5 хв читання
Пане спікере!
Пані Прем’єр-міністре!
Члени Уряду та Фолькетингу!
Данський народе!
40 ракет.
Щодня російські війська застосовують проти нашої держави, проти України, стільки різних, але однаково смертоносних ракет.
Це середня кількість за день. 40. Лише за трохи більше ніж місяць повномасштабного вторгнення Росії на нашу землю було застосовано понад 1370 ракет.
Сьогодні вранці російські ракети влучили в одне з наших південних міст — Миколаїв. Місто корабелів.
Абсолютно мирне місто, яке мріяло лише про одне — повернути славу центру суднобудування в Чорноморському регіоні.
Унаслідок цього удару було зруйновано будівлю обласної адміністрації. Відомо, що загинули семеро людей, ще 22 були поранені. Розбір завалів триває.
Жителі Миколаївщини не мали жодних військових мрій. Вони не становили загрози для Росії.
Але вони, як і всі інші українці, повірте мені, стали мішенню для російських військ. Для ракет, бомб, реактивної артилерії, мінометів.
Загальну кількість засобів ураження, які російські війська вже застосували проти наших людей на нашій землі, просто неможливо підрахувати.
Але ми можемо сказати, що інтенсивність і жорстокість бойових дій проти нас сягнули рівня, навіть вищого, ніж під час Другої світової війни. Найбільш руйнівної війни для Європи.
Місяць бойових дій — і ми вже маємо не один і не два, а цілий чорний список міст, які були повністю зруйновані російськими бомбардуваннями.
У десятках інших міст, містечок і малих сіл житлові райони частково вигоріли, інфраструктуру зруйновано, а підприємства, де працювали люди. Живі, звичайні люди, — підірвано.
773 заклади освіти — університети, школи, дитячі садки — зруйновано. 773. Уявіть собі! І десятки лікарень, церков, навіть меморіали жертвам Голокосту стали мішенями...
Мета російських військ у цій війні — повністю знищити будь-які основи нормального життя українського народу. Окупанти свідомо роблять так, щоб від України нічого не залишилося. Лише руїни. Лише біженці.
Понад 10 мільйонів українців уже залишили свої домівки через бойові дії. Майже 4 мільйони українців виїхали з нашої країни, більшість із них — жінки та діти.
Історії цих людей сповнені жаху.
На узбіччях доріг у районах, куди прийшли російські військові, досі стоїть багато спалених і розстріляних автомобілів. Сотні й сотні таких машин — те, що від них залишилося. Окупанти вбивали цивільних навіть тоді, коли вони лише намагалися врятуватися!
Серед наших переселенців у Європі та західних регіонах України є діти, яких просто підібрали на дорозі біля тіл їхніх батьків.
У нашому місті Маріуполі, яке вже понад три тижні заблоковане російськими військами, залишаються до 100 000 людей. Коли був сніг, люди топили його, щоб отримати воду. Увесь цей час ми не можемо доставити до міста гуманітарні вантажі — їх просто блокують. Воду, їжу, ліки. Усе блокує російська армія.
Понад 90 відсотків усіх будівель у Маріуполі було повністю зруйновано обстрілами та бомбами. Але російська авіація завдає ударів без упину. Вони цілеспрямовано підривають навіть укриття, хоча точно знають, що там ховаються мирні люди — жінки, діти, літні люди.
Те, що російські війська роблять із Маріуполем, — це злочин проти людяності, який наживо чиниться на очах усієї планети.
Чому це взагалі можливо? Чому світ не може зупинити цей потік воєнних злочинів Росії, що триває з 24 лютого цього року?
Відповідь дуже проста й цинічна.
Люди, які ухвалюють рішення в Росії, сподіваються, що їм це зійде з рук. Санкції? Вони думають, що їх можна обійти. Ембарго на російську нафту? Вони бачать, що це досі не більше ніж розмови на цю важливу тему. І занепокоєння, постійне занепокоєння. Міжнародний трибунал? Вони знають, що потрібні роки, щоб притягнути до відповідальності конкретних винуватців.
Саме тому ми звертаємося до вас і до всієї демократичної спільноти світу: санкції проти Росії мають бути посилені! Постійно. Потрібно відмовитися від російської нафти, потрібно заблокувати торгівлю з Російською Федерацією, потрібно закрити порти для російських кораблів. І це має бути солідарна політика Європейського Союзу, усіх держав-членів. Усіх.
Саме ви, у Данії, у країні, звідки походять базові принципи Європейського Союзу — Копенгагенські критерії, — можете найбільше відчути, наскільки важливо, щоб загальноєвропейська солідарність працювала для тиску на Росію.
Адже цей тиск потрібен, щоб Росія шукала миру. Це тиск, щоб забезпечити необхідний захист усім базовим цінностям, на яких будується життя в Європі й які зараз Росія повністю топче в Україні.
Що можна говорити про захист прав людини чи свободи на Європейському континенті, якщо немає такого злочину проти людей і людяності загалом, якого не скоїли б окупанти?
Вони силоміць депортують наших людей до Росії, ґвалтують жінок, неповнолітніх дівчат, займаються мародерством.
Вони вже вивезли до Росії понад дві тисячі дітей, і ми не знаємо, де вони, у нас навіть немає повного списку цих дітей. Чи мають вони сім’ї? Як вони потім знайдуть своїх близьких?
Нормальній людині було б просто неможливо уявити рівень зла, принесеного на нашу землю!
Саме тому я закликаю вас порушити на рівні Європейського Союзу питання солідарності в захисті свободи, у захисті людяності.
У Європі не може бути російських філій, які розколюють ЄС зсередини, які намагаються допомогти Росії заробити якомога більше грошей навіть зараз.
Усі дуже добре знають, хто в Європейському Союзі виступає проти людяності та здорового глузду. Хто взагалі нічого не робить, щоб допомогти встановити мир в Україні. Це має припинитися, і Європа повинна перестати слухати будь-які виправдання офіційного Будапешта.
Я вдячний Данії за її принципову позицію. Дякую всім.
Я вдячний вашому народу, який допомагає Україні та українцям. Вашим компаніям, які вирішили піти з російського ринку. Maersk, Jysk, Lego, Vestas, DSV, Arla Foods, Carlsberg та багатьом іншим компаніям, які ухвалили це важливе рішення.
Але я прошу вас не зупинятися, бути лідерами в Європі у просуванні рішень, яких ми справді потребуємо.
Ще задовго до цієї війни було зрозуміло, що людство має скорочувати використання викопного палива. Ера вугілля та нафти завдала величезної шкоди довкіллю, нашій планеті загалом. Зелені технології та зелена енергетика стали логічною і справедливою відповіддю на цей виклик.
Європейська політика вже спрямована на скорочення споживання екологічно небезпечних ресурсів. Але агресія Росії проти України та проти всього, на чому будується життя в Європі, — це аргумент прискорити зелену трансформацію на континенті. Європа має відмовитися від російської нафти, відмовитися якомога швидше!
Адже саме шалені доходи від енергоресурсів дозволяють російському керівництву бути зухвалим. Порушувати загальновизнані правила. Поширювати ненависть до інших народів, до нас і руйнувати життя сусідніх країн.
Якби вам довелося знайти цілковиту протилежність тому, що у вашій країні називають «законом Янте», то це був би «закон російської нафти».
Я впевнений, що разом — лише разом з усіма європейцями, з усіма відповідальними державами планети — ми зможемо подолати цю катастрофу.
Ми зможемо повернутися до миру.
Ми зможемо жити разом у європейській родині.
Я сподіваюся, це станеться дуже скоро. Але це залежить від того, наскільки послідовними та принциповими ми залишатимемося в цей час.
У час, коли війна триває.
Однак зараз ми не маємо права думати лише про війну. Ми знаємо, що буде мир. Ми знаємо, що зможемо повернутися до нормального, мирного життя.
Саме тому я хочу запросити вас долучитися до нашої ініціативи з відбудови України після війни, після нашої перемоги.
Ми запрошуємо ваші компанії, ваших фахівців, вашу державу.
Знаючи ваш потенціал, вашу творчу економічну силу, я пропоную вашій країні взяти шефство над одним із наших прекрасних регіонів — після війни. Звісно, після війни.
Таким містом, таким регіоном, який ще більше об’єднає вас і нас, якому Данія може допомогти відбудуватися, може стати Миколаїв, місто корабелів.
Пані та панове!
Данський народе!
Зараз в Україні темний час.
У наших церквах ставлять тисячі свічок у пам’ять про людей, чиї життя забрала ця війна.
Я знаю, що для вас тепле світло свічок — це синонім домашнього затишку, звичайного доброго людського життя.
Життя, яке сьогодні стало недосяжною мрією для багатьох в Україні. Російське вторгнення триває.
Але я вірю, я знаю, що ми можемо повернути мир.
І я прошу вас сьогодні ввечері запалити вдома свічку в пам’ять про всіх українців, чиї життя забрала російська агресія.
Нехай вічно живе пам’ять про всіх, хто віддав своє життя за нашу свободу, за світову свободу!
Слава Україні!
Цей текст автоматично перекладено з англомовного оригіналу, який досі доступний при зміні мови сайту на англійську