6 хв читанняЧерез російське вторгнення численні українці були змушені залишити країну. Рятуючись від війни, люди покидали рідних і свої домівки, маючи єдину мету — вижити. Водночас багато українців досі залишаються в межах країни. Для одних визначальним став міцний зв’язок із Батьківщиною, для інших — неможливість виїхати, що й вплинуло на рішення залишитися в Україні. Чимало країн тепло прийняли біженців, однак багато українців прагнуть і справді повертаються додому.
В історії людства було кілька масштабних міграційних криз, але українська — унікальна. За понад 4 місяці бойових дій багато українських біженців оселилися в Європі. Станом на 13 липня їхня кількість сягнула 5 816 729. Загальна чисельність населення
України перевищує 41 мільйон осіб, тобто нині біженці становлять приблизно 14%. Для порівняння: кількість сирійських біженців у 2011–2021 роках сягнула 6 878 960, що становить 35,1% загальної чисельності населення Сирії (станом на 30 червня 2022 року кількість сирійських біженців становила 5 599 200). Щодо афганських біженців, у 1989–1996 роках їхня кількість перевищила 6 мільйонів, або 51.8% усього населення країни на той час (1990).
Загалом, хоча російські військові змусили багатьох українців покинути свої домівки, більшість із них або надто прив’язана до Батьківщини, щоб її залишити, або вирішує залишитися на територіях, віддаленіших від лінії фронту.
Згідно з деякими опитуваннями, проведеними навесні, не більш як 5% українців планують переїхати за кордон. Дедалі більше з них повертаються до роботи й намагаються жити далі попри загалом складні умови, труднощі в таких важливих сферах життя, як брак безпеки, та економічні негаразди. Більшість населення готова брати участь у відбудові України після війни. За даними групи «Рейтинг», станом на липень, понад 90% і далі впевнені у тому, що Україна зможе відбити напад Росії, навіть попри затягування війни.
На графіку 1 показано кількість українців, які перетнули кордон, виїжджаючи з України від початку вторгнення, та тих, хто перетнув кордон, повертаючись в Україну. Очевидно, що більшість тих, хто перетнув кордони з Польщею, Словаччиною та Румунією, повернулися в Україну. Загальна кількість громадян України, які залишили країну з 24 лютого, сягнула 9 152 696 (станом на 12 липня), тоді як кількість тих, хто повернувся з 28 лютого, становила 3 546 305 (станом на 12 липня). Українці повертаються додому, навіть коли війна триває.
«Згідно з нашими дослідженнями в Європі, лише до 10% українських біженців стверджують, що точно залишаться там. Хоча цей показник може зрости, якщо війна триватиме довго», — каже соціолог Олексій Антипович, директор Соціологічної групи «Рейтинг».
Частка українців, які повернулися, серед тих, хто виїхав, становить близько 39% станом на 12 липня. Саме це робить українських біженців унікальними. Наприклад, за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), станом на середину 2018 року лише 1,8% сирійських біженців добровільно повернулися додому. Інші джерела припускають, що щонайменше 282,283 сирійських біженців самостійно повернулися в період від 2016 року до травня 2021 року. Проте це приблизно 4% від тих, хто виїхав.
На графіку 2 наведено поточну кількість українських біженців, зареєстрованих у різних країнах, зокрема в сусідніх, де багато хто з них вирішив залишитися. Територіальна близькість і культурна схожість відіграють життєво важливу роль у період адаптації, тож для багатьох оселитися там було природним вибором. Українці також схильні казати: «Що ближче до кордону, то швидше й легше буде повернутися додому».
Щодо витрат біженців за кордоном, українські банки надають показові дані. Наприклад, у квітні 2022 року українці витратили близько 2 мільярдів доларів, зокрема на оплату покупок або зняття готівки з
українських банківських карток. Національний банк України повідомляє, що з 2 мільярдів доларів, витрачених у квітні, 80% припало на придбання товарів через термінали торговельних мереж, у торгових центрах і на зняття готівки.
Розраховуючись дебетовими картками, українці витрачали на товари та
послуги в таких частках:
17% – продукти в продуктових магазинах/супермаркетах;
11% – непродовольчі товари;
8% – готельні послуги;
5% – послуги автозаправних станцій;
4% – платежі в закладах громадського харчування.
У квітні 2022 року витрати з українських карток за кордоном зросли приблизно у 3-4 рази порівняно з 2021 роком. Monobank, один із найбільших українських банків, повідомив, що в березні–квітні торговельні операції клієнтів за кордоном становили $159 million (за офіційним курсом НБУ — $29.25). Найбільше клієнти Monobank витратили в Польщі (EUR 51.1 million), Німеччині (EUR 22.1 million) та Чехії (EUR 9.5 million). Наприкінці травня Національний банк України оприлюднив дані, що українці витрачають $100 million на день за кордоном, використовуючи гривневі картки. Таким чином, українські біженці роблять внесок в економіку країн, що їх приймають.
Крім того, хоча деякі біженці отримують виплати на житло або проживають у родичів чи приймаючих сім’ях, інші мігранти змушені орендувати житло й повністю оплачувати його самостійно. У Польщі частка останніх сягає 28%, завдяки чому ця країна отримує надходження від оплати за житло.
Чимало українців також нині працюють за кордоном. Так вони поповнюють податками бюджети країн, що їх прийняли. Зокрема, станом на 8 червня 2022 року в Польщі почали працювати 180,000 біженців з України, а станом на 23 травня 2022 року в Румунії — понад 2,900.
Українських біженців глибоко зворушив теплий прийом у різних країнах. Польща стала державою, що прихистила найбільшу кількість українців. У відповідь на доброзичливість і сердечність поляків українські активісти провели Марші вдячності. Такі заходи підкреслюють співпрацю між двома країнами й висловлюють вдячність за польську допомогу та підтримку. Крім того, українці організовували толоки по всій Польщі. «Ми хочемо подякувати жителям міста за теплий прийом. Ми раді хоча б у такий спосіб висловити вам свою вдячність», — каже один з українців, які долучилися до прибирання. Заступник директора Департаменту доріг і благоустрою в Сувалках Петро Дем’яч сказав в інтерв’ю порталу suwałki.info: «Це дуже гарний жест, ми ніколи раніше не бачили нічого подібного».
Деякі поляки зізнавалися, що їх неабияк здивувала не лише вдячність українців, а й їхній рівень достатку. На відміну від багатьох інших біженців, українці виявилися привабливими й охайними, вони можуть дозволити собі ходити до ресторанів і навіть купувати предмети розкоші, як-от дорогі автомобілі. Загалом їхній спосіб життя суттєво не відрізняється від європейського.
Європейці наочно бачать українців із середнім рівнем доходу, які розвіюють ілюзію про бідних громадян «відсталої» країни. Отже, українці спростували упередження, ніби всі біженці бідні й нещасні або завжди тікають із зубожілих країн. Стало очевидно, що українці тікають від війни, а не від бідності.
Попри це, уряди намагаються підтримувати українських біженців: Європейська комісія надала пакет фінансової допомоги країнам, які прихистили багато українців (графік 3).
Загалом ставлення до українських біженців тепліше, ніж, наприклад, до афганських, сирійських чи палестинських мігрантів. Територіальна, культурна та релігійна близькість українців до
європейців є головними причинами такого явища. Нерідко існують навіть родинні зв’язки. Згідно з опитуванням, ставлення до українців в американському суспільстві також прихильніше, ніж до
тих самих афганців (приблизно 30% респондентів оцінили прихильність до українських біженців найвищим балом (100), тоді як щодо афганських біженців так відповіли лише 12% опитаних).
Стан світової міграції ускладнився з початком російської агресії проти України. Мільйони громадян України були змушені оселятися там, де могли, і жити так, як були спроможні. Однак українські біженці мають унікальну рису — вони прагнуть розвиватися на рідній землі. Саме тому вони повертаються додому, хоч би які загрози нині нависали над їхньою країною.
Ті, хто досі перебуває за кордоном, прагнуть перечекати небезпеку. Не бажаючи бути тягарем для інших держав, вони мимоволі чи свідомо сприяють їхньому економічному розвитку: придбання товарів і послуг, платежі в закладах громадського харчування, а також робоча сила приносять користь країнам, що прийняли українців.
