5 хв читання
Вільний світ має право на самозахист, і саме тому він допомагатиме Україні ще більше — звернення Президента Володимира Зеленського
Українці!
Усі наші захисники!
Щороку 26 квітня світ згадує про Чорнобильську катастрофу. Найгіршу ядерну катастрофу в історії людства.
Але цього року недостатньо просто згадати Чорнобиль. І недостатньо сказати традиційні слова подяки героям-ліквідаторам. Недостатньо нагадати, чому й як стала можливою катастрофа. Недостатньо повторити висновки, які мають зробити кожна розумна людина й кожне адекватне суспільство.
Бо цього року Росія створила нові загрози, які можуть перевершити навіть найгіршу аварію.
Я пам’ятаю ніч 4 березня, коли стало відомо про пожежу на Запорізькій АЕС.
Коли російські танки стріляли по станції. Вони точно знали, по якому об’єкту стріляють. Але мали наказ захопити об’єкт за будь-яку ціну.
Їм було байдуже до всього. Їм було байдуже, що Запорізька станція — найбільша в Європі. Вони не думали, скільки там енергоблоків і чим може закінчитися обстріл.
Тієї ночі я говорив зі світовими лідерами. З усіма, хто міг вплинути на події та зупинити Росію. Я говорив із Президентом Байденом, із Канцлером Шольцом, із Президентом Європейської ради Шарлем Мішелем, із Президентом Польщі Анджеєм Дудою... Я говорив із Генеральним директором МАГАТЕ паном Гроссі.
Якби світ не прокинувся тієї ночі, сьогодні ми б не згадували Чорнобиль, бо всі думали б про те, що Росія зробила на Запорізькій атомній електростанції.
Навіть дивно, як швидко й повністю Росія, вся країна, може забути про найгіршу катастрофу, яку пережив і її народ.
У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році брали участь не тільки українці. А й білоруси, росіяни та інші.
Про ту катастрофу мали б розповідати й у російських школах. У Росії мали б щороку 26 квітня нагадувати про неї, як це робиться в усьому цивілізованому світі.
Натомість сьогодні вони запустили три ракети по Україні так, щоб вони пролетіли просто над блоками наших атомних станцій. Одразу над трьома атомними станціями. Над Запорізькою, Хмельницькою та Південноукраїнською АЕС. Що це? Вони погрожують? Ціляться? Немає слів...
Виявляється, вони взагалі не усвідомлюють, що таке Чорнобиль.
Російські війська, які намагалися атакувати Київ через Чорнобильську зону, використовували закриту територію як військову базу.
Вони облаштовували позиції на землі, де заборонено навіть стояти. Вони гнали бронетехніку через ділянки, де поховані радіаційно забруднені матеріали й де кількість радіоактивних частинок просто жахлива. Вони знищили пункти дозиметричного контролю. Систему моніторингу радіації Чорнобиля було зламано та розграбовано. Вони пограбували ядерну аналітичну лабораторію...
Вони навіть украли забруднені речі, які були конфісковані у порушників правил Зони відчуження!
Лише завдяки професійності та сумлінності наших фахівців, які працюють на Чорнобильській станції й інших об’єктах Чорнобильської зони, нам вдалося вберегти Україну, вберегти Європу від нової катастрофи.
Лише завдяки професійній команді Запорізької АЕС і всій нашій атомній галузі вдається забезпечувати безаварійну роботу станцій під час війни.
Сьогодні Київ відвідав Генеральний директор МАГАТЕ пан Гроссі. Ми обговорили всі небезпеки, які створила Росія, та шляхи можливого впливу на ситуацію, щоб захистити Європу й світ від абсолютно безвідповідальних дій Російської Федерації.
Сьогодні я також нагородив наших героїв — працівників змін на Чорнобильській станції, які не залишили об’єкт. Які підтримували роботу Чорнобильської атомної електростанції попри загрозу своєму життю й попри нерозуміння окупантами навіть основ радіаційної безпеки.
Я вважаю, що після всього, що російські військові зробили в Чорнобильській зоні та на Запорізькій атомній електростанції, ніхто у світі не може почуватися в безпеці, знаючи, скільки ядерних об’єктів, ядерної зброї та відповідних технологій має російська держава.
Якщо Росія забула, що таке Чорнобиль, це означає, що потрібен глобальний контроль над російськими ядерними об’єктами та ядерними технологіями.
Сьогодні я говорив із Прем’єр-міністром Японії. Зокрема, про небезпеки, які створює Росія. Про ситуацію на полі бою в Україні. Подякував Японії за сильний пакет санкцій, за підтримку та лідерство, необхідне для примушення Росії до миру й визнання засад міжнародного права. Ми також обговорили післявоєнну відбудову України та можливу роль Японії у майбутніх безпекових угодах.
Київ відвідав Прем’єр-міністр Румунії. Я подякував йому за оборонну та політичну підтримку.
Ми обговорили не лише двосторонню співпрацю між нашими державами та спільну роботу для захисту свободи в Європі, а й співпрацю на рівні ЄС. Із Румунією ми маємо спільне бачення і перспектив, і загроз європейській єдності, зокрема в Чорноморському регіоні.
Домовилися працювати разом іще наполегливіше, щоб гарантувати безпеку в нашому регіоні.
Сьогодні в Німеччині відбулася важлива зустріч на рівні міністрів оборони країн-партнерів України. Ключовим питанням було посилення захисту всієї Європи від агресивних амбіцій Росії.
У вільному світі майже не залишилося людей, які не розуміють, що війна Росії проти України — це лише початок.
Кінцева мета російського керівництва — не просто захопити територію України, а розчленувати весь центр і схід Європи та завдати глобального удару по демократії.
Тому вільний світ має право на самозахист. І саме тому він допомагатиме Україні ще більше.
Я вдячний Сполученому Королівству й особисто Прем’єр-міністру Борису Джонсону за його швидку та позитивну відповідь на наше прохання про лібералізацію торгівлі. Саме зараз це особливо важливо для підтримки нашої держави.
Британія оголосила про скасування всіх мит і квот на імпорт українських товарів. Це дозволить нам зберегти тисячі робочих місць під час війни та забезпечити суттєву інтенсифікацію економічних відносин із Британією.
Ми очікуємо на аналогічне рішення від інших партнерів.
Хочу підкреслити, що це важливо не лише для нашої країни, не лише для кожної з країн-партнерів. Це додає стабільності глобальним ринкам, особливо продовольчому, який через війну Росії проти України перебуває за крок від масштабної цінової кризи.
Є лише один спосіб уникнути кризи: посилювати співпрацю та тиснути на Росію, щоб вона відмовилася від цієї війни.
Сьогодні російські війська продовжили ракетні удари по нашій землі, зокрема в Одеській області. Продовжили атакувати наші війська біля Харкова, на Донбасі. Намагаються зобразити нібито «нову владу» у Херсоні та частині Запорізької області. Міняють прапори, демонструють якихось самогубців у ролі колаборантів.
І що це дає Росії? Лише нові втрати.
Буде новий санкційний пакет від Європейського Союзу. Буде ще більше обмежень у торгівлі. Неминуче абсолютна більшість країн світу відмовиться від російської нафти та інших російських енергоресурсів. Жодна адекватна країна не захоче запрошувати «Росатом» до співпраці. Більшості росіян доведеться розплачуватися бідністю за агресивну політику керівництва їхньої країни.
І наголошую: ми встановимо, знайдемо й притягнемо до відповідальності всіх — воєнних злочинців і колаборантів. Що довшою та жорстокішою буде ця війна, то більше ресурсів витрачатимемо не лише ми, а й світ, щоб установити справедливість і покарати всіх винних.
Прийде час, коли Росії доведеться визнати, що потрібен мир.
Сьогодні я відвідав Іллю Матвієнка та Кіру Обединську в лікарні «Охматдит». Кірі 12 років, а Іллі сьогодні виповнилося 10. Вони жили в Маріуполі, доки не прийшла російська армія. Маму Іллі вбили під час бомбардування міста. Батька Кіри, відомого спортсмена й колишнього капітана збірної України з водного поло Євгена Обединського, убив снайпер.
Окупанти вивезли дітей із міста, фактично викрали їх, і знадобилося багато зусиль, щоб повернути їх. Я вдячний усім, хто долучився до цієї справи. Особливо вдячний Ірині Верещук та Андрію Єрмаку, які координували це завдання, усій нашій команді.
Зараз Ілля з бабусею, Кіра — з дідусем. Це їхні єдині родичі, які залишилися. Ми допоможемо їм у всьому, чого вони потребують. Допоможемо виховати дітей.
І ми обов’язково зробимо все, щоб повернути всіх наших українських дітей в Україну. Нехай ніхто в Росії не сподівається, що Україна забуде чи пробачить викрадення наших дітей, депортацію наших громадян. І знищення Маріуполя.
Я також подякував лікарям «Охматдиту» за їхню роботу. За порятунок життів і спроби за будь-яких обставин повернути дітям душевний спокій. Дуже дякую вам, дорогі лікарі.
Перед вечірнім зверненням я традиційно підписав указ про нагородження наших героїв. Державними нагородами відзначено 243 військовослужбовців Збройних Сил України.
Вічна вдячність усім нашим захисникам!
Вічна пам’ять усім, хто віддав життя за Україну!
Слава Україні!
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську