Реакція азійських країн на війну проти України: огляд

Ситуація щодо позиції азійських країн у війні Росії проти України варіюється від беззастережного засудження до нейтралітету. За даними EIU, за останній рік кількість країн, що схиляються до Росії, у світі зросла з 29 до 35 (що становить майже 33% населення світу).

Деякі країни, які раніше були прихильниками Заходу, такі як Туреччина, перейшли до нейтральної категорії, оскільки їхні уряди прагнуть отримати економічну вигоду від взаємодії з обома сторонами цієї війни. 

Позиції азійських країн залежать від їхніх геополітичних інтересів, бачення безпеки як в економічній, так і в політичній сферах, а також географічної близькості до Росії. Чим ближче розташована держава, тим нагальнішими є економічні інтереси. 

Китай

Від самого початку вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року Китай неодноразово наголошував, кого він вважає справжнім агресором: Сполучені Штати Америки. З офіційної точки зору, а також з точки зору китайської еліти, Росія не розпочинала агресивної війни. Натомість, використовуючи російську військову лексику, китайські державні медіа просувають наратив про «оборональний наступ» проти того, що Росія називає «східним розширенням НАТО».

Північно-східні азійські демократії 

Японія та Південна Корея засудили вторгнення Росії в Україну. Це було принциповим рішенням, заснованим на цінностях. Обидві країни вважають себе частиною глобального альянсу демократичних сил. Водночас ситуація з безпекою в регіоні суттєво впливає на сприйняття війни політичними елітами та населенням обох країн. З одного боку, існує спільний страх перед Північною Кореєю як агресивним сусідом, що постійно працює над своєю ядерною зброєю та неодноразово випробовував балістичні ракети. З іншого боку, принаймні Японія має територіальні конфлікти з двома великими державами регіону — Китаєм і Росією, які несуть ризик ескалації в кризовій ситуації. Напад на Україну актуалізує це сприйняття загроз. Обидві країни також мають доволі інтенсивні економічні зв’язки з Росією. Але попри санкції імпорт енергоносіїв залишається високим.

Вʼєтнам

Випадок Вʼєтнаму ілюструє геополітичну дилему, в якій нині опиняються багато держав Південно-Східної Азії. Росія є не лише найважливішим постачальником озброєнь для Вʼєтнаму, а й ключовим стратегічним партнером у розробці нафтових і газових родовищ у Південнокитайському морі. Тим часом адміністрація Байдена у Вашингтоні у своїй Індо-Тихоокеанській стратегії визначила Вʼєтнам пріоритетним партнером у сфері безпеки та дедалі більше інвестує в економічні й військові зв’язки, попри ідеологічні відмінності. І Сполучені Штати, і Росія відіграють ключову роль у спроможності Вʼєтнаму протистояти зростаючій загрозі його безпеці з боку Пекіна. Від початку війни в Україні Вʼєтнам дедалі більше занепокоєний тим, що підхід Китаю до конфлікту в Південнокитайському морі, зокрема, може ще більше зосередитися на так званій тактиці «сірої зони».

Таїланд і Тайвань

Зусилля тайської влади залишатися нейтральною яскраво проілюструвало мовчазне усунення керівника телеканалу армії Channel 5, який до кінця березня висловлював у своїх програмах рішуче проросійську позицію та поширював дезінформацію, коли одну з його трансляцій раптово перервали, а армія публічно вибачилася за «технічні проблеми». Подібно до Мʼянми, багато представників старої еліти в Таїланді підтримують агресивну війну Росії, тоді як молодші продемократичні активісти різко критикують російську політику. На Тайвані, однак, війна проти України посилила занепокоєння щодо можливого вторгнення Народно-визвольної армії Китаю на острів. Оскільки перебіг війни в Україні продовжує демонструвати сильні сторони мотивованої, технологічно заснованої стратегії оборони проти переважаючого агресора, це змушує Тайвань переосмислювати власні оборонні концепції.

Реакція Індії 

Міністр закордонних справ Індії С. Джайшанкар заявив, що позиція Індії щодо ситуації в Україні ґрунтується на «негайному припиненні насильства та припиненні бойових дій», «поверненні на шлях діалогу й дипломатії та глобальному порядку, заснованому на міжнародному праві, Статуті ООН і повазі до територіальної цілісності та суверенітету всіх держав». Джайшанкар заявив, що рішення зовнішньої політики Індії з таких питань ухвалюватимуться відповідно до національних інтересів і керуватимуться міркуваннями, поглядами та інтересами його країни. Індія послідовно утримувалася від голосування щодо резолюцій Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї ООН, які засуджують дії Москви. 

Однак ЄС і США вважають, що Індія має зайняти жорсткішу позицію щодо РФ. Захід закликає Індію зайняти більш «принципову» позицію щодо Росії та змінити свою позицію в ООН й інших багатосторонніх форумах, не купувати нафту в Росії та навіть утриматися від угоди про торгівлю рупіями й рублями, яка могла б обійти санкції або підтримати російську економіку.

Попри тиск Заходу та принципове й дедалі тісніше зближення Індії із Заходом, реакція Індії на війну в Україні навряд чи зміниться. Це зумовлено складними та вагомими геополітичними причинами, а також задіяними національними інтересами: країна більше пов’язана з Росією у сфері військового співробітництва, технологій та енергетичних ресурсів.

Туреччина

Туреччину слід виокремити як країну, що вирішила зайняти нейтральну позицію в цій війні. Для Туреччини важливо одночасно підтримувати дві сторони: підтримувати Україну й надавати країні військову та гуманітарну допомогу, щоб поліпшити свої відносини з Європою і таким чином збільшити можливості країни здобути омріяне членство в ЄС. Водночас мовчання щодо Росії дозволяє Туреччині не втрачати фінанси, продовжуючи торговельні та міждержавні відносини з країною-агресором.

Аліна Петросян