3 хв читанняТактичні невдачі Росії в Україні, які повністю перекреслили початковий план вторгнення та окупації, змусили російську армію змінити фокус: основні зусилля тепер спрямовані на захоплення територій на півдні та сході України, які Росія гіпотетично згодом може об’єднати з «ЛНР/ДНР» і спробувати видати за перемогу, щоб «зберегти обличчя». Кремль також відмовився від значних наступальних операцій, намагаючись закріпити лінію оборони та перейти до затяжної окопної війни.
Очевидні невдачі Росії на фронті є шоком для всього світу — так само, як і для Путіна. Міжнародна спільнота усвідомила, що горезвісна, свідомо перебільшена міць російської армії є суто міфом. Це означає, що Росія більше не має статусу військової наддержави, яку неможливо атакувати звичайною зброєю. Своєю чергою Кремль мусить шукати способи виправдати свої кроки перед росіянами, які вже починають підозрювати, що «не все йде за планом».
Російська пропаганда кардинально змінила свої наративи: якщо напередодні вторгнення російську аудиторію годували ідеєю неминучої та невідворотної поразки України, то тепер на тлі очевидних невдач російської армії було озвучено тезу, що «Росія воює з другою військовою потугою Європи». Тепер відбувається подальше зміщення російських акцентів: тиражується теза, що це взагалі не війна з Україною, а з усім «світовим злом», якому Росія мусить самовіддано протистояти заради добра. Це крайній прояв пропагандистських наративів, спрямованих на внутрішню аудиторію, і пряме свідчення того, що Кремль обрав продовжувати війну за будь-яку ціну.
Навіть на тлі невдач на фронті, немислимих для недавнього образу Росії, Кремль не погодиться на перемир’я чи компроміс, бо це буде рівнозначним поразці. Але Росія також не може вести війну в її нинішньому вигляді через її безперспективність і неприйнятність військових втрат. Тому військова стратегія Росії дедалі більше схилятиметься до необхідності прямого зіткнення з Європою. Російську аудиторію вже готують до цього за допомогою широкого спектра пропагандистських інструментів. Крім того, серед планів Росії — прихована мобілізація, яку мають провести по всій країні. Це прямий доказ того, що Кремль планує напад на Європу, націлюючись на країни Балтії або Польщу.
Напад на Європу супроводжуватиметься шквалом брехні та інсинуацій у медіа під приводом проголошеного «захисту Росії та росіян». Путін може виправдати будь-яку агресію немислимою брехнею та подвійними стандартами — класичною рисою радянської пропагандистської школи. США та Європу вже зображують як вселенське «зло», джерело прямої загрози. Будь-які заклики Заходу, а також заклики до миру Кремль подасть як чергове підтвердження злого наміру. За цим послідує гібридний або повномасштабний військовий напад на найуразливіші держави. Європа побачить на своїй території найкривавішу війну з 1945 року.
Путін досі не може повірити у свою тактичну поразку, тому розробляє плани подальшого протистояння. З огляду на його характер і світогляд, сформований за радянських часів, він вважатиме Захід ключовим винуватцем складних втрат, яких Росія зазнала в перший місяць війни, зокрема безпрецедентної кількості загиблих на фронті. Україну розглядають лише як проміжну ціль на шляху до відновлення «величі» Російської імперії 21го століття, а Захід — як ключового ворога та стратегічного противника на полі бою, який допомагає Україні вбивати російських солдатів. Кремлівський диктатор вважає, що відносно малонаселена Росія, з обмеженою здатністю призивати боєздатних чоловіків, змушена самотужки протистояти всьому світові, який взявся за зброю проти Росії. Наразі складається дуже небезпечна ситуація, оскільки Європа стикається з реальною військовою загрозою. У цьому сенсі Україна ціною життів своїх громадян захищає весь цивілізований світ від російської агресії.
Захід стоїть перед вибором: вжити ефективних кроків щодо України та передати країні необхідну зброю або вже завтра побачити, як війна приходить до їхніх домівок, на мирні й цивілізовані вулиці Берліна та Парижа. Якщо Путін усе ж захопить Україну ціною величезних втрат, то він додасть матеріальну частину української армії до російських сил і рушить до найближчих європейських країн, які виявляться цілковито беззахисними.
Ще є шанс уникнути цієї катастрофи та допомогти Україні зброєю, доки є час це зробити. Якби Сполучені Штати надали Україні хоча б чверть зброї, яку вони зрештою залишили в Афганістані у 2021 році, перемога України була б значно ближчою, а Захід міг би почуватися безпечно та впевнено у своєму майбутньому.
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську
