5 хв читанняБудь-який злочин Росії завжди супроводжувався потужними інформаційними операціями — як усередині самої Росії, так і в міжнародній спільноті. Спотворення фактів, перекладання відповідальності та надмірна гіперболізація — сучасна зброя російської пропаганди.
Під час анексії Криму та вторгнення російських військ на Донбас у 2014 році, військової інтервенції Росії в Сирії у 2015 році весь світ був свідком спроб виправдати й відбілити дії агресора. Наприклад, скориставшись хаосом громадянської війни в Сирії, російській медіамашині вдалося поширити фейкову інформацію про тероризм з боку «Білих касок» — неурядової волонтерської організації, що допомагала цивільним, які безпосередньо постраждали від воєнних дій.
На жаль, тоді світ значно поступався Росії в розв’язаній нею без оголошення інформаційній війні. Наслідком стало поширення непомітної, проте надзвичайно небезпечної зброї — російських наративів у світових та західних медіа. Вони, безумовно, вплинули на демократичний світ, звиклий до мирного співіснування великої кількості протилежних поглядів, сформували порядок денний і бачення навколишнього світу. Поволі проникаючи в голови людей, вони вибудовували потрібний російській владі світогляд, за якого світ і надалі ігнорував би її найжахливіші злочини.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало прямим сигналом для всього цивілізованого світу про необхідність термінових дій у сфері захисту державного та міжнародного інформаційних просторів. Заборона проросійських видань і телеканалів, блокування проросійських блогерів та відвертих пропагандистів стали першим кроком Заходу у війні за думки людей. Зрештою російській пропаганді почали протидіяти.
З огляду на посилення агресивної діяльності Росії у 2014–2015 роках, у 2015 році Європейська служба зовнішніх дій створила спеціальну робочу групу, зосереджену на виявленні та протидії російській пропаганді. Проте російська пропаганда, яка встигла вкоренитися за роки вільного мовлення у західних країнах, не зникла безслідно. Під прикриттям плюралізму як правової підстави для поширення фейкових новин та імперіалістичних наративів проросійські журналісти й самопроголошені експерти безкарно продовжують брехати й підтримувати Росію в інформаційному просторі. Використовуючи підміну понять і фреймінг, вони намагаються стерти межу між «агресором» і «жертвою».
Одним із найяскравіших останніх прикладів просування російської пропаганди в західних медіа є скандальна публікація інформагентства CBS News. Попри посилений контроль і перевірку англомовних матеріалів, хибний наратив про «чорний ринок» зброї в Україні все ж просочився: нібито отриману від західних партнерів зброю перепродують українські посадовці, а не використовують Збройні Сили України. Його метою, очевидно, було сповільнити військові постачання та спробувати посіяти недовіру до української влади серед керівництва й громадськості європейських країн. Значно складніша ситуація з місцевими медіа, що транслюють російську пропаганду для неангломовної аудиторії. Литовські та іспанські новинні портали Laisvaslaikrastis та La Haine є справжніми осередками проросійської ідеології та фейкової інформації, однак досі доступні пересічним користувачам у Європі.
Водночас, за даними порталу EUvsDISINFO, останнім часом у публікаціях, орієнтованих на арабський світ, з’явилося багато фейкових проросійських повідомлень. Африканський та індійський медіапростори також доволі переповнені проросійськими наративами. Проблему поширення російської пропаганди серед неангломовних спільнот нещодавно докладно розглянули Стівен Лі Маєрс і Шира Френкель у статті в The New York Times. На їхню думку, нещодавні зусилля з протидії російській пропаганді спромоглися лише запровадити певні обмеження, а не повністю заборонити російські інформаційні операції. Отже, у світі виникла культурна й географічна асиметрія доступу до інформації. Через це світова політика не може виробити єдиного рішення щодо захисту інформаційного простору від російської пропаганди. Крім того, на жаль, незахідні медіа у своїх спробах протистояти панівній західній думці дуже легко потрапляють під вплив Росії. Попри те, що Росія є сучасною державою-терористом, її інформаційна війна й досі успішно ведеться в усьому світі руками неосвічених або некомпетентних медіа та подається під виглядом альтернативної позиції.
Світовий інформаційний простір досі перебуває під потужним впливом російської пропаганди, яку десятиліттями вільно транслювали міжнародній аудиторії. Хоча російська пропаганда натрапляє на спротив західного інформаційного простору, вона все ще шукає способів обійти заборони й охопити вразливу місцеву аудиторію. Так вона проникає на сайти, телеекрани та газетні шпальти східних медіа, поширюючи фейкові новини й спотворені факти. Російські наративи й далі з’являються на сторінках великих авторитетних видань під прикриттям плюралізму та демократичного розгляду позицій обох сторін конфлікту. Послуговуючись журналістськими стандартами, росіяни здатні поширювати серед широкої аудиторії відверту дезінформацію, яка, попри свою неправдоподібність, закріплюється у свідомості читачів як альтернативна точка зору.
Світова інформаційна спільнота й Європейський Союз зокрема повинні серйозніше підійти до проблеми поширення російської пропаганди як серед англомовних, так і серед неангломовних спільнот: блокувати та забороняти такі сайти, обмежувати доступ рупорів пропаганди до соціальних мереж і ефірів авторитетніших медіа. Не слід забувати, що російська пропаганда є серйозним інструментом Кремля для контролю над настроями людей не лише у власній країні, а й у всьому світі. Лише об’єднавшись і подвоївши зусилля, ми зможемо створити максимально правдивий та об’єктивний інформаційний простір, який гарантуватиме глобальну безпеку й мирне співіснування.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську