Вплив російської війни проти України на економічні й політичні процеси та роль США на Близькому Сході

Піктограма годинника 6 хв читання
Автор: Artur Koldomasov
27 жовтня 2022 р.

Зміст

677 КБ

Повномасштабна війна Росії проти України стала каталізатором трансформації глобальної системи безпеки, що становить величезний виклик для Сполучених Штатів як провідного гравця на міжнародній арені. Сама війна, а також усе, що її оточує, містить багато парадоксальних елементів, які необхідно враховувати під час систематизації механізмів реагування в межах зовнішньої політики США.

Сполучені Штати Америки проводять системну й прораховану роботу з іноземними партнерами, щоб стабілізувати світові ціни на енергоносії, послабити Російську Федерацію та приборкати інфляцію. Це цікава стратегія — знижувати ціни на нафту й природний газ, щоб Росія отримувала менше грошей для продовження війни. Тут легко простежити паралелі з політикою Рейгана, коли СРСР вступив у війну в Афганістані: зниження цін на нафту позбавило СРСР ресурсів не лише для перемоги, а й для продовження участі в цій війні.
Варто також зазначити, що такий підхід потребує ґрунтовних розрахунків, оскільки до нього залучено багато політичних гравців із непередбачуваними політичними позиціями, особливо щодо війни проти України. Наприклад, більшість країн регіону узбережжя Затоки публічно не стали на жоден бік конфлікту, що може призвести до несподіваних дій, які сприятимуть російським інтересам у самій війні, тоді як ці країни водночас співпрацюватимуть зі Сполученими Штатами. Утім, наразі це один із найбільш життєздатних і важливих варіантів.

Проросійська демонстрація в Ємені. Getty Images

Держави Затоки мають власну позицію щодо повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Як уряди, так і населення цих країн, особливо Марокко та Об’єднаних Арабських Еміратів, більше тяжіють до Росії. На перший погляд, це здається ознакою кризи демократії в регіоні після Арабської весни, проте, як це завжди буває в будь-якому геополітичному болоті, за цим стоїть щось більше. Останніми роками уряди держав Затоки активно прагнули диверсифікації своєї зовнішньої торгівлі, і Росія в цьому виявилася дуже доречною. Як наслідок, вони не хочуть втрачати тяжіння до Росії ані в ідеологічному, ані у фінансовому сенсі, оскільки воно дає їм більше «незалежності» від західного світу. Багато експертів погоджуються, що війна в Сирії відкрила скриньку Пандори, створивши ілюзію: якщо Росія рішуче налаштована захищати свої позиції та статус у регіоні, вона робитиме це без жодних невдач, жертвуючи останніми священними для неї ресурсами. Оскільки близькосхідному стилю врядування значною мірою притаманні внутрішня прихильність до сили та «багатополярне бачення», він має багато точок дотику із сучасним російським баченням геополітичної системи. Такий спосіб мислення також допоміг Росії заповнити інформаційний вакуум у регіоні, наблизивши навіть молодь до світогляду Кремля. Десятиліття військової участі США на Близькому Сході без визначних практичних досягнень (хоча вони були продуктивнішими за російську руйнівну стратегію «знищувати все з обіцянками відбудувати», без будь-якого конкретного розуміння чи бажання це робити, та крайній рівень інфраструктурної бідності в передмістях їхньої власної країни) призвели до цілковитої апатії щодо всього, що асоціюється зі Сполученими Штатами, зокрема й щодо їхнього бачення світу. Це становить великий виклик не лише для тих, хто формує політику й ухвалює рішення у США, а й загалом для мислячих людей у всьому світі. 

Щоб краще зрозуміти, як діяти далі, розгляньмо по черзі позиції країн Затоки щодо війни в Україні.

Зміст

Ірак. У межах Ліги арабських держав Ірак проголосував за її заяву від 28 лютого, у якій Росію не було названо відповідальною за війну в Україні. Ірак також утримався під час голосування за засудження російської агресії в Україні на Генеральній Асамблеї ООН, водночас «висловивши жаль». Ірак пояснив таку позицію «ризиком того, що терористи скористаються поляризацією міжнародної спільноти», а також своїм історичним досвідом. Однак початкові погляди на війну серед різних іракських політичних рухів і населення досить різноманітні.

Наприклад, «Хашд аш-Шаабі» (Сили народної мобілізації), до складу яких входять 40 переважно шиїтських збройних формувань, не приховують своєї симпатії до Росії в цьому питанні, звинувачуючи Європу та США у провальній політиці щодо України й називаючи Росію «не менш кривавою», ніж вони. Водночас Муктада ас-Садр, лідер садристського руху, який переміг на нещодавніх парламентських виборах в Іраку, назвав війну «абсолютно безглуздою» та закликав «до діалогу». Згодом він додав, що причиною війни є «американська політика» в Україні. Курдистанський регіон Іраку в особі свого лідера Нечирвана Барзані підтримує турецьку політику щодо війни та її посередницькі зусилля. Хоча очільник «ДНР» Денис Пушилін раніше висловлював підтримку Курдистану, сам регіон не посилив зв’язків із Росією. Населення Іраку також розділене: одна його частина відкрито підтримує Росію, особливо після появи величезних плакатів із написами «Ми підтримуємо Росію» на військовій базі «Ахль аль-Хак» у Багдаді, що належить проіранському збройному формуванню «Асаїб». Згодом їх зняли, і це викликало масштабну дискусію про саму війну в соціальних мережах.

ОАЕ. Уряд ОАЕ намагається дотримуватися дуже тонкого балансу у своїй позиції щодо війни в Україні, балансуючи між Україною, Росією та Сполученими Штатами. Він змінює свою позицію щодо документів ООН про війну, голосуючи за них або утримуючись. Радник президента ОАЕ Анвар Гаргаш заявив, що ОАЕ «вважають, що вибір сторони призведе лише до посилення насильства» і що ОАЕ «заохочуватимуть усі сторони вдаватися до дипломатичних дій». ОАЕ розглядають Росію як одного зі своїх ключових економічних партнерів і не хочуть долучатися до справ, які можуть «ізолювати» Росію.

Оман. Реакція Маската на російське вторгнення не дивує: попри голосування на підтримку резолюції ООН, що засуджує Росію, у травні міністр закордонних справ Росії Лавров відвідав Оман і говорив там про те, що західні санкції проти Росії призведуть «до провалу». Відтоді Оман закликав до «простору для дипломатичної взаємодії» та «європейського рішення». На думку його міністра закордонних справ султана Хайсама бін Таріка, підхід «Ви з нами або проти нас» щодо війни в Україні «не розв’яже проблему».

НЬЮ-ЙОРК: представник Кувейту при Організації Об’єднаних Націй Мансур аль-Отайбі виступає під час надзвичайної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Кувейт. У контексті війни в Україні ця держава ближча до Заходу, ніж інші країни регіону. Наприклад, Кувейт був єдиною арабською державою, що стала співавтором резолюції Ради Безпеки ООН щодо російської агресії проти України в березні. Міністр закордонних справ країни відкрито підтримав Україну та заявив про важливість захисту її територіальної цілісності й суверенітету.

Катар. Публічно ця країна висловила «повагу до суверенітету України». Проте Катар є одним із небагатьох переможців цієї війни — в економічному сенсі. Доха використовує війну для власної економічної вигоди. Наприклад, очікується, що Катар стане одним із нових основних імпортерів скрапленого природного газу до Європи, що зробить і без того багату країну ще багатшою. Усе це відбувається на тлі відсутності дій щодо конфлікту, окрім заяв.

Саудівська Аравія. Ця країна також намагається балансувати у своїй зовнішній політиці щодо війни в Україні. Попри тісне спілкування з Володимиром Зеленським, Саудівська Аравія досі прагне зберегти свої економічні зв’язки з Росією. Так, у саудівському медіапросторі є численні матеріали про те, як війна кидає виклик чинній міжнародній системі, проте це не заважає тутешньому уряду підписувати з Росією контракти щодо торгівлі зброєю. Утім, нещодавно Саудівська Аравія відіграла важливу роль у зміні світових цін на нафту після візиту президента США Джо Байдена.

Бахрейн. Як і більшість країн регіону, Бахрейн обрав концепцію «відносного нейтралітету» та закликав, щоб «дипломатія» взяла гору. Однак він більше схиляється до російського трактування подій. Телефонна розмова між королем Бахрейну Хамадом бін Ісою аль-Халіфою та Володимиром Путіним це підтверджує.

Зростання цін на енергоносії також розглядають як «сигнал до дії» щодо використання зеленої енергії. До нього слід поставитися серйозно — як до імпульсу для нової співпраці та нових проєктів з іншими країнами. Питання зеленої енергетики також має вирішальне значення для диверсифікації енергетичної галузі США. Воно дуже добре узгоджується з президентськими планами Джо Байдена, і його слід використати для зменшення залежності від впливу Росії на енергетичному ринку. Сполучені Штати вже почали оновлювати свою інфраструктуру як крок до розв’язання однієї з найболючіших проблем країни. Інвестуючи в зелену інфраструктуру, як-от зарядні станції для електромобілів, вітрові електростанції, системи сонячних панелей тощо, Сполучені Штати слугують прикладом країни, яка нарешті вступає в еру відновлюваної енергетики, рухаючись уперед із новими викликами мікроменеджменту та кращими рішеннями для їх подолання.

Сполучені Штати спрямовують свої зусилля на відновлення безпекового й економічного впливу на Близькому Сході, принаймні для того, щоб не допустити посилення ролі Китаю, Російської Федерації та Ірану в регіоні. Це має вирішальне значення для успіху України у війні з Росією не лише тому, що такі дії допомагають розосередити зусилля й відвернути увагу Росії від війни проти України до інших частин світу. У Китаї, Росії та Ірані спостерігається виразна тенденція до економічного спаду, а активні дії на Близькому Сході поглиблять цю рану. Така стратегія може призвести до послаблення згаданих урядів.

Необхідно підкреслити, що на Близькому Сході та в Північній Африці трансформуються структура регіональних безпекових альянсів і система безпеки загалом. Слід ретельно стежити за ситуацією в Африці, де Росія розгортає масштабну хвилю інформаційного тиску, щоб нівелювати перемогу України в інформаційній війні в західних країнах. Російські медіа заповнили інформаційний вакуум, який підтримували уряди держав Затоки, і сформували характер дискурсу щодо війни в Україні. Росія також намагається об’єднати країни, «які зазнають утисків із боку Заходу», але через протидію США ці країни радше ізолюють себе від усього світу, що призводить до численних економічних і репутаційних втрат.

  • Щоб подолати нинішню енергетичну кризу, США слід і надалі витісняти Росію зі світового енергетичного ринку, знижуючи ціни на енергоресурси.
  • Робота з країнами Затоки допоможе не лише протидіяти російським пропагандистським наративам у регіоні, а й стане величезним кроком до обмеження залежності ЄС від російського газу та нафти.
  • Також важливо працювати з державами Затоки в політичному напрямі, віддаляючи їх від зручної позиції «нейтралітету» у війні. Це також залежить від ефективної інформаційної роботи в регіоні з якісним висвітленням подій, що може допомогти протидіяти російській пропаганді. Однак це може бути складніше через цензуру в країнах Затоки. Утім, деякі заходи можна впровадити через соціальні мережі.

Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську