Огляд актуальних російських фейків | 21 березня

Фейк: Європа визнає, що не зможе обійтися без російського газу

Російська пропаганда намагається переконати росіян, що міжнародна позиція щодо Росії може змінитися через залежність від російських нафти й газу. Але ця стратегія, як і багато інших, схоже, також зазнала краху. Останній козир Росії — енергоносії — міжнародна спільнота зневажає! Тепер західні країни масово відмовляються від угод щодо російського газу та нафти, укладаючи контракти з іншими постачальниками. Очевидно, єдина сторона, яка постраждала в цій ситуації, — це Росія. Це вже відбувалося у 1973 році, коли Європа та Сполучені Штати успішно відмовилися від арабських джерел енергії. Тепер настала черга Росії опинитися в міжнародному центрі ганебної уваги. Німеччина, Європейський Союз, США та Британія вже відмовляються від російського вугілля, нафти й газу, тоді як німецька Uniper вирішила припинити фінансування подальшого будівництва російського газопроводу «Північний потік — 2». Болгарія не продовжуватиме контракт із «Газпромом» на постачання газу, маючи намір отримувати енергію від альтернативних постачальників, таких як Катар та Алжир. Тим часом Польща оголосила про початок «дерусифікації» польської та європейської економік. Передусім програма передбачає відмову від російських газу й нафти. Поки Росія не може «денацифікувати» Україну, глобальна дерусифікація вже йде повним ходом. І росіяни вже відчувають її наслідки. Попереду ще більше.

Фейк: Усиновлення українських сиріт значно спростили

У соціальних мережах поширюють фото та відео врятованих сиріт із закликом «якнайшвидше усиновити» їх і нібито готовністю української влади передати сиріт «добрим людям». Що це за добрі люди? Хіба вони не можуть мати жорстоких намірів? Насправді ніхто не скасовував законодавство щодо захисту прав дітей. Ця фейкова історія покликана зробити тих, хто справді готовий усиновити дитину, у кращому разі жертвою шахраїв, а в гіршому — порушниками закону. Адже торгівля дітьми карається позбавленням волі на строк до 12 років. Україна не просто віддає сиріт будь-кому. Справді, спрощена процедура існує, але вона стосується патронату, а не усиновлення. Останнє залишається тривалим процесом. Річ у тім, що сім’я — це головне в контексті безпеки та захисту дітей.

Росіянам кажуть, що денацифікація України почнеться з виховання дітей, а правила усиновлення дітей, які не є громадянами Росії, планують змінити. Це обурливо! Спочатку вони вбивають їхніх батьків, а потім беруться денацифікувати їхніх дітей. Так, мільйони українських дітей стали жертвами жахливих звірств, які Росія чинить проти українського народу: хтось втратив дім, хтось — сім’ю, а понад сотню дітей убили російські кулі й ракети, зокрема новонароджених, які навіть не встигли зробити перший вдих і отримати ім’я.

Фейк: «Нацистський концентраційний табір» або «таємна в’язниця», створені батальйоном «Айдар».

Для російської аудиторії з’явилася нова страшилка — цього разу про концентраційні табори в Україні, імовірно, щоб ще більше нас налякати та змусити більше росіян хотіти вбивати — й помирати — на війні. Але цю війну в Росії досі не називають своїм іменем. У їхніх медіа вона залишається «визвольною операцією». Тож росіянам кажуть, що вони мають помирати за свободу. Але за чию саме свободу — ніхто належно не пояснює. Зрештою, ніхто не позбавляв росіян жодних свобод, аж поки вони не виступили проти всього світу. Тож у межах ідеологічного промивання мізків росіянам тепер розповідають про «концентраційний табір», майже приватний, нібито створений в Україні батальйоном «Айдар». Цей сюжет поширюють усі російські медіа: RT, РИА Новости, «Известия», Regnum, Ren TV та безліч Telegram-каналів. Вони стверджують, що табір створили вісім років тому в селі Половинкине Луганської області українським батальйоном «Айдар». Насправді ж це місце — просто покинутий завод. Можливо, це гнітюча локація, але аж ніяк не страшна. Жодних доказів чи слідів звірств або катувань. Російські журналісти розповідають про «жахи», які бачили ці стіни, водночас показуючи іржаву будівлю, а в сюжеті немає нічого, що підтверджувало б їхні твердження. Кажуть, колись тут була тренувальна база «Айдару». Але в цій історії немає сенсації, тоді як сюжет про концентраційний табір — це ж справжній шок, чи не так? Для більшої «достовірності» репортери розмовляють із місцевими бойовиками «ЛНР» і залучають якихось експертів, які нібито були в’язнями табору «Айдару». Та яке диво: тепер усі вони вільні люди, без жодних травм, без слідів катувань, яким їх нібито піддавали сили «Айдару». Який же гуманний концентраційний табір, справді! І це попри те, що в розповідях постійно згадуються каліцтва, катування та жорстокі побиття, нібито вчинені бійцями батальйону. Очевидно, вони намагаються нав’язати росіянам міф про українських нацистів, які переслідують населення Донбасу. Слабка постановка — без фактів і будь-яких доказів… Станіславський, мабуть, заплакав би від розпачу, побачивши таку погану гру.