президент достойної країни, звертаюся до вас із цілком логічними твердженнями. З тим, що зрозуміло абсолютній більшості світу, Європи, європейців у різних країнах. Ми бачили ці опитування, ми знаємо, як люди нас підтримують.
Наші захисники заслуговують отримати від Європи за свободу, за яку вони борються, ту зброю, яка точно зупинить наступ Росії, а отже, і наступ тиранії.
Коли ми говоримо про літаки, танки, артилерійські системи, протикорабельну зброю, ми говоримо про те, що справді необхідно. І що є у країн Європейського Союзу, країн НАТО.
Наші захисники заслуговують, щоб європейські компанії нарешті припинили заробляти гроші разом із тими, хто намагається нас знищити.
Наші захисники заслуговують не думати про критерії, а знати, що Україна буде членом Європейського Союзу. Бо якщо вони програють, якщо ми втратимо Маріуполь та інші українські міста, сильного Європейського Союзу більше не буде. Бо тиранія прийде, щоб забрати у вас усе, чим ви володієте і чим пишаєтеся.
Звісно, ми не бажаємо вам цього. І це аж ніяк не погроза. Це реальність. Ми її відчуваємо. Це констатація всіх фактів, у яких ми живемо. Констатація того, що добре видно з Маріуполя — штабу європейського спротиву. Того, що добре видно з України — штабу європейської гідності.
І я впевнений, що ті шановані штаби, які розташовані на вашій прекрасній землі, цілком усвідомлюють усе, про що я вам кажу. Вони це усвідомлюють. Хоча, можливо, не говорять уголос. Тож будьмо всі разом у Європі гідними подвигів, які українці демонструють у війні за свободу. За вільну Європу і проти тиранії. Проти Росії.
Ми вдячні вам, дуже вдячні вашій державі за підтримку, яку ви вже надали. Бельгія була однією з перших, хто надав нам оборонну допомогу. Це історичний момент, історична вдячність. Ми ніколи цього не забудемо.
Ви вже тепло прийняли понад 30 000 українців, які залишили свої домівки через цю війну. Але саме ви, як серце Європи, можете надихнути всіх інших європейців робити більше. Допомогти нам вигнати окупантів з України та відновити дорогоцінний мир.
Мир, який вартий більше за все, більше за будь-які цінності, більше за будь-які діаманти. Більше за будь-які домовленості з Росією. Більше за будь-яке російське судно в європейських портах. Більше за будь-яку бочку російської нафти.
Кожен із вас знає, що потрібно зробити, щоб відновити мир. Щоб бути справді гідними Європи. Тож допоможіть нам, зробіть це! Зброя. Санкції. Членство в ЄС.
І незабаром майбутнє подякує вам.
Слава всім нашим героям!
Слава героїчному місту Маріуполю!
Щиро дякую вашій державі!
Слава Україні!
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську